ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

18.01.07                                                                                           Справа  № 11/95

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

Головуючого судді-доповідача                                       Кравчук Н. М.

суддів:                                                                                  Гнатюк Г. М.

                                                                                             Мирутенко О. Л.

розглянув           апеляційну скаргу відділення Державного казначейства  у Рокитнівському районі Рівненської області   від 29.06.2006 р. № 01-07/39 та апеляційну скаргу  Державної виконавчої служби у Рокитнівському районі Рівненської області від 29.06.2006 року № 2215

на постанову           господарського суду Рівненської області від 02.06.2006р.

у справі           № 11/95

за позовом           регіонального уповноваженого ліквідатора  АКБ „ Україна” Г.Маслія

до відповідача 1 відділення Державного казначейства  у Рокитнівському районі Рівненської області   

відповідача 2   Державної виконавчої служби у Рокитнівському районі Рівненської області

про стягнення збитків у сумі 5756,97 грн..

за участю представників сторін:

від позивача : не з”явився;

від відповідача 1  : Курбай О.В. представник ( довіреність №1 від 04.01.2007р.)

від відповідача 2 : не з”явився;

Права та обов’язки, передбачені ст.ст. 22,  ГПК України представникам сторін роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

ВСТАНОВИВ :

        постановою господарського суду Рівненської області від 02.06.2006р.у справі №11/95,  задоволено позов          регіонального повноваженого ліквідатора  АКБ „Україна” Г.Маслія до  відділення Державного казначейства  у Рокитнівському районі Рівненської області, Державної виконавчої служби у Рокитнівському районі Рівненської області  про стягнення збитків у сумі 5756,97 грн..

        Не погоджуючись з прийнятою постановою,  відповідачем -1 та відповідачем –2 подано апеляційні скарги.  В своїй апеляційній скарзі відповідач - 1 вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням  норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою у позові щодо стягнення з Держказначейства суми  збитків відмовити повністю, мотивуючи тим, що судом першої інстанціїї не враховано, що зі сторони органу державного казначейства не заподіяно жодної шкоди банку . Другий скаржник -  відповідач -2 також вважає  постанову господарського суду Рівненської області незаконною, просить її скасувати та в задоволенні позову відмовити,  мотивуючи тим, що судм не взято до уваги, що  11.11.2005 р.  було зареєстровано нову юридичну особу - Державну виконавчу службу у  Рокитнівському районі, яка не є правонаступником відділу ДВС Рокитнівського районного управління юстиції.

        В судове засідання представники відділу ДВС, позивача не  з"явились.Судова колегія вважає, що справу можна слухати за відсутності представників ДВС та  позивача  по наявних матеріалах , оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце  судового засідання,  а тому розгляд апеляційної скарги здійснюється згідно вимог ст.75 ГПК України.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та, відповідно,  часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         Позивач звернувся до суду з вимогою на підставі ст.1, 2 ГПК України, ст.1166, 1174 ЦК України про стягнення шкоди в сумі 5756,97 грн., заподіяної відповідачем в зв”язку з  порушенням вимог ст.86 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, в  результаті дій, пов”язаних з втратою виконавчого документа  про стягнення з фізичної особи Луцик В.В. суми заборгованості, та неможливістю відновлення виконавчого документа. Суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог, застосувавши при цьому   процесуально  п.3 прикінцевих та перехідних положень КАС України , ст.158, 160-163 КАС України з власної ініціативи.

         Проте з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Рішенням Рокитнівського районного суду від 18 квітня 2001р. стягнуто з громадянки Луцик В.В. на користь Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” (надалі в тексті АК АПБ “Україна”) заборгованість по кредиту та відсотках в сумі 5 756 грн. 97 коп. та державне мито в сумі 57 грн. 00 коп.

10 травня 2001р. виконавчий лист №2-231 направлено для примусового виконання у відділ Державної виконавчої служби Рокитнівського районного управління юстиції.

23 травня 2001р. державним виконавцем даного відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-231 та встановлено термін для його добровільного виконання до 30 травня 2001р.

У зв’язку з тривалим невиконанням судового рішення, 30.08.2004р. позивач звертався зі скаргою на дії державного виконавця до Рівненського обласного управління юстиції.

           В ході розгляду даної скарги та при перевірці виконавчого провадження було з’ясовано, що державним виконавцем виконавчий лист скерований за місцем роботи громадянки Луцик В.В. для проведення стягнення з її заробітної плати, але був втрачений при пересилці.

У зв’язку з втратою даного виконавчого листа, державним виконавцем внесено подання до Рокитнівського районного суду про видачу дубліката виконавчого листа №2-231 від 18.04.2001р.

Ухвалою Рокитнівського районного суду від 10.03.2005р. в поданні державного виконавця Рокитнівського районного управління юстиції про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

          22.07.2005р. Рокитнівським районним судом відмовлено АК АПБ “Україна” в задоволенні заяви про поновлення строку та видачі дубліката виконавчого листа.

