Справа № 2 - а - 95/10р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

            17 лютого 2010 року                                                                                                                    м.  Лебедин

                                             Суддя Лебединського районного суду Стеценко В.А.

           розглянувши  у порядку письмового провадження   адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного  фонду  України в Лебединському районі Сумської області  про зобов’язання нарахування  недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про   соціальний захист  дітей  війни»,-

    ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік починаючи з 1 січня 2009 р. в сумі 1305 грн. 60 коп. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії “Дитина війни” і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмір 10 % від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30 %, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Тому за 2009 року їй недоплатили допомогу, оскільки платили не 30% від мінімального розміру пенсії за віком, а 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

    Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

    Представник відповідача в суд не з'явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, однак, надав до справи письмове заперечення у якому зазначено, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» такі виплати також не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не урегульоване в управлінні Пенсійного фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. 28.05.2008 р. Кабінет міністрів України прийняв постанову №530 , якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

    Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази,  дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

    Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що також підтверджується пенсійним посвідченням.    

    Законом України " Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій  на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 р.  територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не відповідно до постанови КМУ за №530 від 28.05.2008 р.

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Згідно пунктів 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

    Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення  до пенсії.

    Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати  бездіяльність даного управління протиправною.

    Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році позивачу підлягає виплаті сума у розмірі: 498 х 30 % = 149,40 гривень  щомісячно  починаючи з 01.01.09 р.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається  лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність  такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені  ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

    Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

    Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення  про призначення  та перерахунок пенсій приймаються міським управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління Пенсійного фонду України в  Лебединському районі  Сумської області, за місцем проживання позивачки.

    Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки порушення прав позивача триває з 01.01.2009 р.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України “Про соціальний захист  дітей війни”, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, ст. ст. 6- 14, 71, ч.3 ст. 122, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного  фонду  України в  Лебединському районі  Сумської області  про зобов’язання нарахування щомісячної  державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про  соціальний захист  дітей  війни», задоволити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік, починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя:                                                                                                                                           В.А. Стеценко