Справа № 2-а-51/10 р.

                                                            ПОСТАНОВА

                                                    ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

         26 лютого 2010 року суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Гаврилюк С.М.,      

        розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про неправомірну відмову у перерахунку та виплаті пенсії,

                                                                встановив:

            ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова та просив ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідача провести з 01.10.2009 року перерахунок та виплатити заборгованість  з державної пенсії   у розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із  визначеного законодавством України  розміру мінімальної пенсії за віком.  

          Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2-ої групи і віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому має право на отримання різних пільг, компенсацій  і  допомоги,  передбачених  Законом  України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», серед яких і право на одержання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч.4 ст. 54 вказаного Закону повинен бути не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 того ж Закону повинен складати 75 % мінімальної пенсії. Однак, відповідачем пенсія нараховується довгий час в набагато меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що позивач неодноразово звертав увагу відповідача в своїх зверненнях, у зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

            12.02.2010 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд ухвалити рішення, яким зобов’язати Управління  Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова провести йому перерахунок пенсії та виплату недоплаченої пенсії, починаючи з 01.10.2008 р. та зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова призначити йому надалі до виплати пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи виключно із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

            Відповідач у наданих на адресу суду письмових запереченнях проти задоволення позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.

            Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то суд у відповідності з ч.3 ст. 122 КАС України, ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

            Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1   підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

            Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 за рішенням МСЄК  є інвалідом 2 групи і віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення  серії А № 157007 (а.с.8).

              Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Харкова і отримує пенсію як інвалід 2 групи, яка настала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується долученими до справи копіями відповідної довідки МСЕК та посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської  катастрофи (а.с. 9).

          Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що  

 включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,

 втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших

      випадках, передбачених законом.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення  єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 р. № 796 «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

             Відповідно до вимог ч.1 ст.13 зазначеного Закону, держава взяла на себе  відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язалася відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату  працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи.

             Згідно  ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються  у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за заподіяну здоров’ю шкоду, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.  В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності – восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   інвалідам 2 групи  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах 75 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, зі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

              Положення даних норм співпадає з приписом п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523.

            Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

           Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допоміг, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати  рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

            Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначаються Законом України «Про державне соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

            Абзац 3 ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачає встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

            Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюються Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

           Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого  застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною

величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначених відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

    Згідно ч. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 05.10.2006 р. № 231-V встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

            Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

            Наявність у позивача такого права є визначальним  для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено, що  у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по 2 групі інвалідності – 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом «Про державний бюджет України» і не може корегуватися іншими нормативно-правовими актами.

До того ж, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

           Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку з   01.10.2008 р. року основної та додаткової пенсії  позивачеві відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є протиправними, у зв’язку з чим суд вважає, що перерахунку підлягає основна та додаткова пенсія  ОСОБА_1 з   01.10.2008р.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд     може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

        Позивачем були також заявлені вимоги про зобов’язання Управління  Пенсійного Фонду України призначити йому надалі до виплати пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської      

 катастрофи» виходячи виключно із розрахунку мінімальної пенсії за  віком, визначеної ст.28

     Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування».

      Як вбачається з наданих позивачем документів йому вже встановлена пенсія відповідно до вищевказаних законів, а подальший перерахунок пенсії відповідно до змін чинного законодавства є загальним обов’язком суб’єктів владних повноважень, на яких покладено застосування вказаного законодавства і судовому затвердженню не підлягає. Майбутні дії або бездіяльність суб’єктів владних повноважень не можуть бути визнані протиправними, у зв’язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення  в цій частині  позовних вимог позивача  .

      Керуючись ст. ст.  19, 46, 64,124,152 Конституції України,   ст. ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 3, 6-9, 11, 17, 69-71, 159-163, 167, 186  КАС України, суд

                                                   ВИРІШИВ:

                  Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про неправомірну відмову у перерахунку та виплаті пенсії – задовольнити частково.

                  Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

                  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити з 01.10.2008 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

                  В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

                  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом   подачі у 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

                    Суддя                                                                             Гаврилюк С.М.