№ 2-а-58/10р.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

26 січня 2010 року   Красноградський районний суд Харківської області  у складі головуючої судді  Болотової Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративний  позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі про поновлення пропущеного строку, визнання протиправними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни “ ,-

В С Т А Н О В И В:

       ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі про поновлення пропущеного строку, визнання протиправними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за 2007-2008 роки.

       В позові позивач зазначила, що вона народилася в 1936 році і відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Протягом вересня-жовтня 2008 року із засобів масової інформації їй стало відомо, що у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  вона має право на підвищення пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, яке їй не нараховується і не виплачується.

        Позивачка вважає, що відповідач цим порушує її законні права та інтереси і просить суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі по не нарахуванню та невиплаті їй з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року підвищеної пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року .

        Позивачка просила розглянути справу у її відсутність в зв’язку з поганим станом здоров’я, про що зазначила в позовній заяві.

        Відповідач позов не визнав і просив розглянути справу у відсутність їх представника, про що повідомив суд листом, в якому зазначив, що позивачка у відповідності до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і згідно ст.6 цього закону має право на отримання з 01.01.2006 року щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 7 даного закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того на даний час не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір. Крім того законодавством України не визначене поняття “мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, так як ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 вказаної статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, тобто для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. Також відповідач зазначив, що витрати, пов’язані з задоволенням судами позовів отримувачів пільг, компенсацій та гарантій, які виникли внаслідок рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 не були враховані в Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та в Законі України “Про Державний бюджет на 2009 рік”. У Пенсійного фонду України в Красноградському районі відсутня можливість забезпечувати проведення відповідних пенсійних виплат у зв’язку з відсутністю відповідного фінансування на державному рівні.

Так як від сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст.122 КАС України

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус  «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням АА №810074 (а.с.8) .  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  № 2195-IV, який набрав чинності з 01.01.2006 року,  вона має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

  Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004  № 2195-IV , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп2008 року було визнано неконституційним п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

 Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у 2007 році – з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і у 2008 році - з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Посилання відповідача на положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, є безпідставними, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того є безпідставними і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Також, є безпідставними доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Красноградському районі Харківської області  за місцем проживання позивача.

У відповідності до ст.99 КАС України річний строк звернення до суду за захистом своїх прав обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивачка дізналася про порушення своїх прав із засобів масової інформації у жовтні 2008 року, так як не мала доступу до видань Конституційного суду України, суд також враховує, що в запереченні на позов  відповідач не наполягає на відмову у задоволенні даного адміністративного позову із-за пропущення строку звернення позивачем до адміністративного суду з позовом щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому пропущений позивачкою строк для звернення до суду підлягає поновленню.

Питання про стягнення з відповідача судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач не просив про їх відшкодування.

Враховуючи наведене та керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. ст. 86,160-163,167 КАСУ,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

         Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

         Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

         Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року протиправними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі здійснити нарахування ОСОБА_2  пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

 Виплати провести з урахуванням фактично сплачених сум

 Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

              Суддя