Справа №2-а-136/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2010 року Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої – судді Грудьвої Н.Б.,
при секретарі Стецьків Г.В.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2007-2008 роки –
в с т а н о в и в :
Враховуючи складність справи, а також значний обсяг описової і мотивувальної частини постанови суду, виготовлення яких вимагає тривалого часу, суд вважає можливим оголосити вступну та резолютивну частини постанови, відклавши складання постанови в повному обсязі на строк до п’яти днів, згідно вимог ч.3 ст.160 КАС України.
На підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008, керуючись ст.ст.9, 11, 94, 99, 100, 159-163 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Відмовити в поновленні строку звернення до адміністративного суду за період з 01.01.2006р. по 30.04.2008р.
В задоволенні вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2008 роки - відмовити зв`язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуюча Грудова Н.Б.
Справа №2а-136/2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2010 року Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої – судді Грудьвої Н.Б.,
при секретарі Стецьків Г.В.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2008 роки ,–
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою, надіславши таку поштою 31.12.2009р., до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки в розмірі 3297,30 грн.
Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого їй підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки. Також, просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.07.2006р. до 30.04.2008р., оскільки про факт порушення її прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі.
В судове засідання позивач не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача подала суду заперечення, які в судовому засіданні підтримала. Зазначила, що позовні вимоги управління не визнає, оскільки ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проте законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для такого підвищення. Таке твердження у ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, але застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених даним законом. Іншого нормативного акту на виконання норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не було прийнято, не визначено за який рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір. У 2006 році виплата допомоги дітям війни становила розмір передбачений Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачується щомісячна державна соціальна допомога „Дітям війни” (як іншим учасникам війни згідно ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, і після Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року жодних змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» на відновлення ст.6 Закону України «Про захист дітей війни» прийнято не було, за вийнятком Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, в якій передбачається підвищення до пенсії у розмірі: з 22 травня 2008р – 48,10 грн.; з 1 липня 2008р. – 48,20 грн.; 1 жовтня 2008р. – 49,80 грн., яке і виплачувалось позивачу. Наполягає на застосуванні строків давності при зверненні до суду. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та з”ясувавши її дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні /а.с.7/.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію ст.6 Закону України „Про соціальний заист дітей війни” було зупинено на 2006 рік Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005р., а Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006р. встановлено, що пільги ділям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Протягом 2006 року нормативно-правових актів щодо запровадження підвищення до пенсій згідно зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не приймалось і положення цього закону реалізовані не були.
Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", тобто з часу прийняття цього Рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності до положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та відповідно до нової редакції ст.6 вказаного Закону у 2008 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбачене ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводилось позивачу (дитині війни) як іншим учасникам війни на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року, даючи особи зі статусом дітей війни право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка звернулась до суду з позовом 31 грудня 2009 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачкою було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав до 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доводи позивачки про те, що про належні як дитині війни виплати їй повідомлено не було, про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій в засобах масової інформації, не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За таких підстав суд приходить до висновку, що вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги їй як дитині війни за період 01.01.2006р. по 30.04.2008р. слід відмовити у зв`язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.2
На підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008, керуючись ст.ст.9, 11, 94, 99, 100, 159-163 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Відмовити в поновленні строку звернення до адміністративного суду за період з 01.01.2006р. по 30.04.2008р.
В задоволенні вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2008 роки - відмовити зв`язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуюча: Н.Б.Грудьва