Справа № 2-838/10

РІШЕННЯ

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

4 березня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого судді - Прасолова В.М.    

    при секретарі - Горбуновій Л.С., Масової В.Л.

    за участю представника позивача – ОСОБА_1

    за участю представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства “Криворізькій завод гірничого обладнання” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_4 вернувся до суду з позовом до відповідача ЗАТ “Криворізькій завод гірничого обладнання”(далі за текстом “ЗАТ”), в якому просить: визнати незаконним наказ №673-К від 06.08.2009 року по ЗАТ про його, позивача, звільнення; поновити на посаді виробника каркасів 3-горозряда сталефасоноливарного цеху ЗАТ та зобов'язати адміністрацію ЗАТ заключити цивільно-правовий договір на правові відносини, згідно наказу №405-К від 01.06.2009 року; стягнути з ЗАТ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.08.2009 рок по день постановлення рішення суду; стягнути з відповідача на мою моральну шкоду в сумі 5000 грн.

    В обґрунтування позову навів наступне. Працював на підприємстві ЗАТ з червня 1981 року на різних робітничих посадах, остання - виробник каркасів 3-го розряду сталефасоноливарного цеху. 01.06.2009 року по підприємству бува виданий наказ №405-К "Про зміни істотних умов праці у зв'язку зі зниженням об'єму виробництва на 40% в ливарному виробництві”. Згідно даного наказу його, позивача, повинні були перевести на графік 22Б с неповним робочим часом. В даний час знаходився на лікарняному від 5-ї міської лікарні. Лікарняний був закритий 02.06.2009 року з направленням в клініку науково-дослідного інституту промислової медицини, де знаходився на лікуванні до 22 червня 2009 року. По виходу з лікарняного 23.06.2009 року прийшов до підприємства з метою приступити до роботи, але від посадових осіб підприємства, майстра Лагуткіна, взнав, про існування наказу№405-К "Про зміни істотних умов праці у зв'язку зі зниженням об'єму виробництва на 40% в ливарному виробництві. Майстер просив ознайомитися з наказом і підписати його, то відповів, що на робочому місці знаходиться без окулярів не може прочитати наказ, а поки не ознайомиться особисто то підписувати не буде, запросив майстра підійти к кінцю робочої зміни. Але більше ні хто не підходив і наказ для ознайомлення не надавав. 06.08.2009 року, на підприємстві начальником сталефасоноливарного цеху ОСОБА_5, була видана службова записка за №031 про укладення договору цивільно-правового характеру за професією виробник каркасів 3 розряду з 07.08.2009 року по 31.10.2009 року для виконання робіт по виготовленню каркасів на формувально-стрижневій дільниці №1 у сталефасоноливарному цеху з встановленням винагороди у розмірі 8,04 грн. за кожну годину фактичного виконання робіт. В той же день став обходити посадових осіб підприємства з метою підписання службової записки №031 для укладання цивільно-правового договору. Записка була підписана начальником сталефасоноливарного цеху ОСОБА_5, начальником відділу труда та заробітної плати ОСОБА_6 та начальником відділу кадрів ОСОБА_7 Коли звернувся за підписом службової записки до заступника директора з безпеки-начальника ВЕБ ОСОБА_8, той відмовився підписати записку у зв'язку з трикратним порушенням трудової дисципліни у 2002р., 2006р. та 2008 роках. Вважає, що вказані порушення трудової дисципліни були незначними не є підставою для відмови в укладенні зі цивільно-правового договору і за їх скоєння поніс дисциплінарне стягнення крім того минув строк давності. Саме на цих підставах було відмовлено в складанні цивільно-правового договору. Тоді звернувся до директора з управління персоналом ОСОБА_9, який відмовив в підпису так як нема підпису ОСОБА_8 В продовж другої половини дня 06.08.2009 року бігав з кабінету ОСОБА_8 до кабінету ОСОБА_9 Тільки на при кінці робочого дня ОСОБА_9 запросив до свого кабінету і повідомив, що є наказ про звільнення з підприємства від 06.08.2009 року, наказ погоджений з профспілковим комітетом. Підставою звільнення була відмова від продовження роботи зі зміненими умовами праці. Потім взнав, що на підприємстві був фіктивно складений акт про відмову ознайомлення з приказом №405-К від 01.06.2009 року про зміни істотних умов праці. З наказом про звільнення ніхто своєчасно не ознайомив, не повідомили, щоб  звернувся до відділу кадрів за отриманням трудової книжки. Це дуже вразило, не знав як повернутися додому і казати своїй дружині, та двом донькам, одна з котрих знаходиться дома по догляду за дитиною, а друга вагітна на 7-му місяці, що є  безробітним. Коли зрозумів ситуацію, в якій опинився разом з сім’єю, затьмарився світ і повернувшись додому два тижня не міг виходити з дому бо хворів, відновились професійні захворювання легенів, які придбав за місцем роботи на підприємстві, заявились напади задухи, рідні доглядали в продовж двох тижнів, в лікарню не звертався. Весь час, що минув після звільнення, він, позивач і сім’я перебували в стресовому стані, без засобів існування; було дуже боляче не тільки фізично, а й через те, що після багатьох років роботи на вказаному підприємстві звільнили без всяких на то законних підстав. У  вагітної доньки через стресовий стан в сім’ї, піднявся тиск, заболіла голова і вона була госпіталізована у 5 міську лікарню. Після одужання мною 26.08.2009 року, була написана заява генеральному директору ЗАТ, про розгляд питання незаконного звільнення. Однак до директора не пустила секретар, заяву не прийняла та відмовилася її реєструвати. Направив до директора з управління персоналом ОСОБА_9, який взявши заяву прочитав її, та ще раз повідомив, що звільнений і віддав заяву назад, відмовив в її прийнятті та реєстрації. ОСОБА_9 запропонував звернутися до відділу кадрів і вияснити, коли можливо буде забрати трудову книжку і отримати розрахункові гроші. На що у відділі кадрів заявили, щоб я підійшов 7.09.2009 року. Копію наказу про звільнення, трудову книжку та розрахункові гроші отримав 07.09.2009 року під розписку. Вважає, що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду у сумі 5000 гривен а також відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.08.2009 рок по день постановлений рішення суду.

