Копія                                         Справа № 2-190/ 2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 березня 2010 року     Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:     головуючої судді    – Андрущенко-Луценко С.В.

        при секретарі          – Литвиненко О.М.

        з участю адвокатів     - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом   ОСОБА_3   до ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_4  до ОСОБА_3  про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

22.12.2009 року ОСОБА_3 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком (а.с.7-9).

14.01.2010 року ОСОБА_4 звернулася до Миргородського міськрайонного суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням (а.с.21-22).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 14.01.2010 року позови об’єднано в одне провадження.

В судовому засіданні позивач, а по зустрічному позову відповідач ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримав, а в задоволенні зустрічного позову  просив відмовити.

Пояснив, що з 1987 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Вони мають трьох спільних дітей. Шлюб між ними було розірвано в травні 2008 року. В період перебування в зареєстрованому шлюбі ними спільно було в 1995 році побудовано житловий будинок, який розташований  в с. В.Сорочинці по вул. Гоголя, 16. З 1995 року вони спільно всією сім’єю проживали в даному жилому будинку. В липні 2007 року із-за постійних сварок, які ініціювала відповідачка ОСОБА_4 він змушений був залишити житловий будинок та забравши свої речі перейти проживати до свого батька в житловий будинок № 18 по вул. Калініна в с. Великі Сорочинці. Безпосередньо після його виїзду, відповідачка поміняла замок на вхідних дверях будинку, позбавивши його доступу до житла. Він неодноразово приходив в житловий будинок з приводу свого вселення, але його в житло не впускали. Дану обставину він ніяким доказами підтвердити не може, оскільки питання вселення в будинок він ходив вирішувати з відповідачкою самостійно. Свідків цього не було.

Просить суд вселити його в житловий будинок № 16 по вул. Гоголя в с. В.Сорочинці Миргородського району та зобов’язати відповідачку не чинити йому перешкод в користуванні будинком.

З приводу поданого відповідачкою ОСОБА_4 до  нього зустрічного позову пояснив, що дійсно він не проживає в спірному будинку з жовтня 2007 року та не сплачує жодних комунальних послуг, але в будинку він був відсутній, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4, а тому в задоволенні зустрічного позову просить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Представник позивача, а по зустрічному позову відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_1 позов свого довірителя просив задовольнити, як законний і обґрунтований, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідачка, а по зустрічному позову позивачка ОСОБА_4 позов заявлений до неї ОСОБА_3 не визнала, свої ж позовні вимоги підтримала. Пояснила, що з ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1987 року по травень 2008 року. Мають трьох спільних дітей. В період зареєстрованого шлюбу ними було побудовано  жилий будинок по вул. Гоголя 16 в с. В.Сорочинці Миргородського району в якому вони спільно проживали з 1995 року. ОСОБА_3В часто залишав житловий будинок на деякий час, потім повертався, зраджував їй, тому між ним були сварки. 11 липня 2007 року ОСОБА_3  забрав всі свої речі, погрузив їх на трактор та поїхав жити до свого батька, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Їй пізніше повідомив, що жити спільно з нею більше не буде. З того часу ОСОБА_3 в житловий будинок по вул. Гоголя 16 в с. В.Сорочинці не приходив жодного разу. До неї з пропозиціями щодо вселення не звертався, що можуть підтвердити як діти, так і сусіди. Право власності на даний житловий будинок вона оформила на себе в 2008 році, про що ОСОБА_3 знав і своїх заперечень не висловлював з цього приводу. В 2007 році з ініціативи ОСОБА_3 було здійснено розподіл між ними спільного майна. При цьому він побажав забрати трактор з причепом плугом, косилкою і культиватором, а їй залишив будинок. Домовленість була усною, ніяких документів при цьому не складалося. Дійсно, в будинку було в грудні 2007 року змінено замок на вхідних дверях але тому, що він поламався. Ніхто, ніколи і ніяких перешкод ОСОБА_3 в користуванні будинком не створював. В задоволенні позову ОСОБА_3 до неї просила відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Свої позовні вимоги підтримала. Пояснила, що ОСОБА_3 в спірному будинку не проживає з липня 2007 року, виїхавши на інше місце проживання, комунальні послуги не сплачує, вселитися ніколи не намагався, ніякого інтересу до будинку не проявляв, а тому просила ОСОБА_3 визнати таким, що втратив право на проживання в жилому будинку, що розташований  в с. В.Сорочинці по вул. Гоголя 16 Миргородського району, дозволивши Миргородському МРВ зняти його з реєстраційного обліку за даною адресою.

Представник відповідачки, а по зустрічному позову позивачка ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 не визнав і в його задоволення просив відмовити за недоведеністю позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_5 підтримав, просив його задовольнити в повному об’ємі, як такий, що знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Представник третьої особи – Миргородського МВ з обслуговування м. Миргорода та Миргородського району в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлений про день та час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши  та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити,  а зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає до задоволення   з таких підстав.

Встановлено, що житловий будинок № 16 по вул. Гоголя в с. В.Сорочинці Миргородського району був побудований  сторонами в період перебування в зареєстрованому шлюбі. Даний факт сторонами в судовому засіданні визнано.

В спірному житловому будинку № 16 по вул. Гоголя в с. В.Сорочинці значаться зареєстрованими: ОСОБА_3 – позивач, а по зустрічному позову відповідач; ОСОБА_4 – відповідачка, а по зустрічному позову позивачка; діти сторін: ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8 (а.с.14).

