Справа №22Ц-5516/2009                                             Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.

Категорія     9, 23                                                                                                        Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 січня 2010 року                                 м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого – судді :     Яворського М.А..

суддів                                  Коцюрби О.П., Данілова О.М.

при секретарі :                   Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2009   року  по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди ,

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_2, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що згідно договору оренди від 22 жовтня 2002 року він здав ОСОБА_3 в оренду належний йому на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 строком до 1 грудня 2005 року. За умовами договору оренди відповідач зобов'язувався сплачувати своєчасно орендну плату та виконати певні роботи по покращенню будинку. Оскільки відповідач умов договору не виконав, а навпаки пошкодив будинок, просив стягнути з нього матеріальну шкоду, яка буде визначена експертизою, та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 не одноразово змінював та уточняв позовні вимоги та, остаточно уточнивши позовні вимоги 21 серпня 2009 року,  просив стягнути з відповідача повну сумі несплаченої орендної плат в розмірі  265341,74 грн. ; несплачену суму за комунальні послуги в  розмірі 979, 07 грн., матеріальну шкоду спричинену пошкодженням будинку в розмірі 93917,29 грн., витрати пов’язані із проведення судових експертиз ( дослідження) 7525, 84 грн., упущену вигоду в розмірі 12260 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн.,  а всього 382523, 94 коп. матеріальних витрат та просив також стягнути і 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01   жовтня 2009 року  позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто  із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 несплачені орендну плату в розмірі 161889 грн.,  та витрати понесені позивачем по оплаті експертизи 1000 грн.,  на правову допомогу в сумі 2500 грн., та судові витрати 158 грн. 50 коп. а всього 165547 грн. 50 коп.

Стягнуто також з ОСОБА_3 на користь держави   судовий збір в розмірі 1545, 47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 111, 50 грн..

В решті частині позовних вимог відмовлено.

Позивач по справі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду в частині відмови у стягнення  орендної плати у повному обсягу, відмови у стягнення коштів за комунальні послуги, а також в частині відмови у стягнення коштів необхідних на відновлювальний ремонт скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення його  позовних вимог.

Під час апеляційного розгляду вказаної справи  позивач ОСОБА_2  доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. При цьому підтвердив факт оплати відповідачем орендної плати за грудень 2002 року, січень - лютий 2003 року у повному обсягу, а також передачу відповідачем коштів у липні 2003 року в сумі 210 грн., та у вересні того ж року в сумі 235 грн., про що ним були написані розписки, що міститься в матеріалах справи на а.с. 82, 83 т. І. За решту  періоду орендної плати за  будинок  відповідач йому не оплачував, тому він просив стягнути її в судовому порядку.  

Відповідач по справі неодноразово викликався до суду, однак по останньому відомому місцю проживання  ( м. Бровари вул.. Січнева, 13,  та по тел. 232-18-16 т.2 а.с. 40 та  с. Білогородка, вул. Райдужна, 13 )  виявлений не був, заяв до суду про зміну свого місця проживання як то передбачено ст. 77 ч.1 ЦПК України відповідач суду не подавав, тому відповідно до вимог ст. 74 ч.9  ЦПК України він повідомлений про дату час та місце розгляду справи через пресу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апелянта, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 являється власником  житлового будинку АДРЕСА_1, Києво-Святошинського району, Київської області. ( а.с. 11-14 т.1)  

Як власник вказаного будинку позивач у відповідності до вимог ст. 277 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору, уклав 22 жовтня 2002 року договір оренди ( найму) житлового приміщення із відповідачем по справі ОСОБА_3 терміном до 01 грудня 2005 року. Вказаний договір укладений в письмовій формі (а.с. 5) та не заперечується сторонами по справі.

Відповідач по справі, укладаючи вказаний договір брав на себе зобов’язання своєчасно сплачувати  орендну плату за користування  даним житловим приміщення в розмірі 660 Євро та 20 грн. що місячно, що підтверджується відповідним письмовим доказом - договором завдатку (а.с. 59 т.1) та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні ( а.с. 107 зв.б. т.1) та підтверджується показами свідка ОСОБА_4 дружини відповідача по справі ( а.с. 117 т.1).

 Разом з тим судом встановлено, що відповідач вказане своє зобов’язання належним чином не виконав, та як встановив суд  не сплатив позивачу орендну плату за 21 місяць.

Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції визнав, що дійсно  між сторонами мали місце правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), що регулюються ст.ст. 759, 760,762, 764 ЦК України, та з врахуванням того, що відповідач не надав доказів в частині виконання ним своїх зобов’язань  по сплаті орендної плати за 21 місяць задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, стягнувши з відповідача на користь позивача  орендну плату за вказаний період, виходячи з щомісячного розміру 660 Євро та 20 грн.  Обґрунтованим та доведеним судом визнано і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача по справі витрат по справі  по оплаті правової допомоги 2500 грн., по оплаті  експертизи в сумі 1000 грн.,  та судові витрати  в розмірі 158 грн. 50 коп..

В іншій частині позовні вимоги суд першої інстанції визнав безпідставними та  недоведеними  відмовив у їх задоволенні.

Однак повністю погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції  колегія суддів не може  виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Договором оренди жилого приміщення від 22 жовтня 2002 року визначено строк оренди жилого приміщення з 15 листопада 2002 року до  1 грудня 2005 року. Сім’я ОСОБА_3 заселилась в орендований будинок 1 грудня 2002 року і звільнила будинок 1 лютого 2006 року, тобто строк оренди будинку становить 38 місяців, що сторонами не оспорюється.

В своїй заяві про доповнення позовних вимог (а.с.52) ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_3  сплатив йому орендну плату за грудень 2002 року, січень і лютий 2003 року, тобто позивач визнав факт оплати відповідачем орендної плати за вказані три місяці. Не заперечується позивачем і факт отримання від відповідача в липні 2003 року 210 грн. та у вересні того ж року 235 грн. як часткова оплата орендної плати.

Оплата відповідачем орендної плати за решту 35 місяців позивачем  не визнається, так як і не визнається оплата за період зазначений у розписці, що міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.60)  за період з липня 2003 року по липень 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України  передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до укладеного між сторонами договору оренди (т.І а.с. 5) відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу орендну плату щомісячно,  розмір якої сторонами  був визначений при укладенні договору завдатку 22 жовтня 2002 року  ( т.І а.с. 59) по 660 ЄВРО та 20 грн. до 1 числа  кожного місяця та не заперечував і при розгляді справи представником відповідача та його дружиною. ( а.с. 107 зв.б. та а.с. 117 т.1).

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі заперечує виконання відповідачем своїх зобов’язань за виключенням грудня 2002 року січня-лютого 2003 року та часткової оплати за липень 2003 року в сумі 210 грн., та за вересень цього ж року в сумі 235 грн.  

Посилання суду першої інстанції на наявність розписки, що міститься в матеріалах справи (т.1 а.с. 60)  за липня 2003 року по липень 2004 року, як доказу виконання відповідачем своїх зобов’язань не може бути визнано судом обґрунтованим, оскільки суперечить вимогам ст. 57-59 ЦПК України, щодо допустимості та належності доказів.

Зокрема отримання коштів відповідно розпискою за період з липня 2003 року по липень 2004 року та відповідно і підпис на ній заперечується позивачем та у зв’язку з неподанням відповідачем оригіналу даної розписки експертизою не визначено, що підпис на ній належить саме ОСОБА_2, а тому вказані докази не можуть слугувати підтвердженням виконання відповідачем зобов’язань, тому термін не виконання відповідачем зобов’язань становить 35 місяців (з 1 березень 2003 року  по 1 лютого 2006 року) за відрахування 445 грн. (210 +235) отриманих позивачем  у липні та вересні 2003 року.

Виходячи з того, що курс Євро до гривні станом на день постановлення рішення складає  100 Євро  відповідає 1126,09 грн. тому розмір заборгованості буде становити 260’381,79 грн.  (660 х 1126,09 х 35) + 700 ( 20 грн. х 35)  - 445 .

Обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенні і позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення коштів за спожитий природний газ, оскільки з наявної в матеріалах справи довідки ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»   вбачається, що станом на час виселення відповідача із орендованого будинку на 03 лютого 2006 року заборгованість по сплаті складає 365 грн. 65 коп., тобто вказана заборгованість по газу  виникла за час проживання відповідача у вказаному будинку.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення коштів за послуги по електроенергії та електрозв’язку ( телефон), то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові, оскільки надані позивачем довідки не підтверджують факту, що дана заборгованість виникла з вини відповідачів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні матеріальної шкоди в частині відновлювального ремонту та на відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів, що саме винними та протиправними діями відповідача позивачу спричинено вказану шкоду, тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Необґрунтовано судом стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн. за проведення ПП «Автоексперт» оцінки майна, оскільки вказані витрати пов’язані із відшкодування матеріальної шкоди, яку суд не задовольнив, тому необґрунтованими є вимоги позивача в частині покладення на відповідача понесені ним витрати в розмірі 6000 грн. на проведення судової будівельної експертизи.

Не підлягають задоволення також і позовні вимоги ОСОБА_2 в частині  стягнення з відповідача 12269 грн. в якості упущеної вигоди, оскільки доводи позивача про те, що він не зміг отримати вказаного прибутку шляхом здачі житлового будинку в оренду на послідуючі два місяці так як необхідно було проводити експертизу є безпідставними та не знаходяться в причинному зв’язку з діями відповідача.

Разом з тим  суд першої інстанції для з’ясування належності підпису позивача на розписці про отримання від відповідача  орендної плати за період липень 2003- липень 2004 року  призначав судову графологічну експертизу   витрати по проведенню якої в розмірі 525,84 грн. оплачував позивач, тому вказані витрати, що підтверджується наданою квитанцією підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Колегія суддів, враховуючи викладенні вище обставини вважає, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 виникли правовідносини, що регулювалися ст. 277 ЦК УРСР та у зв’язку з тим, що вони продовжували існувати і після вступу в дію чинного на даний час ЦК України також ст.ст.  759, 760,762, 764 ЦК України .

Оскільки відповідач в порядку визначеному ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надав достатніх та належних доказів виконання ним своїх зобов’язань (ст. ст. 526, 530, 545 ЦК України)  тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України  підлягає зміні в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь позивача  в розмірі 260’747,44  грн. з яких 260’381,79  грн. за невиконане зобов’язання по сплаті орендної платі та  365,65 грн. заборгованості по комунальних послугах  по газопостачанню.

Колегія суддів вважає, що  відповідно до вимог ст. 84, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню і  понесенні ним судові витрати  в розмірі 150 грн. судового збору  та 8 грн. 50 коп. витрат по сплаті ІТЗ, 526, 84 грн. понесених матеріальних витрат позивачем по сплаті послуг судової графологічної експертизи та витрати на правову допомогу  в розмірі 2500 грн., що при звернення і розгляді справи в суді першої інстанції, а також 850 грн. судового збору  при подачі апеляційної скарги та 120 грн. витрат на ІТЗ по апеляційному розгляду даної справи , а всього 4155 грн. 34 коп.  

Обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін рішення суду першої  інстанції в частині стягнення з відповідача на користь держави судові витрати не повному обсязі сплачені позивачем при зверненні до суду  в розмірі  1656,97 грн.  (1545,47 грн. судового збору, та 111,5 грн. витрат на ІТЗ ), оскільки рішення в цій частині відповідає вимогам ст. 82 ч.2 ЦПК України.

   Керуючись ст.ст. 82, 84, 88, 303, 307, 309, 316, 318 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 545, 759, 760,762, 764 ЦК України, колегія суддів ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2009 року  в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення коштів за орендну плату, за комунальні послуги по газопостачанню, та судових витратах змінити, виклавши його в наступній редакції.

Позов ОСОБА_2  до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 260’747,44  грн. з яких 260’381,79  грн. за невиконане зобов’язання по сплаті орендної платі та 365,65 грн. заборгованості по комунальних послугах  по газопостачанню.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  понесені ним  витрати  по розгляду вказаної справи  в розмірі 4155 грн. 34 коп., з яких 150 грн. судового збору  та 8 грн. 50 коп. витрат по сплаті ІТЗ, 526,84 грн. по сплаті послуг судової графологічної експертизи та витрати на правову допомогу  в розмірі 2500 грн., що понесені ним при звернення та розгляді справи в суді першої інстанції, а також 850  грн. судового збору та 120 грн. витрат на оплаті ІТЗ апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2009 року  в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог  про відшкодування матеріальної шкоди пов’язаної з ремонтом будинку, відшкодування моральної шкоди,  витрат по сплаті комунальних послуг за електроенергію та електрозв’язок , а також за упущену вигоду  залишити без змін.

Залишити без змін вказане заочне рішення  і в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь держави  1656,97 грн.  ( 1545,47 грн. судового збору, та 111,5 грн. витрат на ІТЗ).

Рішення апеляційного суду набирає сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі 2 місяців.

Головуючий :

Судді: