справа № 2-а-307/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
19 березня 2010 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого – судді Шиповича В.В.
при секретарі Гордус О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 (дві) гривні 36 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шипович В.В.
ВСТАНОВИВ:
Позивач 9 лютого 2010 року звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона народилася у 1933 році та має соціальний статус «Дитина війни» відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Вважала, що відповідач неправомірно не виплачує їй з у 2007-2009 роках щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбачену Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Просила суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати УПФУ нарахувати та виплатити недоплачену їй допомогу як дитині війни за 2007-2009 роки у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум. Крім того просила поновити їй строк звернення до суду, оскільки не знала про порушення своїх прав, а крім того внаслідок похилого віку та незадовільного стану здоров’я не могла раніше звернутися до суду.
Позивач підтримала позовні вимоги, просила суд розглянути справу без її участі, про що надала суду письмову заяву.
Відповідач надав суду заяву у якій просив розглянути справу без участі представника УПФУ. У письмових запереченнях проти позову УПФУ просило відмовити у задоволенні позовних вимог посилалося на те, що у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У 2007 році надбавка до пенсії передбачена вказаним законом виплачувалася тільки інвалідам. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачено бюджетного фінансування підвищення пенсій дітям війни. У 2008 році рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08 року визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Проте, законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним. Крім того, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого ст. 99 КАС України.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач має статус “Дитина війни”, що підтверджується відомостями її паспорту та пенсійного посвідчення ( а.с 4-5).
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний Фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного Фонду, вирішення питань пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного Фонду.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (набрав чинності 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в тій частині, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачалось, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року визнано таким , що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З 01.01.2008 року до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючими нормами зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в тій частині, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Суд вважає поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з вимогами за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 є людиною похилого віку, та враховуючи свій вік мала суб’єктивні складнощі для усвідомлення факту порушення відповідачем її прав, а крім того у взаємовідносинах із відповідачем, позивач обґрунтовано сподівалася, що УПФУ як орган державної влади буде добровільно дотримуватися вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виконувати Рішення Конституційного Суду України.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щодо права позивача як дитини війни отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не зупинені, не змінені та не скасовані, а отже підлягають безумовному виконанню відповідачем.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у сумі 47 гривень, з 01.04.2008 року – 48,10 гривень, з 01.07.2008 року – 48,20 гривень, з 01.10.2008 року – 49,80 гривень (а.с. 6) відповідач повинен зробити перерахунок виходячи з вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум.
Таким чином вимоги позивача щодо зобов’язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії підлягають задоволенню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком. Пунктом 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, щодо неврегульованості питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитина війни».
Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний Фонду України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року № 121/2001 та здійснює свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Таким чином обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області. Посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх обов’язків перед позивачем суд вважає безпідставними.
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 94 КАС України.
На підставі ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. 8-12, 99-100, 71, 94, 159-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 (дві) гривні 36 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шипович В.В.