          У відповідності до приписів ст.86 Закону України  «Про виконавче провадження»стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

           У відповідності  до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

           Частиною 2 ст.1166 ЦК України встановлено , що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

            Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що вина ВДВС полягає у втраті виконавчого документа, невиконанні судового рішення та в неотриманні суми заборгованості   АКБ „ Україна” .  Таким чином, наявний причинний зв"язок між протиправними діями (бездіяльністю) ВДВС  та заподіяною шкодою, що є безумовною умовою відшкодування збитків.

 Державна виконача служба у Рокитнівському  районі  заперечує проти правонаступництва відділу ДВС Рокитнівського районного управління юстиції,  покликаючись на лист  департаменту Державної виконачої служби Міністерства юстиції України №25-1/167/7 від 09.03.2006 року та наказ Міністерства юстиції від 19.08.2005 р.  №1482/к, зазначаючи при цьому що відділи ДВС РУЮ ліквідовано, що унеможливлює  встановлення правонаступництва, а тому  - стягнення шкоди з останнього.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням   та зазначає, що ліквідація будь-якої юридичної особи здійснюється з дотриманням правил, встановлених  нормами ЦК України, зокрема  і щодо забезпечення прав кредиторів.

Так ч.1 ст.111 ЦК України встановлено, що,  ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" від 23.06.2005 р. №2716-ІV Міністерству юстиції України реформовано та у тексті Закону слова "Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України", "відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції" та "районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби" в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя" та "державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах" у відповідному відмінку і числі.

Наказ Міністерства юстиції України від 19.08.2005 р. № 1482/к, який прийнятий в зв”язку з реформуванням системи органів  державної виконавчої  служби на підставі Закону України „Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" від 23.06.2005 р. №2716-ІV,  відповідно до якого ( Закону), не передбачено ліквідації відділів ДВС райониих управлінь юстиції, навпаки вживається термін «замінити», який не є тотожнім терміну «ліквідувати».

Таким чином, даючи правовий аналіз норм Конституції України, Законів України «Про державну виконавчу службу в Україні»"Про виконавче провадження", Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що підзаконний нормативний акт виданий на виконання Закону не може встановлювати інші положення ніж ті, що передбачені Законом. Окрім цього, не було дотримано передбаченої законодавством України процедури ліквідації юридичної особи, що дає змогу зробити висновок про реорганізацію державних органів на місцях, не змінюючи тих повноважень, які надані останнім Законом.

У відповідності до ч.3 ст.117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.  Наказ № 1482/к  який фактично встановлює ліквідацію одного державного органу - суб»єкта публічного права, що впливає на інших суб»єктів та на правовідносини між ними підлягає обов”язковій реєстрації в Міністерстві юстиції, проте вимог, передбачених Конституцією України дотримано не було.

Щодо порушень судом процесуального законодавства  колегія суддів приходить до наступного висновку.

          Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 115, 116 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов‘язковими для виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Так, відповідно до ст. 1 КАС України кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

           Згідно з ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту. Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Наведене свідчить, що оскільки  позивач звернувся з позовною заявою в порядку господарського процесуального судочинства, місцевий господарський суд повинен розглядати спір  як  господарський суд, а не адміністративний,  так як позовна вимога ( спір про наявність делікту) носить цивільних характер ( підвідомча за суб”єктним складом та характером правовідносин господарським судам) . Окрім цього, нормами Прикінцевих та перехідних положеннь КАС України не надано повноважень місцевому господарському суду самостійно змінювати юрисдикцію розгляду тих позовів,  які надходять на розгляд суду,  з  порушенням норм Прикінцевих та перехідних положень КАС  України.  

Вищенаведені процесуальні порушення є обов”язковою умовою скасування постанови місцевого господарського суду.

 За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції  при прийнятті постанови неправильно застосовано норми процесуального законодавства, неповно та неправильно встановлено суть правовідносин, а тому постанову слід скасувати, а  апеляційну скаргу задоволити частково.

 Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційні скарги відділення Державного казначейства  у Рокитнівському районі Рівненської області   від 29.06.2006 р. № 01-07/39 та апеляційну скаргу  Державної виконавчої служби у Рокитнівському районі Рівненської області від 29.06.2006 року № 2215 задоволити частково.

2.          Постанову господарського суду Рівненської області від 02.06.2006 р. у справі №11/95 скасувати прийняти нове рішення. Позов задоволити. Стягнути  з Державної виконавчої служби у Рокитнівському районі через відділення державного казначейства України у Рокитнівському районі на користь Рівненської дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна”,  м.Рівне, вул.Яворницького,34  -    5 756 грн.97 коп. збитків.

3.          На виконання постанови апеляційної інстанції місцевому  господарському суду видати наказ в порядку ст.116 ГПК України.

4.           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

5.          Справу передати до місцевого господарського суду Рівненської області.

        

       Головуючий суддя                                                            Н. М. Кравчук

          

       Суддя                                                                               Г.М. Гнатюк                                                                       

                   

       Суддя                                                                               О.Л.Мирутенко