    Уточнивши позовні вимоги просить: визнати незаконним наказ №673-К від 06.08.2009 року по ЗАТ про звільнення;  поновити на посаді виробника каркасів 3 розряду сталефасоноливарного цеху ЗАТ; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.08.2009 рок по день постановлення рішення суду; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн.

    В обґрунтування уточненого позову навів ті самі підстави.    

    Під час розгляду справи до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог з боку відповідача притягнутий ОСОБА_9

    Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення, які відповідають змісту позову. Крім того пояснив, що з наказом про зміну умов ознайомлений не був, з наказом при припинення трудового договору знайомився 6 серпня 2008 року. Не відмовлявся працювати по нових умовах. На засіданні профкому присутнім був. За трудовою книжкою прибув на підприємство 7 вересня 2009 року. З приводу стресу до лікарів не звертався. Далі, змінивши свої пояснення, зазначив, що 2 червня 2009 року, прибув на підприємство здати “лікарняні” і в цій день ОСОБА_10 в присутності ОСОБА_11 знайомила з наказом про зміну умов праці, зачитавши наказ в голос.  Уточнювати, доповнювати, змінювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

    Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення, в яких погодився з поясненнями позивача. Уточнювати, доповнювати, змінювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що на час видання наказу №405-к від 1 червня 2009 року, позивач хворів, з наказом 2 червня 2006 року був ознайомлений вдома. На засіданні профспілкового комітету відповідач відмовився працювати при нових умовах праці. Іншу роботу не пропонували, так як не повинні були цього робити. Подавати додаткові докази не бажає.

    Третя особа без самостійних вимог з боку відповідача до суду не прибула, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, подала заяву про слухання справи за її відсутності.

    Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні дала показання, з яких вбачається, що знаходиться з позивачем в нормальних стосунках. 2 червня 2009 року знаходилася в табельній кімнаті на ЗАТ. При ній ОСОБА_10 зачитала позивачу наказ №405-к від 1 червня 2009 року. Поставити підпис на наказі про ознайомлення позивач відмовився.

    Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_13, він працює на ЗАТ. 2 червня 2009 року, близько 10 години його, свідка викликала в табельну ОСОБА_10, пояснивши, що на роботу з’явився ОСОБА_4  В табельній при ньому, ОСОБА_11 ОСОБА_10 зачитала позивачу наказ про зміну умов праці, поставити підпис про ознайомлення позивач відмовився. Після цього він, свідок, підписав акт про відмову позивачем поставити підпис про ознайомлення. Текст акту уважно не читав.

