справа № 1-252/2009 р.

В И Р О К

іменем     України

12 березня 2010 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого                 судді Савченка С.І.,

    при секретарі                 Балинській О.С.,

    за участю прокурора             Оніщенка П.В.,

    потерпілого                 ОСОБА_1,

захисника                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера, який мешкає по пров.Революції 4 в м.Ірпінь Київської області, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.345 КК України, -

в с т а н о в и в:

30.05.2008 року підсудний ОСОБА_3, перебуваючи за місцем свого проживання на подвір»ї будинку по пров.Революції 4 в м.Ірпінь Київської області, умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу тяжке тілесне ушкодження у зв»язку із  виконанням цим працівником службових обов»язків за наступних обставин.

30.05.2008 р. о 20 годині 47 хв. до чергової частини Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області по телефону надійшло повідомлення від невідомої особи про продаж наркотичних засобів неповнолітнім особам в будинку по пров.Революції 4 в м.Ірпінь, де мешкає раніше судимий ОСОБА_4 Цього ж дня працівники міліції : ОСОБА_1 - начальник сектора кримінальної міліції  у справах дітей Ірпінського МВ, ОСОБА_5 - оперупоноважений сектора карного розшуку Ірпінського МВ та ОСОБА_6 - дільничний інспектор Ірпінського МВ для перевірки вказаного повідомлення близько 21 години прибули до будинку по пров.Революції 4 в м.Ірпінь, який розділений на дві половини, в одній мешкає підсудний із дружиною, в іншій - його син ОСОБА_4 На повір»ї будинку, вони представились підсудному і його дружині працівниками міліції і показали службові посвідчення. Зайшовши до частини будинку, де мешкає син підсудного - ОСОБА_4, вони виявили останнього, який лежав на ліжку і почав погрожувати їм шприцом з оголеною голкою, наповненим власною кров»ю, та зробив спробу завдати шприцом удар в область шиї ОСОБА_1 Останній вибив шприц і застосовуючи прийоми рукопашного бою, намагався затримати ОСОБА_4, який чинив опір, відбивався, наносячи удари ОСОБА_1 по обличчю. Раптово в будинку згасло світло і присутні вийшли на подвір»я.

В цей же день близько 21 години 50 хв. підсудний, будучи обурений діями працівника міліції ОСОБА_1, пов»язаними із затриманням його сина ОСОБА_4, та реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, усвідомлюючи, що останній є працівником міліції та виконує службові обов»язки, зайшов до кухні, де з шухляди кухонного столу взяв ніж і тримаючи його в правій руці вийшов на вулицю. На подвір»ї будинку підсудний підійшов до ОСОБА_1 і скористашись тим, що останній відволікся, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень працівнику міліції, умисно наніс ОСОБА_1 удар ножем в область живота та правої підключичної ділянки, заподіявши йому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 262 від 05.06.2008 р. відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечне для життя на час його заподіяння.

                    -  2  -

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав повністю, підтвердив викладені обставини скоєння злочину та показав, що коли 30.05.2008 р. до його будинку прибули працівники міліції він вже спав, однак почувши сильний стукіт по вікнам, він  вийшов і виявив на подвір»ї потерпілого. Жінка відправила його в дім, бо він був неодягнутий. Згодом він знову почув стук у вікна, вийшов і побачив потерпілого, який розмовляв по телефону і лаявся. Він зробив йому зауваження, однак той його вдарив, в результаті він впав і втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то попросив дружину викликати швидку і сів на лавку, бо його всього трясло. Підійшли ще двоє працівників міліції. Будинок, де він мешкає, розділений на дві половини з окремими виходами і в частині будинку, де мешкає його син ОСОБА_4, чулися крики. Він зайшов туди і побачив як потерпілий душить його сина спинкою крісла і у сина з рота йде кров, а також побачив, що у дружини побите обличчя. Він зайшов в будинок, де з метою помсти на кухні взяв ніж і вийшовши на вулицю, вдарив потерпілого ножем в живіт, бо був настільки обурений діями працівників міліції, які побили його, дружину та били його сина, що він не керував собою. Потім для потерпілого викликали швидку, а його забрали до міліції.

 Підсудний окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнав кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового слідства, пояснив, що покази як під час досудового, так і під час судового слідства він давав добровільно, без будь-якого примусу. В скоєному підсудний щиро розкаявся, просив суворо не карати.

    В зв”язку із повним визнанням підсудним своєї вини в скоєному злочині, визнання ним кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу було обмежене допитом підсудного, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що його характеризують.

Органом досудового слідства дії підсудного кваліфіковані за ч.3 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження у зв»язку з  виконанням цим працівником службових обов»язків.

Суд вважає таку кваліфікацію правильною, оскільки підсудний умисно заподіяв потерпілому за допомогою ножа тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів. Дане ушкодження має ознаки тяжкого тілесного ушкодження у живих осіб, як небезпечне для життя на час його заподіяння.

На момент спричинення тілесного ушкодження, підсудний усвідомлював, що ОСОБА_1 є працівником міліції і, перебуваючи на подвір»ї будинку № 4 по пров.Революції в м.Ірпінь, виконує свої службові обов»язки.

    Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який віднесено до категорії особливо тяжких злочинів.

    Обставинами, які пом”якшують покарання підсудного суд знаходить його щире каяття в скоєнні злочину.

    Обставин, які обтяжують покарання підсудного суд не знаходить.

    За місцем проживання підсудний характеризується позитивно, в даний час є пенсіонером, має вік 71 рік, за місцем роботи до виходу на пенсію характеризує позитивно, має значну кількість нагород, в тому числі державних, за досягнення в труді, нагороджений орденом Червоного трудового прапора СРСР.

    Підсудний страждає на ряд захворювань, в тому числі одна нирка.

Підсудний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався.

Суд враховує, що згідно висновку № 277 від 05.08.2008 р. підсудний скоїв злочин в стані обмеженої осудності, тобто в стані коли він не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними, а тому відповідно до вимог ст.20 КК України суд враховує дану обставину при призначенні підсудному покарання (т.1 а.с.214).

Суд не приймає до уваги доводи захисту і не знаходить передбачених законом підстав для застосування у відношенні підсудного приписів ч.3 ст.95 КК України і передачі його на піклування родичам у зв»язку із припиненням застосування примусових заходів медичного характеру.

При цьому суд враховує, що до підсудного постановою суду від 13.11.2008 р. були застосовані примусові заходи медичного характеру, підсудний одужав і постановою суду від 02.12.2009 р. ці заходи скасовані.

                        -  3  -

Згідно ст.423 КПК України у разі скасування примусових заходів медичного характеру суд своєю постановою направляє справу для провадження досудового слідства чи судового розгляду, а тому підсудний підлягає кримінальній відповідальності згідно приписів ст.20 КК України із урахуванням стану обмеженої осудності при пирзначені покарання.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом»якшуючу обставиниу, особу підсудного, вчинення підсудним злочину в стані обмеженої осудності, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без відбування ним покарання, а тому можливо, призначивши підсудному покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

    Речові докази по справі у вигляді ножа, зразків крові потерпілого, його сорочки та майки, що зберігаються в камері схову прокуратури м.Ірпінь, суд вважає за необхідне знищити, відеокасету із записом відтворення обстановки та обставин події залишити при справі.

Запобіжний захід у відношенні підсудного суд залишає без змін.    

Керуючись статтями 323, 324 КПК України суд,

                    з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.345 КК України та призначити йому покарання по цій статті позбавлення волі строком 5 (п»ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.

На підставі ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_3 повідомляти органи виконання покарання про зміну свого місця проживання, періодично з”являтися для реєстрації до органу виконання покарання.

Речові докази по справі у вигляді у вигляді ножа, зразків крові потерпілого, його сорочки та майки, передані на зберігання до камери схову прокуратури м.Ірпінь Київської області, знищити, відеокасету із записом відтворення обстановки та обставин події залишити при справі.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно підсудного залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку, підсудним в той же строк із моменту отримання копії вироку.

    Суддя                             С.І.Савченко

26.06.2003 року близько 23-00 годин підсудний ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 прийшли до будинку № 36-а по вул.Садовій у м.Ірпінь Київської області, де мешкає громадянка ОСОБА_10, у якої вдома знаходилися ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 На запрошення брата ОСОБА_10 підсудний разом з іншими почав розпивати спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між підсудним і ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_14 з іншого боку на грунті неприязних відносин виникла сварка, яка переросла в бійку, після чого ОСОБА_13 вибіг із будинку. Слідом за ним вибігли підсудний та ОСОБА_8, які спіймавши ОСОБА_13 біля будинку, повалили його на землю і почали бити. Підсудний на грунті неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_13 три удари ногою в спину. Пізніше, коли підсудний і ОСОБА_8 витягли потерпілого в парк, що розташований поряд з будинком, підсудний умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, став на груди потерпілого, коли той лежав на спині та кілька разів плигнув на ньому, спричинивши ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітини з численними переломами ребер, переломом грудини, крововиливами у м»які тканини грудної клітини і плевральні порожнини, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 42/79 від 20.09.2004 р. мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя на час їх заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у скоєному злочині визнав частково, показав, що 26.06.2003 р. близько 23-00 години він разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 прийшли до будинку № 36-а по вул.Садовій у м.Ірпінь Київської області, де мешкає громадянка ОСОБА_10, у якої вдома знаходилися ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 На запрошення брата ОСОБА_10 підсудний разом з іншими почав розпивати спиртні напої. В процесі вживання горілки ОСОБА_9 сказала підсудному, що ОСОБА_13 хотів її згвалтувати. Підсудний почав з”ясовувати у ОСОБА_13 чи це так, на що останній відповів нецензурною лайкою. Підсудний двічі вдарив ОСОБА_13 в плече, а він вдарив його рукою у ніс. Підсудний пішов змивати кров до ванни, а між ОСОБА_8 і ОСОБА_14 виникла бійка і останній вибіг з будинку. Підсудний і ОСОБА_8 вибігли слідом, спіймали його за будинком, повалили на землю і почали бити. Підсудний кілька разів вдарив ногою ОСОБА_13 в стегно. ОСОБА_8 взяв трубу і почав бити ОСОБА_13 по голові після чого плигав на ньому. Потім вони витягли ОСОБА_13 з подвір”я в парк, що розташований поряд. Через деякий час з”ясувалося, що потерпілий помер. Після чого на пропозицію ОСОБА_8 вони відвезли труп до кар”єру, прив”язали до ніг камінь і втопили. Підсудний визнав, що наніс кілька ударів ногою по спині потерпілого, заперечував, що плигав на потерілому, коли той лежав на землі.

                        -  2  -

    Окрім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_7, його вина у скоєному злочині повністю доведена всіма дослідженими судом доказами:

- показами свідка ОСОБА_10, яка показала суду, що 26.06.2003 р. ввечері вона приїхала з роботи додому. Вдома знаходився її брат, через деякий час в будинок зайшов ОСОБА_13, вона накрила на стіл і всі сіли вечеряти. Пізніше у вікно вона побачила як у двір зайшли ОСОБА_8, ОСОБА_7 і сусідка ОСОБА_9, якій вона була винна гроші. Брат відкрив їм двері, гості зайшли і теж сіли за стіл, на пропозицію брата випили горілки. Потім вона з ОСОБА_9 вийшли на кухню, а ОСОБА_8 і ОСОБА_7 почали сваритися із ОСОБА_14 ОСОБА_15 сказала, щоб вони йшли сваритися на вулицю. ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_13 вийшли. Вона вийшла на вулицю коли вже ОСОБА_13 лежав на землі. Коли вона вийшла вдруге, то ОСОБА_13 вже витягли в парк, що поряд з будинком. Пізніше вона бачила як ОСОБА_16, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 били в парку ОСОБА_13, який лежав на землі. Вона викликала швидку, однак лікарі ОСОБА_13 в парку не виявили. Близько 24-00 години повернулися ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 і забрали речі ОСОБА_13.

