Справа №2 – 5297/ 2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 листопада 2009 р. суд Жовтневого району м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченко Д.В.

при секретарі Бухтіяровій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2009 р. до суду Жовтневого району м. Харкова із позовом звернувся ОСОБА_1 та просить суд ухвалити рішення, яким  визнати за ним  право власності на житловий будинок літера «Д-2», житловою площею 78.1 кв.м., загальною площею 257.1 кв.м. з надвірними будівлями  розташований в м. Харкові по вул.. Чорноземна 4. Зобов’язати виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Харкова  видати свідоцтво про право власності на житловий будинок літера «Д-2», житловою площею 78.1 кв.м., загальною площею 257.1 кв.м., з надвірними будівлями розташованими в м. Харкові по вул.. Чорноземна 4.

Обґрунтував вимоги позивач тим, що йому на праві особистої власності належить житловий будинок №4 з надвірними будівлями по вул. Чорноземній в м. Харкові на підставі  договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО  ОСОБА_2  10 вересня 2001 р., реєстраційний №771.  Рішенням ХХІХ сесії ХХІІІ скликання  Харківської міської ради  від 28 лютого 2002 р.  позивачу передана у власність земельна ділянка площею  0.1000 га. по вул.. Чорноземна 4 в м. Харкові.  Рішенням Жовтневої районної ради м. Харкова від 06 листопада 2001 р., реєстраційний №85-14 позивачу  було надано дозвіл на будівництво нового будинку у зв’язку з тим, що старий будинок прийшов  у повну непридатність для мешкання.  У вересні 2002 р.  позивач розпочав будівництво нового будинку. Будівництво житлового будинку проводилось власною працею позивача та за його кошти.  Спеціалізовані роботи проводилися робітниками будівельних професій, які мають досвід  будівельних робіт та володіють належне оформленими ліцензіями.  У вересні 2009 р. будівництво будинку було закінчено. В жовтні 2009 р.  житловий будинок  був за інвентаризований під літерою «Д-2», загальною площею 257.1 кв.м., Харківським КП «МБТІ» - технічний паспорт від 09 жовтня 2009 р., однак внести зміни до технічної документації МБТІ  позивачу було відмовлено, у зв’язку з тим, що збудований будинок є самовільним будівництвом, оскільки не має акту прийняття до  експлуатації  вищевказаного будинку.  Позивач звернувся до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова  для одержання акту прийняття до експлуатації вищевказаного будинку, однак йому було відмовлено, оскільки він не має належним чином оформленої проектної документації на новий будинок, оскільки не має належним чином оформленої проектної документації на новий будинок літера «Д-2». Позивач вимушений звернутися до суду із позовом за захистом своїх конституційних прав.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити, надавши пояснення відповідно до наведеного вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з  наступного.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час  судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                          

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.

Так в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСОБА_1, позивачу по справі, на праві особистої власності належить житловий будинок №4 з надвірними будівлями по вул. Чорноземній в м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО  ОСОБА_2

10 вересня 2001 р., реєстраційний №771,  Рішенням ХХІХ сесії ХХІІІ скликання  Харківської міської ради від 28 лютого 2002 р. передано ОСОБА_1 у власність земельна ділянка площею  0.1000 га. по вул. Чорноземна 4 в м. Харкові.  

На підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке  самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.  

Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, зазначено в ч. 2 ст. 331 ЦК України.

Рішенням Жовтневої районної ради м. Харкова від 06 листопада 2001 р., реєстраційний №85-14  ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво нового будинку у зв’язку з тим, що старий будинок прийшов у повну непридатність для мешкання.

Судом встановлено, що у вересні 2002 р.  позивач розпочав будівництво нового будинку. Будівництво житлового будинку проводилось власною працею позивача та за його кошти.  Спеціалізовані роботи проводилися робітниками будівельних професій, які мають досвід  будівельних робіт та володіють належне оформленими ліцензіями.  У вересні 2009 р. будівництво будинку було закінчено.

Житловий будинок  був за інвентаризований під літерою «Д-2», загальною площею 257.1 кв.м., Харківським КП «МБТІ» - технічний паспорт від 09 жовтня 2009 р., однак внести зміни до технічної документації МБТІ  позивачу було відмовлено, у зв’язку з тим, що збудований будинок є самовільним будівництвом, оскільки не має акту прийняття до  експлуатації  вищевказаного будинку.  

Позивач звернувся до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова  для одержання акту прийняття до експлуатації вищевказаного будинку, однак йому було відмовлено, оскільки він не має належним чином оформленої проектної документації на новий будинок, оскільки не має належним чином оформленої проектної документації на новий будинок літера «Д-2».

Рішенням ХІ сесії Харківської міської ради ІУ скликання №188/2005 р.  від 28.09.2005 р. затверджений порядок вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом «Заключні положень» якого вказано п. 6.1 – встановити, що районними у місті радами відповідно до законодавства  та встановленого ними порядку,  вирішується питання щодо самочинно збудованих або самочинно розпочатих  будівництвом житлових будинків та господарчих будівель на присадибних ділянках,  наданих громадянам в користування чи власності у встановлено порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 331, 376, 346, 349 ЦК України, ст. ст.  10, 11,  212, 213, 214, 215, 225, 226  ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова про визнання права власності  – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на житловий будинок літера «Д-2», житловою площею 78.1 кв.м., загальною площею 257.1 кв.м. з надвірними будівлями  розташований в м. Харкові по вул.. Чорноземна 4.

 Зобов’язати виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Харкова  видати свідоцтво про право власності на житловий будинок літера «Д-2», житловою площею 78.1 кв.м., загальною площею 257.1 кв.м., з надвірними будівлями розташованими в м. Харкові по вул.. Чорноземна 4 на ім’я ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк від дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                        Д.В. Чижиченко