    Свідок ОСОБА_11 показала у судовому засіданні, що працює на ЗАТ, знає позивача, стосунки з ним нормальні. 2 червня 2009 року приблизно з 9 год. 30 хв. до 10 години в табельній кімнаті ОСОБА_10 в присутності її, свідка, ОСОБА_13 ознайомила позивача з наказом про зміни умов праці. ОСОБА_10 прочитала наказ в голос, для пропонувала позивачу окуляри щоб останній міг особисто прочитати наказ. Акт про відмову поставити підпис виготовила завчасно ОСОБА_10 Після того, як позивач був ознайомлений з наказом, за дорученням ОСОБА_10 вона, свідок,  виготовила акт.

    З показань допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 вбачається, що отримала вказівку від ОСОБА_14 ознайомити ОСОБА_4, який в той час перебував на “лікарняному”, з наказом про зміну умов праці. 2 червня 2009 року на початку робочого дня виготовила акт про те, що позивач відмовився знайомитися з наказом, включивши на свій розсуд до акту ОСОБА_11 та ОСОБА_13 2 червня 2009 року позивач приїхав на підприємство, привіз для здачі два “лікарняних”. Побачивши позивача, в присутності інших осіб, які були в табельній кімнаті, дала останньому для ознайомлення наказ №405-к від 1 червня 2009 року. ОСОБА_4 відмовився читати, пославшись на відсутність окулярів, тому зачитала наказ в голос. Коли позивач відмовився поставити підпис про ознайомлення, особи, які були присутні при цьому підписали акт.

    Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що є головою профспілкового комітету, стосунки з позивачем нормальні. 6 серпня 2009 року було проведено засіданні профспілкового комітету на якому позивач був присутнім. Доповідачем була ОСОБА_16 На засіданні позивачу запропонували написати заяву, що він згоден працювати на нових умовах праці. Таку заяву позивач відмовився писати.

    Як показала у судовому засіданні свідок ОСОБА_16, в червні 2009 року на ЗАТ був виданий наказ про зміну умов праці. Після цього їй, свідку, ОСОБА_10 надала акт про те, що позивач відмовився поставити підпис про ознайомлення з наказом, висловив небажання працювати в змінених умовах. З питання звільнення позивача відбулося засіданні профспілкового комітету, під час якого позивач відмовився працювати в нових умовах. Під час проведення засідання оголошувався акт, позивач пояснив, що цій акт був складений в той день, коли привозив  на “ЗАТ” “лікарняні”.

    В судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: наказ про звільнення(а.с.4), наказ про зміну умов праці(а.с.5,31), довідка про середній заробіток(а.с.6), службова записка(а.с.7), трудова книжка(а.с.8-12), заява позивача від 26 серпня 2009 року(а.с.13), виписний епікриз(а.с.14), виписка з історії хвороби(а.с.15), акт(а.с.16,32), розпорядження про припинення трудового договору(а.с.27), розпорядження про прийом на роботу(а.с.30), виписки з протоколу(а.с.33,73,74), листки непрацездатності(а.с.34,35,36), розписка про отримання трудової книжки(а.с.43), книга обліку(а.с.44-46), повідомлення про членство у профспілці(а.с.47), довідки про заробіток(а.с.48,49), посадова інструкція(а.с.50-54), звернення до профспілкового комітету(а.с.75), протокол(а.с.88).

    Виписний епікриз(а.с.14) є неналежним доказом, так як не містить інформацію щодо предмета доказування.

    Суд, оцінюючи всебічно, повно, безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

    Позивач працював на підприємстві відповідача з 29 червня 1981 року на різних посадах, з 1 березня 2005 року – на посаді виробника каркасів. Вказані обставини встановлені судом на підставі трудової книжки(а.с.8-12), розпорядження(а.с.30).

    Позивач був членом первинної профспілкової організації ЗАТ профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, що встановлено повідомленням(а.с.47).

    1 червня 2009 року ЗАТ виданий наказ №405-к про зміну умов праці позивача, що встановлено наказом(а.с.5)

    Позивач з 25 травня 2009 року по 30 травня 2009 року, з 3 червня по 22 червня  2009 року, з 27 липня 2009 року по 5 серпня 2009 року був тимчасово непрацездатний, з 3 червня 2009 року по 22 червня 2009 року проходив стаціонарне лікування  виписка з історії хвороби(а.с.15), листки непрацездатності(а.с.34,35,36)

    2 червня 2009 року, коли позивач прибув на ЗАТ, він був ознайомлений з наказом від 1 червня 2009 року № 405-к. Вказані обставини встановлені судом на підставі доказів, які узгоджуються між собою показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10, актом(а.с.16).

    6 серпня 2009 року, на підприємстві була видана службова записка за №031 про укладення з позивачем договору цивільно-правового характеру за професією виробник каркасів 3 розряду з 7 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року для виконання робіт по виготовленню каркасів на формувально-стрижневій дільниці №1 у сталефасоноливарному цеху з встановленням винагороди у розмірі 8,04 грн. за кожну годину фактичного виконання робіт. В той же день позивач став обходити посадових осіб підприємства з метою підписання службової записки №031 для укладання цивільно-правового договору. Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень позивача, службової записки(а.с.7).

    6 серпня 2009 року адміністрація ЗАТ звернулася до профспілкового комітету ЗАТ про надання згоди на звільнення ОСОБА_4 за ст. 36 п.6 КЗпП України(відмова від продовження трудового договору у зв’язку зі зміною істотних умов праці), що встановлено показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_7, зверненням(а.с.75).

    6 серпня 2009 року відбулося засідання профспілкового комітету, на якому був присутнім позивач. Під час засідання профспілкового комітету позивач висловив небажання працювати при нових умовах праці. Вказані обставини встановлені судом на підставі показань свідків ОСОБА_15, ОСОБА_7, виписки з протоколу(а.с.33), протоколу(а.с.88).    

    Директор по управлінню персоналом ЗАТ має право, зокрема, звільняти з роботи. 6 серпня 2009 року директор по управлінню персоналом ЗАТ видав розпорядження про звільнення позивача з роботи на підставі ст. 36 п.6 КЗпП України. Вказані обставини встановлені судом на підставі наказу(а.с.4), розпорядження(а.с.27), посадової інструкції(а.с.50-54).    

    26 серпня 2009 року позивач намагався подати заяву про укладення з ним цивільно – правового договору, що встановлено заявою(а.с.13), поясненнями позивача.

    7 вересня 2009 року позивач отримав трудову книжку, що встановлено розпискою, книгою(а.с.43,44-46)

    Середній заробіток позивача дорівнює: середньомісячний – 1398 грн. 49 коп., середньоденний – 62 грн. 54 коп., що встановлено довідками(а.с.48,49).

    Первинне пояснення позивача та його представника про те, що позивач не був ознайомлений з наказом про зміну умов праці суд відкидає, так як це твердження спростовується подальшими поясненнями позивача, показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10, актом(а.с.16), які узгоджуються між собою.

    Зміст акту від 2 червня 2009 року(а.с.16) в тій частині, що позивач був ознайомлений з наказом на дому, суд відкидає, так як судом на підставі пояснень позивача, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10 встановлено, що ознайомлення відбулося на підприємстві.    

    Взаємини між сторонами регулюються нормами КЗпП України.

    Відповідно до ст. 36 п.6 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці. Судом встановлено, що позивач відмовився працювати в умовах, змінених наказом №405-к від 1 червня 2009 року. До висновку про відмову позивача працювати у змінених умовах праці суд приходить як на підставі протоколу засідання профспілкового комітету та на підставі показань зазначений вище свідків так і виходячи із змісту заяви позивача від 26 серпня 2009 року. В зазначеній заяві позивач не висловлює бажання працювати на нових умовах, а просить укласти з ним цивільно-правовий договір, що на переконання суду свідчить про відмову позивача працювати у змінених умовах. Тому звільнення позивача проведено у відповідності до вимог закону, наказ про звільнення виданий з дотриманням законодавства.

Відповідно до ст.235 КзПП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У судовому засіданні встановлено, що позивач звільнений на законних підстав, а тому не повинен бути поновлений на роботі та йому не повинен бути виплачений середній заробіток.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань. Судом встановлено, що при звільненні позивача відповідач не порушив прав позивача, тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Вислухавши позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд на підставі ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог, вважає, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.    

    Керуючись ст.ст.36,235,237-1 КзПП України, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

     У задоволенні позову ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства “Криворізькій завод гірничого обладнання” – відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий  суддя :                     В.М. Прасолов