Справа №22А-591/2007p.                        Головуючий 1-й інстанції: Алейніков В.О.

Категорія - 36                                            Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

ПОСТАНОВА

25 квітня 2007р.   Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:                    Вовненко Г.Ю.

суддів:                           Колосовського С.Ю. Галущенко, O.І.

при секретарі:    Фірсовій Т.В. за участю:

позивачів-                   ОСОБА_3.,ОСОБА_1.

представника

відповідача -        Деордієва К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві адміністративну справу за

апеляційною скаргою директора Департаменту праці та соціального захисту населення на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.02.2007 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі-Департамент) про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованності з виплати разової грошової допомоги,

встановила:

30.10.2006 р. та 05.02.2007 р. ОСОБА_1.ОСОБА_3 та ОСОБА_2. звернулися з позовом до Департаменту про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати разової грошової допомоги.

Позивачі зазначали, що вони є військовими пенсіонерами та учасниками бойових дій і мають право на отримання одноразової (щорічно до 5 травня) грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

В той же час, Устинову з 2004 p., а ОСОБА_3 та ОСОБА_2. з 1999 p., така допомога виплачувалась у розмірах, передбачених Законами України "Про державний бюджет України" за відповідні роки, а не у розмірах, встановлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ( далі - Закон №3551-XII.) та нормативними актами, якими встановлювався розмір мінімальної пенсії за віком.

Внаслідок цього порушення, утворилась заборгованість, розмір якої ОСОБА_1визначено у 4128 грн. 45 коп., а ОСОБА_3таОСОБА_2. у 4358 грн.97 коп.

Посилаючись на ці обставини, позивачі просили про стягнення цієї заборгованості.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.02.2007 р. постановлено про задоволення позовних вимог у розмірі 3657 грн. 50 коп.

Апелянт ставить питання про скасування постанови, як незаконної і просить постановити нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, вважаючи необґрунтованими висновки суду стосовно недотримання вимог закону при визначенні розміру допомоги та наявності підстав для стягнення заборгованості.

2

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачі як учасники бойових дій мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону № 3551-XII.

При цьому, суд вважав доведеним, що зазначена допомога позивачам за період з 1999 по 2006 р. р. нараховувались та виплачувались в меншому розмірі, ніж передбачено Законом 3551-ХІІ, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Проте з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони є наслідком неправильного застосування норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачі є учасниками бойових дій.

Дійсно, частиною 5 ст. 12 і частиною 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ (із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 р.) передбачена виплата щорічно до 5 травня разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком.

В той же час, в частині 1 ст. 2 Закону 3551-ХП зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Так, в Законах про Державний бюджет України на 2000 - 2006 р. р. встановлювалися розміри виплат щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХII:

- у 2000 р. і 2001 p.: учасникам бойових дій і інвалідам війни III групи - 40 грн.;

·      у 2002 p.: учасникам бойових дій - 80 грн.,   інвалідам війни III групи -100 грн;

·      у 2003 p.: учасникам бойових дій - 90 грн.,   інвалідам війни ПІ групи -100 грн.,

·      у 2004 p.: учасникам бойових дій - 120 грн.,   інвалідам війни III групи -130 грн.;

·      у 2005 р. і 2006 p.: учасникам бойових дій - 250 грн.,   інвалідам війни III групи - 270 грн., інвалідам війни II групи - 330 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини 5 ст. 12 і частини 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ зупинено на 2007 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Визнані рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 р. неконституційними положення ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", на що посилались позивачі, втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, тобто з 1 грудня 2004 р.

Тоді як, відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-ХII разову грошову допомогу до 5 травня можливо отримати лише до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Неотриманні у вказаний строк кошти (залишок) повертаються до бюджету держави.

3

Тобто, рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. постановлено після закінчення вказаного строку отримання допомоги.

Суд першої інстанції не врахував положення зазначених законів, а тому прийшов до неправильного висновку, що позивачам не в повному обсязі виплачувалась щорічна разова грошова допомога до 5 травня.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню у відповідності до вимог п. 4 ст. 202 КАС України, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195,202,207 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу директора Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради -задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2007 р. скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованності з виплати разової грошової допомоги - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.