Будинковолодіння № 16 по вул. Гоголя в с. В.Сорочинці Миргородського району на праві власності належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності від 06.03.2008 року, виданого Великосорочинською сільською радою (а.с.13-14; 59).

Правомірність отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право власності  на будинковолодіння № 16 по вул. Гоголя в с. В.Сорочинці Миргородського району ОСОБА_3 не оспорюється.

Зважаючи на ту обставину, що шлюб між сторонами було розірвано в травні 2008 року, а свідоцтво про право власності на будинок ОСОБА_4 було отримано 06.03.2008 року суд приходить до переконання, що на час розірвання шлюбу ОСОБА_3 був членом сім’ї  власника будинку.

Згідно ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів його сім’ї права користування займаним приміщенням.

Позивач, а по зустрічному позову відповідач просить вселити його в будинок № 16 по вул. Гоголя в с. В.Сорочинці Миргородського району та зобов’язати відповідачку не чинити йому перешкоди в користуванні житлом.

В той же час ОСОБА_3 не подано жодного доказу, який би підтвердив той факт, що відповідачка чинила йому перешкоди в користуванні житлом.

Свідок ОСОБА_9 при допиті її в судовому засіданні пояснила, що проживає в м. Миргороді, знайома з ОСОБА_3 близько року і, що він їй неодноразово розповідав про те, що змушений був через постійні сварки з ОСОБА_4 залишити будинок, що дружина його не пускає в будинок, чинить йому перешкоди в користуванні житлом. Про всі ці обставини вона свідчить зі слів ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10 – брат позивача, -  суду пояснив, що в сім’ї позивача були постійні сварки. Брат йому казав, що відповідачка його не пускає в будинок. Кілька раз він разом з братом ходив до спірного будинку, так як брат хотів поспілкуватись з своїми дітьми , а він з племінниками. Вдома нікого не було. В його присутності  ОСОБА_3 жодного разу не говорив з відповідачкою про те, що йому ніде жити та про те що він хоче вселитися в будинок.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що йому відомо, про те, що позивач ОСОБА_3 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з літа 2007 року, але свідком обставин за яких він залишив житло він не був.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка дочка позивача – ОСОБА_6 пояснила, що її батько ОСОБА_3 добровільно пішов  з спірного будинку влітку 2007 року. Дійсно між батьками були сварки, але його ніхто з будинку не виганяв. Вхідний замок в будинку поміняли в грудні 2007 року, тому що старий поламався. Батько самостійно забрав всі свої особисті речі, погрузив на причіп трактора та виселився з будинку, поїхавши жити до її дідуся. Вона з батьком постійно спілкується, він їй допомагає, але з літа 2007 року жодних претензій щодо будинку він до матері не пред’являв, в будинок не приходив, хоч перешкод йому в цьому ніхто не чинив.

Свідок ОСОБА_7 – дочка позивача, також пояснила, що батько в липні 2007 року забравши всі свої особисті речі, які погрузив на причіп трактора, залишив будинок. Вона чула, що батьки між собою домовилися про добровільний поділ майна. За цією домовленістю батько забирав собі трактор, причіп, плуг, культиватор, а матері та їм залишив будинок. Ніяких претензій щодо будинку батько ніколи не заявляв, в будинку не проживав з липня 2007 року.

Отже, судом встановлено, і не заперечується позивачем, що з липня 2007 року він виселився з спірного будинку забравши свої особисті речі. Позивачем ОСОБА_3 не представлено суду жодного доказу який би свідчив про те, що йому хтось чинив перешкоди в користуванні спірним житлом. За спірним будинком він з липня 2007 року не доглядав, його поточний ремонт не проводив, комунальні послуги не сплачував.

Акт про вимушене не проживання (а.с.11) суд не вважає належним доказом по справі, оскільки із свідчень осіб, які підписали акт вбачається, що всі свої свідчення з приводу перешкод, що немов би чинилися ОСОБА_3 в користуванні житлом вони робили зі слів самого позивача.

На підставі вище викладеного, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилими приміщенням , то позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 107 ЖК України наймач або член сім’ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням із дня вибуття.

Згідно ст. 167 ЦК України, член сім’ї, який вибув в інше жиле приміщення втрачає право користування цим  жилим приміщенням.

ОСОБА_3 перевіз все своє майно до іншого місця проживання, а саме до будинку свого батька, що знаходиться в с. В.Сорочинці по вул. Калініна 18. На день подачі позову проживає в м. Миргороді, має постійну роботу в БПКГ курорту, де вже на протязі року працює екскаваторщиком.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати  таким, що втратив право на користування спірним жилим приміщенням в зв’язку з його вибуттям на інше постійне місце проживання.

Судові витрати підпадають до стягнення стороні на користь якої судом ухвалено рішення на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 88; 208; 214; 215; 218 ЦПК України; ст.ст. 107; 167; 156 ЖК України,  суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову    ОСОБА_3  до ОСОБА_4  про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком відмовити .

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати таким, що втратив право на користування жилим приміщенням – житловим будинком №16 по вул. Гоголя в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області.

Дозволити Миргородському МВ (з обслуговування м. Миргорода та Миргородського району) ГУМВС України в Полтавській області зняти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з реєстраційного обліку за адресою с. Великі Сорочинці, вул. Гоголя буд. 16.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 45 грн. 50 коп. (сорок п’ять гривень п’ятдесят копійок) судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: / підпис /

Оригіналу  відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду                 С.В.Андрущенко-Луценко