Справа № 22-66/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Бірук В.О.
Категорія : 39 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Радивилівського районного суду від 16 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Радивилівського районного суду від 16 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд не врахував, що інформація, що порушує честь і гідність, поширена в судовому засіданні ОСОБА_3 не оцінювалась судом при ухваленні рішення 26 березня 2009 року по справі №2-18/09, в якому немає посилань на дану інформацію як на підставу прийнятого рішення. Предметом даного спору було зобов’язання ліквідації зелених насаджень і знесення господарської будівлі і вказана інформація не стосувалась предмету доказування.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення законне і обґрунтоване, і просить залишити його без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в позові суд виходив з того, що вказані у позовній заяві обставини вже оцінювались судом як докази при ухваленні рішення, яке було винесено 26 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов’язання ліквідувати зелені насадження і знести господарську будівлю, і вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вказана у позовній заяві інформація не оцінювалась судом першої інстанції як доказ при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов’язання ліквідувати зелені насадження і знести господарську будівлю, і не могла бути оціненою, оскільки предметом даного спору було зобов’язання ліквідації зелених насаджень і знесення господарської будівлі і вказана інформація не стосувалась предмету доказування.
Оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Згідно зі статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до положень статті 297 наведеного кодексу, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до роз’яснення, що міститься в п.15 та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи’’ недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2009 року у відкритому судовому засіданні в м. Радивилів при розгляді справи (№2-18/09) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов’язання ліквідувати зелені насадження і знести господарську будівлю остання поширила стосовно ОСОБА_2 відомості, а саме, що її потрібно лікувати, що вона спалила ОСОБА_3 бузок на її земельній ділянці, копає рови, ями, ллє на її земельну ділянку солярку, бензин, білий порошок, від чого все сохне, ламала її бетонні стовпи, вдарила її палкою по голові, краде в неї яблука та груші і продає на базарі, сестру завезла в психіатричну лікарню і їх потрібно поміняти місцями.
Доказів того, що дана інформація відповідає дійсності ОСОБА_3 надано не було і судом не здобуто.
За таких обставин, колегія суддів, визнає, що вищенаведена негативна інформація про непристойну поведінку позивача, її стану здоров’я, принижує честь та гідність ОСОБА_2, як людини та громадянина в громадській думці, в думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Разом з тим, колегія суддів, застосовуючи норми Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Калок проти Франції (2000)", "Недбала проти Польщі (2000)", "Тома проти Люксембургу (2001)", які більш змістовно розкривають поняття справедливої сатисфакції, прийшла до висновку, що сам факт визнання порушених прав позивача, є достатнім засобом для згладжування душевних переживань ОСОБА_2 Тому її позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Не підлягає і задоволенню і позовна вимога щодо зобов’язання ОСОБА_3 публічно вибачитись перед позивачем в друкованих засобах масової інформації, так як суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Радивилівського районного суду від 16 листопада 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди задоволити частково.
Визнати розповсюджені у відкритому судовому засіданні в м. Радивилів при розгляді справи (№2-18/09) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов’язання ліквідувати зелені насадження і знести господарську будівлю відомості щодо ОСОБА_2, а саме, що її потрібно лікувати, що вона спалила ОСОБА_3 бузок на її земельній ділянці, копає рови, ями, ллє на її земельну ділянку солярку, бензин, білий порошок, від чого все сохне, ламала її бетонні стовпи, вдарила її палкою по голові, краде в неї яблука та груші і продає на базарі, сестру завезла в психіатричну лікарню і їх потрібно поміняти місцям такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь та гідність ОСОБА_2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :