КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
16.12.09 р. № 07/5091
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),
суддів: Зеленіної Н.І.,
Фаловської І.М.,
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізична особа-підприємця ОСОБА_2,
на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року,
у справі № 07/5091 (суддя Дорошенко М.В.),
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Сміла, Черкаська область),
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси (м.Черкаси),
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Гаражний кооператив «Травень»(м.Сміла, Черкаська область),
про визнання власником нерухомого майна,
2) Смілянський відділок Черкаського обласного об’єднання бюро технічної інвентаризації (м.Сміла, Черкаська область),
в судове засідання з’явились:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: не з’явився;
від Гаражний кооператив «Травень»: Коротич Є.І.–голова гаражного кооперативу;
від Смілянського відділку Черкаського обласного об’єднання бюро технічної інвентаризації: не з’явився,-
В С Т А Н О В И В :
14.10.2008 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси про визнання власником нерухомого майна, а саме, приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилався на те, що отримав у користування спірну будівлю на підставі Договору від 27.08.1998 року, укладеного ним з військовою частиною А-1802 договору оренди. В подальшому, зазначений Договір рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2001 року по справі №11/2171 був визнаний недійсним. Постановою Київський апеляційний господарський суд від 09.10.2002 року по справі №11/3360 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобов’язано в 30-денний строк звільнити приміщення по АДРЕСА_1. Однак, за зазначена постанова не була виконана в добровільному порядку, в той час як і військова частина А-1802 не пред’явила до органу Державної виконавчої служби наказу на примусове виконання цього судового рішення і не прийняла спірне нерухоме майно у своє володіння. Викладені обставини, на думку позивача, свідчили про відмову власника від власності і припинення його права власності на вказане нерухоме майно. У зв’язку з розформування військової частини А-1802, спірне приміщення було знято з обліку Черкаської квартирно-експлуатаційної відділу м. Черкаси. Разом з тим, за твердженням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ним з 1998 року продовжувалися здійснюватися заходи по утриманню, ремонту (вікна, грати, двері, ворота, дах, проведення електромережі та мережі автономного теплопостачання), що і стало підставою для звернення з позовом про визнання права власності, на підставі ст.330, 344 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року по справі № 07/5091 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси про визнання власником нерухомого майна відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем військового майна, яке належить державі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.11.2008 року, згідно ст.98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 12.02.2009 року порушено апеляційне провадження у справі №07/5091 та призначено до розгляду у судовому засіданні 25.02.2009 року за участю представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2009 року, у зв’язку з хворобою судді Андрейцевої Г.М., розгляд справи №07/5091 призначено здійснити у складі колегії суддів: головуючого судді Поліщука В.Ю., суддів Зеленіної Н.І. та Фаловської І.М.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8.04.2009 року до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Гаражний кооператив «Травень».
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Смілянський відділок Черкаського обласного об’єднання бюро технічної інвентаризації.
Представник скаржника у судових засіданнях апеляційного господарського суду вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року у справі № 07/5091 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Водночас, позивачем були надані додаткові документи, які колегією суддів апеляційного господарського суду долучені до матеріалів справи.
Квартирно-експлуатаційним відділом м.Черкаси було направлено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду Відзив на апеляційну скаргу (2-05/1277 від 30.03.2009 року), в якому відповідач заперечив проти вимог апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року по справі № 07/5091 та просив залишити її без задоволення. Крім того, відповідач просив розглядати апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року по справі № 07/5091 без участі його уповноваженого представника (Заява (вх.№ 2-05/1278 від 30.03.2009 року).
Смілянський відділок Черкаського обласного об’єднання бюро технічної інвентаризації до Київського міжобласного апеляційного господарського суду направлено Лист (вх.№ 2-05/5297 від 15.12.2009 року) в якому повідомлено про те, що згідно архівних даних Смілянського відділку Черкаського обласного об’єднання бюро технічної інвентаризації на нерухоме майно (приміщення) за адресою: вул. Фурманова, б. 154, м. Сміла, Черкаська область, інвентаризація та реєстрація права власності не проводилась. Водночас, Лист містить клопотання про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 без участі уповноваженого представника Смілянського відділку Черкаського обласного об’єднання бюро технічної інвентаризації.
Представник Гаражного кооперативу «Травень»в судовому засіданні апеляційного господарського суду підтримав апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року по справі № 07/5091 з підстав, наведених у Відзиві (б/н і б/д)
Виходячи з таких обставин та враховуючи приписи ст.ст.43,102 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги за відсутності уповноважених представників відповідача та Смілянського відділку Черкаського обласного об’єднання бюро технічної інвентаризації в судовому засіданні апеляційного господарського суду.
За згодою скаржника в судовому засіданні 16.12.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 27.08.1998 року, між позивачем (який зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності 9.03.1995 року, відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_1, виданого Смілянським райвиконкомом (арк. справи 32) та Військовою частиною А-1802 був укладений Договір, за умовами якого Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 отримано в користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 26). З вказаного Договору вбачається, що Військова частина передала в користування підприємця приміщення, за умови безкоштовного обслуговування холодильного обладнання військової частини А-1802; фактична вартість приміщення –1650 грн. 00 коп. За вказаним Договором, підприємець набував права володіння, розпорядження на приміщення з моменту підписання Договору, та здійснює експлуатацію та ремонт приміщення (п. п. 2, 3, 4, 7 Договору).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2001 року по справі №11/2171 Договір від 27.08.1998 року, укладений між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 та військовою частиною А-1802, був визнаний недійсним у зв’язку з його невідповідністю вимогам чинного законодавства (ст. 153 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України, Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду) (арк. справи 28).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 3.09.2001 року по справі №11/3360 за позовом військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А-1802 до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про звільнення незаконно займаного приміщення позовні вимоги задоволено повністю, було присуджено виселити Фізичну особу –підприємця ОСОБА_2 з незаконно займаного ним приміщення 4-х кімнатної будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9.10.2002 року частково змінено резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2001 року по справі №11/3360, а саме, замість виселення Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 з незаконно займаного ним приміщення 4-х кімнатної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, присуджено усунути перешкоди в користуванні майном, що належить військовій частині А-1802, зобов’язавши Фізичну особу –підприємця ОСОБА_2 в 30-денний термін з дня оголошення постанови звільнити вказане приміщення (арк. справи 4-7).
З матеріалів справи вбачається, що в добровільному порядку скаржником у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2002 року по справі №11/3360 виконана не була. Не виконане вказане судове рішення і в примусовому порядку органами Державної виконавчої служби. Таким чином, з 27.08.1998 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 продовжував користувався спірним приміщенням.
Як свідчать матеріали справи, станом на 30.10.2002 року, згідно з повідомленням Головного організаційно-мобілізаційного управління Генерального штабу Збройних Сил України №115/1/40 від 05.01.2004 року військова частина А-1802 була розформована (арк. справи 8).
Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Преамбулою Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»встановлено, що цей Закон визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.
Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від реалізації військового майна, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.
Згідно зі ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних правовідносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.
Частиною 1 ст. 318 ЦК України передбачено, що суб’єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 344 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, набувач майна є добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що особа, у якої він придбав майно за відплатним договором, не мала права його відчужувати.
Частиною 1 ст. 390 ЦК України передбачено, що недобросовісним набувачем майна є особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.
По переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, виходячи із вірно встановлених обставин справи та на підставі вказаних правових норм, місцевий господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що спірне приміщення (як військове майно) є державним майном і належить державі Україна, а отже, відчуження такого майна здійснюється в порядку, визначеному ст. 6 Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», підзаконними нормативними актами Міністерства оборони України чи за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Як свідчать матеріали справи, спірне нерухоме майно не відчужувалося Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 Міністерством оборони України чи за рішенням Кабінету Міністрів України. Водночас, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом доречно зауважено про те, що держава як учасник цивільних відносин не є особою в розумінні терміну, наведеному у ст. 2 ЦК України та інших положеннях ЦК України, а отже, передбачена ч. 1 ст. 347 цього Кодексу можливість особи відмовитися від права власності на майно не може стосуватися держави як суб’єкта правовідносин.
Зважаючи на прийняття господарськими судами зазначених вище судових рішень, які набрали законної сили, та встановлення ними (рішеннями) факту незаконності володіння Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 спірним приміщенням, з чим останній був обізнаний, наявні достатні підстави стверджувати, що позивач є недобросовісним набувачем цього майна, і як наслідок, відмова у задоволенні заявлених, на підставі ст. ст. 330, 344 ЦК України, позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірну будівлю оскаржуваним судовим рішенням є цілком правомірною.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування або зміни не вбачається. З огляду на зазначене, апеляційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.33,34,43,99,101, п.1) ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року по справі № 07/5091 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2009 року по справі № 07/5091 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 07/5091 направити до Господарського суду Черкаської області.
4. Копію постанови суду надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя Поліщук В.Ю.
Судді: Зеленіна Н.І.
Фаловська І.М.
Дата відправки 22.12.09