Справа №2-703/2010 р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року

                                            Сихівський районний суд м. Львова

   в складі: головуючого Тімченко О.В.

при секретарі Юрчишині С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ „Львівські автобусні заводи" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплат, індексації в зв 'язку з ростом споживчих, цін та відшкодування моральної шкоди, -

                        встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» в свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 952,87 грн., індексацію у зв'язку із ростом споживчих цін в розмірі 433,47 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн. В обґрунтування позовним вимог покликається на те, що з 01.08.07. працює у відповідача на посаді токара-розточувальника. Починаючи з квітня 2008 р. по 31.12.08. роботодавець припинив виплату йому заробітної плати. Сихівський районний суд м Львова двічі прийняв рішення про виплату йому боргу із заробітної плати у розмірі 5119,50 грн. Відповідач в особі ТзОВ „Львівські автобусні заводи" лише в серпні-вересні 2009 року в примусовому порядку сплатив йому борг. Несплату вчасно заробітної плати та нарахування індексації та компенсації адміністрація заводу мотивував тяжким фінансовим становищем, але, як виявилося, гроші товариством свідомо не виплачувались працівникам та йому особисто. Через невиплату тривалий час заробітної плати він та його родина (дружина так  само працює як і він в ТзОВ „ЛАЗ" і не отримувала довгий час заробітної плати) більше року перебували у скрутному матеріальному становищі, змушені були принижуватися, що полягало у неодноразових зверненнях до відповідача за отриманням чесно зароблених, коштів і позичанні грошей у інших людей, бо не було за що купити їжу, елементарні ліки, доїжджати на роботу, оплачувати житлово-комунальні послуги, утримувати дітей та оплачувати навчання старшого сина. Внаслідок цього він переніс душевний і психологічний стрес. У зв'язку з наведеним, просить позов задоволити.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча такий був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому згідно ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК. України суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності за наявності у справі достатні доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши її дійсні обставини, причини позову, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено, що позивач з 01.08.07. перебуває у трудових відносинах з відповідачем, який вчасно не виплачував позивачу заробітну плату, що підтверджується судовими наказами Сихівського районного суду м Львова від 20.02.09. і 10.04.09. про стягнення заборгованості по заробітній платі відповідно 3806,05 грн. та 1313,49 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.95. в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх. виплати" від 19.10.00. підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановленим строків їх виплати, у тому числі з вини власнику або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримку на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих, громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим законом. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який  відповідачем не оспорюється, індексація заробітної плати у зв’язку із ростом споживчих цін становить 433,47 грн., а компенсація втрати заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати становить 952,87 грн., які і підлягають стягненню з відповідача у зв’язку з порушенням строків виплати зарплати в користь позивача.

Відповідно до ст.237-1 КЗП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Щодо моральної шкоди, то на думку суду, безспірним є те, що внаслідок невчасної виплати заробітної плати така позивачу дійсно була заподіяна. Так через відсутність зарплати більше, ніж рік, позивач змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя, т.я. залишився без засобів до існування; він та його родина (дружина ОСОБА_2 також, працює в ТзОВ ,ЛАЗ” і не отримувала тривалий час заробітної плати) більше року перебували у скрутному матеріальному становищі, був змушений принижуватися, що полягало у неодноразових зверненнях до відповідача за отриманням чесно зароблених грошей і позичанні коштів у інших людей, бо не було за що купити їжу, елементарні ліки, доїжджати на роботу, оплачувати житлово-комунальні послуги, утримувати дітей та оплачувати навчання старшого сина. Однак суд вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди завищений, а дійсному його розміру відповідатиме 1000 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

З відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати: судовий збір в сумі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., від сплати яких позивача звільнено при подачі такого позову до суду.

На підставі Закону України „Про оплату праці", Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати", ст.ст.115, 237-1 К3П України, та  керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково. Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи" в користь ОСОБА_1 433,47 грн. індексації в зв'язку з ростом споживчих цін, 952,87 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплат та 1000 грн. моральної шкоди, а всього 2386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 34 коп.

Стягнути з ТзОВ „Львівські автобусні заводи” на користь держави судовий збір в розмірі 59,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про перегляд заочного  рішення може  бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.