ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" червня 2006 р. | Справа № 31-29/48-05-1884 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Величко Т.А.,
суддів: Бойко Л.І., Жукової А.М.
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином
від відповідача –не з’явився, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином
розглянувши апеляційну скаргу ПП „Марко - Іллічівськ”
на постанову господарського суду Одеської області від 21.03.2006р.
по справі № 31-29/48-05-1884
за позовом ПП „Марко - Іллічівськ”
до Управління ПФУ в м. Іллічівську
про визнання недійсним рішення та вимоги
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2005 р. у справі №29/48-05-1884 (Суддя Аленін О.Ю.) задоволено повністю позовні вимоги ПП „Марко - Іллічівськ” до Управління Пенсійного фонду України у м. Іллічівську Одеської області про визнання недійсними:
- рішення управління ПФУ № 79-1707 від 28.01.2005р. про застосування фінансових санкцій у сумі 23 518,12грн. за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум, своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків;
- вимоги управління ПФУ № Ю-32 від 28.01.2005р. про сплату боргу в сумі 67 887,99грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. у справі № 29/48-05-1884 (суддя Жеков В.І. –головуючий, судді: Картере В.І., Пироговський В.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2005р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління ПФУ в м. Іллічівську без задоволення.
Рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- порядок сплати єдиного податку встановлено Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”;
- на день розгляду справи Верховною Радою не прийнято закону щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва;
- новим пенсійним законом не внесено змін до Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98, який має силу закону;
- суб’єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком;
- підстав для надсилання позивачу вимог про сплату недоїмки не було, оскільки не встановлено недоїмки по єдиному податку;
- відповідач по справі визнає факт сплати позивачем суми єдиного податку.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2005р.(суддя Удовиченко О.С. –головуючий; судді: Панова І.Ю., Яценко О.В.) постанова апеляційної інстанції від 17.05.2005р. та рішення господарського суду від 23.03.2005р. скасовані, справа направлена на новий розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України при винесенні постанови підкреслила приоритетне значення Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” над Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, оскільки Указ Президента поширює свою дію на податкові правовідносини, а вищевказаний Закон є спеціальним Законом, що регулює питання сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.
При новому розгляду за правилами КАС України постановою господарського суду від 21.03.2006р. (суддя Лєсогоров В.М.) в задоволенні позову ПП „Марко –Іллічівськ” відмовлено.
Господарський суд послався на те, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до складу єдиного податку, не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на них не розповсюджується податкове законодавство. Таким чином, сплата позивачем єдиного податку не звільняє від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Не погоджуючись з такими висновками суду, ПП „Марко –Іллічівськ” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду від 21.03.2006р. скасувати, посилаючись на те, що суд не врахував пояснення позивача з приводу необґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваних рішень та порушив норми матеріального права, а саме: п. 3, 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, ст. 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”, ст. 14. Закону України „Про систему оподаткування”, п. 1 ч. 8 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до п.6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” –СПД, що сплачує єдиний податок не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. ЗУ „Про державну підтримку малого підприємництва” (ст.11) спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності СПД передбачено заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів(обов'язкових платежів), до яких належать страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування –сплатою єдиного податку із якого 42% перераховується ДКУ до ПФУ.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтва № 1503000712 від 29.12.2003р. ПП „Марко-Іллічівськ” є платником єдиного податку за ставкою 10%. Відповідно до цього ж свідоцтва до ПП „Марко-Іллічівськ” має бути застосована спрощена система оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2004р.
Актом від 28.01.2005р. про перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ПП ”Марко-Іллічівськ” за період з 01.01.2004р. по 27.01.2005р. УПФУ в м. Іллічівські виявлено, що позивач в період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. не нарахував та не перерахував до Пенсійного фонду страхові внески.
Так, перевіркою загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески за ставками 32%, 4% встановлено, що загальний фонд оплати праці та інші виплати складає 271 080,84 грн., на які нарахування страхових внесків за звітом –відсутнє, а за перевіркою складає 86 745,87 грн. Причиною відхилення стало те, що з січня по грудень 2004 року на фонд оплати не було нараховано страхові внески в розмірі 32%, що є порушенням ст.14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 –ІV від 09.07.2003 року. За наслідками перевірки прийнято рішення № 79-1707 від 28.01.2005р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у сумі 23 518,12 грн. та вимогу № Ю-32 від 28.01.2005 року про сплату боргу в сумі 67 887,99 грн. (а.с.13, 14) з урахуванням сплати єдиного податку.
Спрощена система оподаткування запроваджена Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”, який видано відповідно до п.4 Перехідних Положень Конституції України. Відповідно до ст.6 цього Указу СПД малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як податок на прибуток підприємства, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. З 01.01.2004 року набув чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи, а також залежність розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку. Цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших законів та нормативних актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому закону. Виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Відповідно до Прикінцевих Положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до приведення законодавства у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону. Роботодавці, у тому числі і ті, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, визначеній цим законом є страхувальниками для найманих осіб, зобов'язані сплачувати внески у розмірі 32% від фонду оплати праці та 1-5% від заробітної плати найманих працівників –на загальних підставах відповідно до ст.1, 14, 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.4 Закону України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої Постановою Правління ПФУ № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої Міністерством Юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, цим законом не передбачено. Отже, у випадку конкуренції норм, які регулюють специфічне коло правовідносин, але є різними за юридичною силою, переважному застосуванню підлягає нормативний акт, який є вищим за юридичною силою, тобто Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Господарський суд, відмовляючи в позові за результатами нового розгляду справи, підставно зазначив, що посилання позивача на Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” є безпідставним, оскільки він поширює свою дію на податкові правовідносини та не має приоритетного значення стосовно Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, так як це суперечить конституційному принципу верховенства права.
Таким чином, сплата позивачем в 2004р. єдиного податку не звільняє від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Також відповідно до ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків –страхувальники сплачують ці внески із нарахуванням фінансових санкцій.
З огляду на вищевикладене, оспорювані позивачем рішення № 79-1707 та вимога про сплату боргу № Ю-32 від 28.01.2005р. прийняті в межах компетенції та відповідають вимогам законодавства.
Підстави для зміни чи скасування рішення суду в матеріалах справи і доводах скарги відсутні.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАСУ,
колегія суддів ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 21.03.2006р. по справі № 31-29/48-05-1884 –залишити без змін , апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Судді : Л.І. Бойко
А.М. Жукова