ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" червня 2006 р. | Справа № 5/29/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Бойко Л.І.,
суддів Величко Т.А., Жукової А.М.
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін
від позивача: Мезінов О.Г.
від відповідача: Хлебніков В.Б. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Девіс –С”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2006р.
у справі №5/29/06
за позовом ДПІ у ленінському районі м. Миколаєва
до ТОВ „Девіс –С”, м. Миколаїв, ТОВ „Опт –Трейдінг”, м. Донецьк
про визнання угоди недійсною
встановила:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2006р. у справі №5/29/06 (суддя Міщенко В.І.) позов задоволено. Визнано недійсною угоду купівлі –продажу від 12.11.2002 року, укладену між ТОВ „Девіс –С” та ТОВ „Опт –Трейдінг”, з моменту укладання. Стягнуто з ТОВ „Опт –Трейдінг” на користь ТОВ „Девіс –С” 34356 грн., стягнуто з ТОВ „Девіс –С” в доход державного бюджету України 34356 грн., стягнуто з ТОВ „Опт –Трейдінг” в доход держави 343,56 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу на користь ДП „Судовий інформаційний цент”.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТОВ „Девіс –С” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати у частині стягнення з ТОВ „Девіс –С” в доход Державного бюджету України 34356 грн. і не накладати матеріальної відповідальності на ТОВ „Девіс –С”, посилаючись на пропущений строк позовної давності та на те, що ст.49 ГК України суперечить Конституції України.
Позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не вважає рішення суду таким, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, виходячи з наступного.
12.11.2002р. відповідачі уклали усну угоду купівлі - продажу, на виконання умов якої ТОВ „Опт –Трейдінг” поставило ТОВ „Девіз-С” товар на суму 34356 грн., що підтверджується видатковими накладними №18 від 13.11.2002р., №21 від 20.11.2002р., рахунками –фактурами №32, №33, від 12.11.2002р., податковими накладними №20 від 13.11.2002р., №23 від 20.11.2002р. та платіжними дорученнями № 263, №264 від 20.11.2002р.
ТОВ „Опт –Трейдінг” зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа 25.09.2002 року Виконавчим комітетом Донецької міської Ради. взято на облік у державній податковій інспекції Калінінського району м. Донецька і зареєстровано як платник податку на додану вартість.
Рішенням місцевого суду Калінінського району м. Донецька Донецької області від 31.10.2002р. визнано недійсними установчі документи ТОВ „Опт –Трейдінг” (рішення засновників від 01.06.2002р. про створення товариства та статут ТОВ „Опт –Трейдінг”, зареєстрований виконкомом Донецької міської Ради 23.09.2002р. за №04052844ю0080346 та свідоцтво №07588436 від 03.10.2002р. про реєстрацію платника податку на додану вартість) з моменту їх реєстрації, оскільки підприємство було зареєстровано з порушенням вимог встановлених законодавством, а саме: зареєстровано на підставних осіб, які не мали наміру та можливостей для здійснення підприємницької діяльності, відношення до діяльності ТОВ „Опт –Трейдінг” не мали, а від їх імені діяльність здійснювалась невстановленими особами, товариство за юридичною адресою не знаходиться.
Згідно ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.
13.12.2005р. ДПІ у Ленінському районі, посилаючись на рішення Калінінського району м. Донецька Донецької області від 31.10.2002р., звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання вказаної угоди недійсною з підстав, передбачених ст.49 ЦК України (від 18.07.1963р.), оскільки вона суперечить інтересам держави і суспільства, спрямована на приховання від оподаткування доходів.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що заснування підприємства і здійснення його реєстрації на підставну особу, укладання в подальшому таким підприємством угод та несплата з цього податку, дають підстави вважати, що укладаючи спірні угоди ТОВ „Опт- Трейдінг” діяло з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодами грошових коштів від оподаткування. Така мета суперечить ст.67 Конституції України, якою передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, тому така мета не відповідає інтересам держави і суспільства. Згідно ст.49 ЦК України, при наявності умислу лише однієї із сторін, у даному випадку ТОВ „Опт- Трейдінг”, все одержане нею за угодою повинно бути спочатку повернуто другій стороні –ТОВ „Девіс –С”, після чого, одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Тобто підлягають застосуванню юридичні наслідки, згідно яких з ТОВ „Опт- Трейдінг” на користь ТОВ „Девіс –С” необхідно стягнути грошові кошти у сумі 34354 грн., а з ТОВ „Девіс –С” на користь держави вартість товару, одержаного відповідно до оспорюваної угоди.
Судова колегія з вищевказаними висновками суду погоджується.
Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що угода між ТОВ „Девіс –С” та ТОВ „Опт –Трейдінг” були укладені у листопаді 2002р., а позовна заява про визнання цієї угоди недійсною подана Ленінською МДПІ у м. Миколаєві 13 грудня 2005р., тобто в порушення строку позовної давності, передбаченого ст.71 ЦК України (в редакції 1961р.). Відповідно до ст.80 Цивільного Кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.
Посилання позивача на п.п.3.3 п.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 03.12.1999р. №02-5/11 „Про деякі питання практики вирішень спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” відповідно до якого, недійсні угоди, як правило не породжують для сторін прав та обов’язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються, судовою колегією не приймається до уваги, так як вони суперечать Цивільному Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.
За таких обставин рішення суду першої інстанції від 18.04.06р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2006р. у справі № 5/29/06–скасувати, в позові відмовити.
Постанова в порядку ст.105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді : Т.А.Величко
А.М. Жукова