№ 2-1478/2010

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 року                                       м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Амірасланові Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради АР Крим, третя особа – ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради АР Крим про визнання права власності на 33/100 частки домоволодіння № 11 по провулку Вокзальному у м. Сімферополі за ОСОБА_3, яка померла 17 лютого 2001 року, визнання права власності на вказану частку майна за ОСОБА_4 в порядку фактичного прийняття спадщини, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, достатнього для подання відповідної заяви до нотаріальної контори. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 червня 1997 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 33/100 частки домоволодіння № 11 по провулку Вокзальному у м. Сімферополі, однак, вказане право власності останньою не було зареєстровано. Після смерті ОСОБА_3, 17 лютого 2001 року, її чоловіком ОСОБА_4 не подав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та не оформив право власності на вказане майно, однак, фактично продовжив користуватися ним, оплачував всі витрати, пов’язані з його експлуатацією. 20 червня 2002 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 та стала проживати разом з ним у домоволодінні № 11 по провулку Вокзальному у м. Сімферополі, а після його смерті, 15 листопада 2005 року, також фактично прийняла спадщину, проте, не оформила право власності на неї.

 У судовому засіданні позивач підтримав вимоги свого позову та просив його задовольнити, як обґрунтований та такий, що заснований на вимогах діючого законодавства України.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав суду заяви про відкладення розгляду справи або розгляду за його відсутності. У своїй заяві представник ОСОБА_2 міської ради АР Крим просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що діючим законодавством не передбачена можливість визнання права власності за померлими, а крім того, позивачкою не надано доказів поважності пропуску строків на звернення до нотаріальної контори.

Представник Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори також у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Враховуючи вищенаведене, на підставі вимог статей 224 та 225 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 червня 1997 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 33/100 частки домоволодіння № 11 по провулку Вокзальному у м. Сімферополі.

17 лютого 2001 року ОСОБА_3 померла.

20 липня 2002 року був укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

15 листопада 2002 року ОСОБА_4 помер.

15 жовтня 2003 року Державним нотаріусом Другої сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстр. № 2-367, ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивачка після смерті свого чоловіка – ОСОБА_4, який помер 15 листопада 2002 року, є спадкоємцем спадкового майна, яке складається з вкладів з належними відсотками та компенсаціями, які зберігаються у відділеннях Ощадбанку №39/018 (8350/018) м. Сімферополя, за особистими рахунками № 21269, № Ч-15755, № Ч-1600, та 15/100 частки жилого будинку з відповідною часткою надвірних споруд № 11 по провулку Вокзальному у м. Сімферополі.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1272 ч.3 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, враховуючи, що позивачкою, під час розгляду справи було надані достатні докази, які підтверджують поважність причин пропуску нею строку для звернення з завою для прийняття спадщини до нотаріальної контори.

У той же час, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1, оскільки діючим законодавством України, встановлений вичерпний перелік підстав для визнання права власності за будь-якими особами, проте, таких підстав стосовно ОСОБА_4, який помер15 листопада 2002 року, позивачкою не надано.

Крім того, у відповідності до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, на користь ОСОБА_1 з державного бюджету України належить до стягнення судовий збір у сумі 7,50 грн. та витрати з ІТЗ – 40 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями  1261, 1272 Цивільного кодексу України, 10, 11, 60, 74, 88, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її чоловіка – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 15 листопада 2002 року, у 18/100 часток жилого будинку з відповідною часткою надвірних споруд № 11 по провулку Вокзальному у м. Сімферополі, у вигляді шести місяців після набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з державного бюджету України судовий збір у сумі 7,50 грн. та витрати з ІТЗ – 40 грн.

В остаточній частині в позові відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя