ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА             

05.04.07                                                                                           Справа  № 4/179

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючий суддя:                                     Кравчук Н.М.

суддя                                                             Гнатюк Г.М.  

суддя                                                             Мирутенко О.Л.  

розглянув           апеляційну скаргу Великолазівської сільської ради від 30.12.2006 р. б/н

на постанову           господарського суду Закарпатської області від 04.12.2006р.

у справі           № 4/179

за позовом           товариства з обмеженою відповідальінстю «Концерн»Карпати», м.Ужгород

до відповідача           Великолазівської сільської ради

про визнання недійсним рішення Великолазівської сільської ради від 09.01.2006 року,

за участю представників сторін:

від позивача : Кішко П.Ю. представник ( довіреність від 07.08.2006 року);

від відповідача : Шпуранич В.П. представник ( довіреність в справі);

       Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено, що  відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.

Представникам сторін також роз‘яснено права і обов‘язки, передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51,  59 КАС України.

                                                      ВСТАНОВИВ :

              постановою господарського суду Закарпатської області від 04.12.2006р.у справі № 4/179  задоволено  позов товариства з обмеженою відповідальінстю «Концерн»Карпати», м.Ужгород до Великолазівської сільської ради про визнання недійсним рішення Великолазівської сільської ради від 09.01.2006 року.  

         Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем  подано апеляційну скаргу, в якій скаржник  вважає постанову незаконною, прийнятою  при неповному з”ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального  та процесуального права, просить останню скасувати, мотивуючи тим, що судом необгрунтовано в чому саме полягає незаконність прийнятого рішення органом місцевого самоврядування. Крім того, скаржник зазначає, що підставою прийняття спірного рішення сільської ради стало невикористання позивачем земельної ділянки за цільовим призначенням.

        Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не подав, проте в судовому засіданні проти доводів апелянта запечує, рішення  суду першої інстанції вважає законним, обгрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та, відповідно, задоволення апеляційної скарги , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,  ТзОВ „ Карпати” набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 2,1 га, в межах населеного пункту Великі лази Ужгородського району на підставі розпорядження голови Закарпатської облдерадміністрації від 17.05.1996 р. №307 та Державного акту на право постійного користування землею від 04.06.1996 року серії ІІ-ЗК № 001872.

Цільове використання земельної ділянки –будівництво придорожного сервісу.

        09.01.2006 року Великолазівською сільською радою прийнято рішення "Про припинення права користування земельною ділянкою",  яким вирішено: в зв”язку з невикористанням землі та несплатою земельного податку припинити право користування концерном "Карпати" земельною ділянкою площею 2,1 га та зобов”язати постійну діючу земельну комісію провести обстеження вищевказаної земельної ділянки.

        03.11.2006 року Великолазівською сільською радою прийнято інше рішення  „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яким визнано таким, що втратило чинність рішення ради від 09.01.2006 року та припинено користування земельною ділянкою позивачем.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

У відповідності до ст.33 Закону України „ Про органи місцевого самоврядування”  компетенція органів місцевого самоврядуванн полягає у підготовці висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Підставою  для прийняття відповідачем рішення від 03.11.2006 року послужили пропозиції постійної діючої депутатської комісії по земельних питаннях, викладені в акті від 04.01.2006 року  „про обстеження земельної ділянки концерну „Карпати”,  яким було встановлено, що земельна ділянка не використовується (будівництво не розпочато)  ділянка забур'янена,  земельний податок не сплачується.

         Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

        Статтею 141 Земельного кодексу встановлено  перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, пунктом ”г” якого визначено –використання земельною ділянкою не за  цільовим призначенням.

       Використання  земельної ділянки не за цільовим призначенням означає те, що землекористувач не додержується цілей експлуатації наданої йому землі, які передбачені в рішенні відповідних державних органів про надання в користування земельної ділянки та зафіксовані в  державному акті на право користування землею.

      Пунктом „а” ст.143 ЗК України визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку  у судовому порядку.

          Пунктом другим оскаржуваного рішення Великолазівська сільська рада  вирішила подати відповідні матеріали  вирішила подати  відповідні матеріали до суду щодо вилучення земельної ділянкти у визначеному законом порядку.

           Таким чином, аналіз норм  законодавства, що регулюють спірні правовідносини дає змогу зробити висновок, що  сільська рада  вправі приймати рішення про примусове припинення земельної ділянки, яка знаходиться на території  відповідної сільської ради. Відтак,  висновок суду першої інстанції про те, що орган місцевого самоврядування не вправі приймати рішення про примусове припинення права користування земельною ділянкою, є помилковим і не заслуговує не увагу.

         Щодо самого факту правопорушення (не використання за цільовим призначенням земель та несплату земельного податку) суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

        Як вбачається з матеріалів справи,  позивачу було надано земельну ділянкку для цільового використання –будівництва автозаправки та  станції техобслуговування ( а.с.20). Станом на 04.01.2006 р. будь-якого будівництва та іншої діяльності, направленої на цільове використання земельної ділянки позивачем проведено не було. В свою чергу, позивачем жодним належним доказом ( погодження плану будівництва, дозвіл на проведення будівництва, інші дії),  не підверджується наміру використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Тобто, в період з 1996-2006 р.р. включно позивач земельною ділянкою за цільовим призначенням не користувався.

       В позовній заяві позивач не наводить будь-яких фактів, які б були  підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення органу самоврядування. В свою чергу, відповідач належним чином довів суду порушення земельного законодавства зі сторони позивача.         

        За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що постанову господарського суду  Закарпатської області  слід скасувати та  у позові відмовити за безпідставністю.

 Керуючись ст. ст.195,196,202,203,205 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, -

              ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задоволити.

2.          Поставнову господарського суду Закарпатської області від 04.12.2006 р. у справі № 4/179 скасувати.

3.          Прийняти нову постанову. У позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальінстю «Концерн» Карпати», м.Ужгород на користь Великолазівської сільської ради   1,70 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

5.          Постанова  набирає законної сили  у відповідності до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.          Справу передати до місцевого господарського суду  Закарпатської області.

              Головуючий суддя                                                            Н. М. Кравчук

             Суддя                                                                                    Г.М. Гнатюк    

             Суддя                                                                                    О.Л.Мирутенко