    Вина підсудного у скоєному злочині стверджується також:

- рапортом помічника чергового Ірпінського МВ про виявлення трупа ОСОБА_13 (а.с.5);

- протоколом огляду місця події від 28.06.2003 р., у відповідності з яким на березі водоймища комбіната “Перемога” у м.Ірпінь виявлено труп ОСОБА_17 з ознаками насильницької смерті (а.с.32-39);

- актом судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_13 № 79 від 19.08.2003 р., згідно якого смерть ОСОБА_13 наступила від сукупності тілесних ушкоджень, основним серед яких слід вважати закриту черепно-мозкову травму (а.с.42-46);

- протоколами допиту свідка ОСОБА_9 (а.с.50-54, 55-58);

- протоколами допиту свідка ОСОБА_10 (а.с.59-62, 63-66);

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 (а.с.70-79);

- протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_8 (а.с.80-81);

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 (а.с.96-100);

- протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_7 (а.с.108-110);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю обвинуваченого ОСОБА_7С.(а.с.129-131);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_9 (а.с.132-135);

- протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_7С і свідком ОСОБА_9 (а.с.138-139);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_8 (а.с.142-144);

- висновком експерта № 18/79 від 28.08.2003 р. (а.с.147-150);

- висновком експерта № 42/79д від 02.09.2003 р., згідно якого ушкодження на трупі ОСОБА_13 у вигляді синців передньої поверхні лівого стегна могли утворитися за обставин, на які вказує ОСОБА_10, а частина переломів ребер могла виникнути внаслідок здавлення грудної клітини потерпілого вагою тіла іншої особи, в тому числі плигання на грудях. Травма грудної клітини з численними переломами ребер і грудини з крововиливами, яка малась на трупі ОСОБА_13, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живих осіб, як небезпечна для життя на час її заподіяння. (а.с.167-168);

- вироком Ірпінського міського суду від 25.12.2003 р. щодо ОСОБА_8 (а.с.172-173);

- іншими матеріалами справи.

Показання підсудного ОСОБА_7 про те, що він не плигав на тілі ОСОБА_13 коли той лежав на землі у парку, суд оцінює критично, поскільки такі покази заперечуються наведеними вище доказами, в тому числі протоколом відтворення обстановки та обставин події із участю свідка ОСОБА_9, яка показала, яким чином підсудний ОСОБА_7 ставав на груди потерпілого і плигав (а.с.133), а також спростовуються протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, яка підтвердила, що підсудний плигав на тілі потерпілого, коли той лежав на спині в парку напроти будинку ОСОБА_10 (а.с.139). Мотивів для оговору підсудного з боку свідка судом не виявлено. Такі покази підсудного суд розцінює як намагання пом”якшити свою відповідальність.

Таким чином, аналізуючи досліджені по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного в скоєному злочині доведена в повному обсязі.

Органом досудового слідства дії підсудного кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, небезпечного

                        -  3  -

для життя в момент заподіяння.

Суд вважає таку кваліфікацію правильною, оскільки підсудний умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітини з численними переломами ребер і грудини з крововиливами у м”які тканини грудної клітини і плевральні порожнини. Дані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живих осіб, які небезпечні для життя на час їх заподіяння.

 Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочин, який віднесено до категорії тяжких злочинів.

Обставиною, яка обтяжуює покарання підсудного суд знаходить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп”яніння.

    Обставин, які пом”якшують відповідальність підсудного, суд не знаходить.

За місцем проживання підсудний характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий, вчинив новий злочин у перід іспитово строку за попереднім вироком.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обтяжуючу обставину, суд вважає, що виправлення підсудного можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Поскільки підсудний скоїв даний злочин протягом іспитового строку, встановленого вироком Ірпінського міського суду Київської області від 08.05.2002 року, згідно якого ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі, остаточна міра покарання обирається судом за правилами ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання.

Запобіжний захід у відношенні підсудного суд залишає без змін.

Керуючись статтями  323, 324, 327 КПК України, суд,

                              п р и с у д и в :

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання по цій статті у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України покарання, не відбуте ОСОБА_7 за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 08.05.2002 року 4 роки позбавлення волі, частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, визначивши остаточну міру покарання ОСОБА_7 7 (сім) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з 10.07.2004 р.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_7 залишити без змін – тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку, підсудним в той же строк із моменту отримання копії вироку.

Суддя                                 С.І.Савченко