СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
11 червня 2007 року | місто Севастополь Справа № 2-27/2547.1-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Кірєєв Д.В., дов. № 12 від 14.03.07 р.,
відповідача: Рибалко Ю.Л., дов. № 05195/9/10 від 05.04.06 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 20 березня 2007 року по справі № 2-27/2547.1-2007А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актау" (вул. Більшовицька, буд. 24, кв.56,Сімферополь,95001)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 20 березня 2007 року заява Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05-15.04.2005 у справі № 2-15/6316-2005 за нововиявленими обставинами залишена без задоволення.
Не погодившись з постановою суду, відповідач 29 березня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 12 квітня 2007 року.
Апеляційна скарга була призначена до розгляду судової колегією на 11 червня 2007 року. Розпорядженням керівництва суду суддю Голика В.С. було замінено на суддю Фенько Т.П.
У судовому засідання, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач провів виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2004 року. В результаті перевірки відповідачем був складений акт перевірки № 113/23-8/31173327 від 17 лютого 2005 року. Відповідачем на підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 0001992301/0 від 21 лютого 2005 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 58607,78 грн., та донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 29303,89 грн., а всього на загальну суму 87911,67 грн.
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Рішенням суду першої інстанції від 05-15.04.2005 (суддя Дадінська Т.В.) позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001992301/0 від21 лютого 2005 року.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2005 року, задоволена апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Сімферополь, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Актау” відмовлено.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Актау” подало касаційну скаргу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2006 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Актау” задоволено повністю. Скасована постанова Севастопольського апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишено в силі.
01 лютого 2007 року, відповідач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05-15.04.2005 по справі № 2-15/6316-2005 за нововиявленими обставинами. Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим заява відповідача залишена без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 02 грудня 2003 року між позивачем та Фірмою „Credo Max L.L.C.” був укладений кредитний договір № 4/03 UA. Відповідно до умов Кредитного договору Фірма „Credo Max L.L.C.” –кредитор, відкрила позивачу кредитну лінію для ведення господарської діяльності і поповнення оборотних коштів, а також на ынші цілі, передбачені Статутом Товариства і не заборонені чинним законодавством України.
Згідно з договором, строк дії кредитної лінії до 02 грудня 2008 року, ліміт кредитної лінії 1000000 доларів США 00 центів. За умовами договору, позивач мав сплачувати Фірмі „Credo Max L.L.C.” 11 відсотків річних. Пунктом 2.1. Кредитного договору передбачено, що Кредитор відкрив Позичальникові кредитну лінію на умовах терміновості, поворотності, платності і цільової спрямованості.
Суд першої інстанції у справі № 2-15/6316-2005 встановив, що утримання і сплата податку на дохід нерезидента позивачем не повинна була здійснюватися при сплаті процентів за користування кредитом на користь нерезидента за наступними підставами.
Відповідач у своїй заяві про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим за нововиявленими обставинами вказує, що у грудні 2006 року на його адресу надійшли копії документів від податкового управління США, відповідно яким фірма „Credo Max L.L.C.” не була зареєстрована для отримання податкового ідентифікаційного номеру та не надавала до податкових органів США податкової звітності. Відповідач вважає, що інформація, викладена у цих документах, є істотними обставинами та такими, що надають можливість господарському суду АР Крим переглянути своє рішення від 05.-15.04.2005 року у справі № 2-15/6316-2005 за нововиявленими обставинами.
Проте, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку відсутні істотні для справи обставини, які не були відомі відповідачу на час розгляду справи № 2-15/6316-2005, так як господарський суд Автономної Республіки Крим при вирішення вказаної вище справи дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку всім обставинам справи, а інформація Служби Внутрішніх Доходів США, на яку посилається відповідач як на підставу перегляду рішення господарського суду, містить дані про те, що резидент США - компанія з обмеженою відповідальністю „Credo Max L.L.C.” була належним чином зареєстрована в США.
Колегія суддів вважає, що істотною обставиною є обставина реєстрації фірми нерезидента у США та підпорядкованість США, але ні як ні обставина, яка свідчить про сплату нерезидентом податків.
Сам факт реєстрації нерезидента у США та підпорядкованість даного нерезидента США був встановлений господарським судом Автономної Республіки Крим при розгляді справи № 2-15/6316-2005, даним обставинам суд надав належну оцінку та ці обставини були підтверджені належними доказами.
Інформація Служби Внутрішніх Доходів США яка свідчить про те, що компанія з обмеженою відповідальністю „Credo Max L.L.C.” не має фізичної присутності в США та не отримувала коду платника податків і відповідно не сплачувала таки податки в цій країні, не має юридичної сили, так як норми Конвенції не містять умови для обов'язкової сплати податків резидентом, як відсутність реєстрації нерезидента у якості платника податків та відсутність фактичної сплати їм податків.
Крім того, апеляційна інстанція вважає, господарський суд Автономної Республіки Крим при розгляді справи № 2-15/6316-2005 правильно визначив, що норми, закріплені в Конвенції, не передбачають обов'язкового надання довідки або іншого документа, складеного по встановленій формі, для підтвердження факту нерезидентства і для звільнення відповідної особи від оподаткування доходів.
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності своїм листом від 07.07.2000 «Про підтвердження резидентності" дав роз'яснення, що установчі документи нерезидента, які легалізовані у встановленому законом порядку, вважаються підтвердженням розповсюдження юрисдикції на нерезидента згідно з Конвенцією між Урядом України и Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень з податків на прибуток та капітал.
Установчі документи компанії з обмеженою відповідальністю „Credo Max L.L.C.” були вивчені господарським судом при розгляді вказаної вище справи та були прийняті до уваги судом при визначенні обставин належності компанії з обмеженою відповідальністю „Credo Max L.L.C.” до резидентства США.
Більш того, Вищий адміністративний суд України, при розгляді адміністративної справи № К-9836/06, вказав на те, що наявні в матеріалах справи документи, у тому числі довідка (сертифікат) спроможного стану внутрішньої компанії, є належним доказом нерезиденства фірми „Credo Max L.L.C.” та факту здійснення нею своєї господарської діяльності відповідно до Законів США".
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що фактична несплата податків нерезидентом в США в силу норм Конвенції не може бути підставою для покладення обов'язків на резидента (позивача) з уплати податків на прибуток нерезидентів. Інформація про не сплату податків нерезидентом не може впливати на застосування норми, яка закріплена у статті 11 Конвенції, та ця інформація не є істотною для справи обставиною та не є підставою для перегляду рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.-15.04.2005 по справі № 2-15/6316-2005 за нововиявленими обставинами. Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2007 року у справі № 2-27/2547.1-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя
Судді