КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/15617/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Малинников О.Ф.

провадження №22-ц/824/3661/2018 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: - Олійника В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі Задорожній О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 17 січня 2018 року у складі судді Малинникова О.Ф. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.

У січні 2018 року до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення, яку обґрунтовував тим, що причиною його неявки в судові засідання та в засідання, під час якого було ухвалено вказане заочне рішення, було неотриманням ним судових повісток, а тому він не мав можливості подати свої заперечення на позовну заяву, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та вважав вимоги позивача необґрунтованими.

Також до заяви додав клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, згідно якої, він (відповідач зазначав), що копію рішення суду не отримував і повістки на судові засідання також не отримував.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 17 січня 2018 року в задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення відмовлено і заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з положень ч.2 ст.126 ЦПК України, а саме, що ОСОБА_2 не надав суду докази поважності пропуску строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду, а тому документи є такими, які подані після закінчення процесуальних строків.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, копію заочного рішення ОСОБА_2 отримав 03 вересня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а строк подачі заяви про перегляд заочного рішення закінчився 13 вересня 2016 року (а.с.29).

Проте, заява про перегляд заочного рішення надійшла до суду 11 січня 2018 року, тобто після закінчення встановленого строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення (а.с.42).

Згідно ч.2 ст.228 ЦПК України (яка діяла на день ухвалення рішення) заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ч.2 ст.126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що заявником не надано належних та допустимих доказів поважності пропуску строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та дійшов вірного висновку про те, що підстави для поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва 05 серпня 2016 року не є поважними та залишив заяву без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про порушення судом норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в ухвалі.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374, 375, 381 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: