Справа N 22ц 811-2007 року.                                      Головуючий 1 інстанції Подзігун Г.В.

Категорія - 36.                                                 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

УХВАЛА

іменем України.

16 квітня 2007 року.                                                                                         м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Мурлигіної О .Я. та Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання Швейновою І.В., переглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

Установила:

28 листопада 2006 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача.

Його обґрунтовувала тим, що син проживає з нею і відповідач, як його батько, повинен за законом надавати тому утримання.

Однак, той такого утримання не надає, через що вона вимушена була пред'явити даний позов і просити суд про його задоволення.

ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково, просив врахувати при визначені розміру аліментів те, що з нього уже стягуються аліменти на користь іншої стягувачки.

Рішенням місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2007 року позов задоволено частково.

Постановлено стягувати з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки усіх його доходів.

Не погоджуючись з таким, відповідач зазначене рішення оскаржив й просив скасувати, мотивуючи це тим, що суд безпідставно завищив розмір аліментів і не розглядав одночасно із даним позовом його зустрічний позов, в якому він оспорював батьківство щодо ОСОБА_3.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що позивачка є матір'ю ОСОБА_3, а відповідач - його батьком. Дитина проживає разом з матір'ю, і, відповідач, як батько, повинен його утримувати. Той же, утримання не надає.

Це, на думку суду, відповідно до положень ст. ст. 180-182 СК України, є підставою для покладення на відповідача обов'язку сплачувати аліменти на утримання сина.

При цьому, визначаючи розмір аліментів слід враховувати, що з ОСОБА_2 вже стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу на користь іншої стягувачки.

2

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, за главою 15 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначені розміру аліментів суд враховує :

·        стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

·        стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

·        наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

·        інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.

При цьому, визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини є - загальним правилом.

І тільки у разі неможливості його застосування та за наявності умов, передбачених ст. 184 СК України, розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі.

З наведених положень і слід вирішувати даний спір.

Як вбачається з ксерокопії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с - 3) та довідки № 131 від 22 листопада 2006 року ( а.с - 5 ) відповідач є батьком ОСОБА_3, а тому зобов'язаний його утримувати. Він же такого утримання не надає. Тому з нього на користь позивачки, оскільки дитина проживає разом з нею, слід щомісячно стягувати утримання у примусовому порядку.

При цьому, розмір аліментів слід визначити у частці від заробітку (доходу) відповідача, врахувавши те, що він вже є платником аліментів на користь іншої стягувачки.

Взявши до уваги усі названі обставини, колегія вважає, що можливим і достатнім розміром аліментів, які слід стягувати щомісячно із відповідача на користь позивачки с частка рівна 1/6 частині його доходу.

Оскільки з таких же підстав такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, то його рішення є вірним, законним й обґрунтованим й не може бути скасоване.

Що ж до твердження апелянта про порушення місцевим судом процесуального закону, а саме, безпідставне повернення зустрічного позову, то воно не може слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки зазначене порушення носить формальний характер. Більше того, за прямої вказівки у ст. 140 СК України та п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", стягнення з особи, яка записана батьком аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька дитини з актового запису про її народження.

Задоволення судом зазначених вимог може бути підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Стосовно ж вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, зменшити розмір стягуваних аліментів, то вона теж не може бути задоволена, оскільки не має правової та доказової бази і, більше того, суперечить позиції й самого відповідача, виказаної у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

2

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2007 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом 2-х місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.