Справа № 2-а-643
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2010 року м. Мелітополь
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Колодіна Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження в м. Мелітополі адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ї й підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 березня 2009 року до 01 лютого 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ї й недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.03.2009 року по 01.02.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням різниці, яка була виплачена. В обґрунтування позову посилається на те що вона , ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має соціальний статус “дитина війни” та ї й згідно з ст.6 вказаного Закону з 01 січня 2006 року повинна була щомісячно виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що невиплата ї й підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України. Розмір підвищення відповідно до ст.6 вказаного закону становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив у 2009 році – 498 грн., 30% від даного розміру складає 149 грн. 80 коп., а вона отримувала по 49,80 грн. Таким чином, позивач зазначає, що загалом за період з 01 березня 2009 року по 01 лютого 2010 року їй не доплачено соціальну допомогу у розмірі 1100,00 грн.
Тому позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати ї й підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 березня 2009 року до 01 лютого 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ї й недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.03.2009 року по 01.02.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням різниці, яка була виплачена.
Від позивача надійшла заява, в якій вона просила слухати справу за її відсутності, на позові наполягає.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також заперечення проти позову, вказуючи на те, що згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансування виплат проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому, на думку представника відповідача, не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. Зокрема, зі змісту статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, тому представник вказує, що відсутні підстави щодо зобов’язання відповідача провести перерахунки пенсії та забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним Фондом України. Разом з тим, представник відповідача вказав, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно зі ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає з 01.01.2008 р. 470 грн., з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., з 01.10.2008 р. – 498 грн., а тому дітям війни з 01.10.2008 року виплачується щомісячно по 49,80 грн.. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач без поважних причин пропустила строк для звернення до суду з адміністративним позовом, тому просив відмовити в задоволенні позову.
З урахуванням того, що сторони просять розглядати справу за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 дійсно відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус “Дитина війни”, що також підтверджується штампом в копії її пенсійного посвідчення № 176769 /а.с. 6/.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” дію цієї статті зупинено, а Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.”
Право позивача на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні, оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.
Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом „Про соціальний захист дітей війни” не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зміни розміру соціальної допомоги в 2008 році.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду як джерело права.
Згідно зі ст.1 Протоколу № 1 до зазначеної Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Борги розглядаються у сенсі поняття “власність”, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежать від формальної кваліфікації у національному законодавстві. Борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, також як власність.
Доводи відповідача відносно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам – “дітям війни” не можуть вважатись обґрунтованими, тому що Європейський суд з прав людини при розгляді справи “Кечко проти України” зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету; держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, у зв’язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів – Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього закону, на думку Уряду України, превалювали. Європейський суд не прийняв і аргументи Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Тому доводи стосовно відсутності фінансових можливостей держави для обчислення та виплати підвищення до пенсії особам – “дітям війни” не можуть вважатися обґрунтованими.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплату у розмірах, передбачених Законом. Однак, відповідачем, в порушення ч.5 ст.124 Конституції України, якою передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, зазначене рішення Конституційного суду України не виконано. З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині підвищення пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не здійснював, а також не проводив виплату.
Крім того, посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів не може бути взято до уваги з огляду на те, що ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України” встановлено, що рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання.
Згідно з ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Керуючись ст.ст.11, 71, 94, 99, 161 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про державний бюджет на 2008 р.”, Законом України “Про державний бюджет”, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст. 22, 124 Конституції України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” - задовольнити :
Визнати противоправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.03.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 01.02.2010 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 01.03.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 01.02.2010 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної заяви протягом десяти днів з дати ознайомлення з постановою, а потім апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційного суду.
Суддя: Л.В. Колодіна