СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. Справа № 922/2632/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Барбашова С.В. , суддя Зубченко І.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю прокурора - Комісар О.О. (посвідчення №043187 від 06.05.2016),

та представників сторін:

позивача - Донський Д.Б. (довіреність №2 від 03.01.2018, ордер №000021 від 22.11.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1763 від 25.07.2012),

відповідача - Антонов А.М. (довіреність №13 від 02.01.2018),

третьої особи- не з'явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги прокурора (вх.480) та апеляційної скарги відповідача (вх.489) на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2018 (повний текст складено 17.09.2018, суддя Смірнова О.В.) у справі №922/2632/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м.Харків

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський національний медичний університет, м.Харків

за участю прокуратури Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області виконати свій наказ № 1177 від 07.07.2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" в частині укладання зазначеного договору з урахуванням норм частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07.07.2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім"» є чинним, в судовому порядку недійсним не визнався, а тому повинен бути виконаний відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, у справі №922/2632/17 позов задоволено повністю (а.с.165 т.1, 55 т2).

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016 у справі № 922/1469/16 визнано недійсним договір оренди № 5936-Н від 13.07.2015, а не наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07.07.2015 року. Вказаний наказ, як зазначено в судових рішеннях, не скасовано і він є чинним до теперішнього часу, що створює для Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" право виступати стороною договору оренди нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №922/2632/17 рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.171 т.2).

В наведеній постанові суд касаційної інстанції зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили доводи відповідача та прокурора про неможливість виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07.07.2015 року, встановлену судовими рішеннями у справі № 922/1469/16.

Верховний Суд в своїй постанові також вказав на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено:

- з яких саме правових та фактичних підстав у справі № 922/1469/16 судом визнано недійсним договір оренди № 5936-Н від 13 липня 2015 року;

- чи здійснювалася оцінка законності самої по собі передачі в оренду саме спірного об'єкту оренди, визначеного в наказі Відповідача № 1177 від 07 липня 2015 року ;

- чи здійснювалася оцінка законності самого даного наказу;

- з врахуванням вищевикладеного, чи мають обставини, встановлені рішенням суду в зазначеній справі, преюдиціальне значення для даної справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2018 у справі №922/2632/17 позов задоволено (а.с.108 т.3).

Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області виконати свій наказ № 1177 від 07.07.2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" в частині укладання зазначеного договору з урахуванням норм Закону України "Про освіту" (в редакції Закону №2145-VIIІ від 05.09.2017 року) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Надаючи оцінку законності наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07.07.2015 року, суд першої інстанції в наведеному рішенні зазначив про те, що наказ прийнятий уповноваженим органом виконавчої влади у межах своєї компетенції, у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому є обов'язковим до виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. Крім того, суд вказав, що 28.09.2017 року, у зв'язку з прийняттям нового Закону України "Про освіту", втратив чинність Закон України "Про освіту" №1060-ХІІ від 23.05.1991 року, на підставі якого було визнано недійсним договір оренди. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що станом на час розгляду даної справи, обставини встановлені в рішенні господарського суду Харківської області у справі №922/1469/16 стосовно порушення при укладенні договору оренди ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції Закону №1060-ХІІ від 23.05.1991 року) не мають преюдиціального значення для цієї справи.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07.07.2015 було виконано в повному обсязі шляхом укладення договору оренди та передачі орендованого майна за актом приймання-передачі. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції при дослідженні судових рішень у справі №922/1469/16 залишив поза увагою те, що метою оренди була організація закладу громадського харчування і саме невідповідність мети оренди приписам Закону України «Про освіту» покладено в основу судових рішень у справі №922/1469/16. Відповідач наполягає на неможливості виконання спірного наказу, оскільки передача в оренду приміщень Харківського національного медичного університету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства.

Прокурор також не погодився з рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2018 у цій справі, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає про те, що спірний наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області є ненормативним (індивідуально-правовим) актом, який регулював правовідносини між позивачем та відповідачем та вичерпав свою дію після укладення договору оренди. Прокурор не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що виконання спірного наказу не суперечить Закону України «Про освіту в редакції з 28.09.2017, оскільки відповідно до ч.4 ст.80 вказаного Закону, об'єкти державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за призначенням. Крім того, прокурор звертає увагу, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про зобов'язання відповідача виконати наказ з урахуванням норм Закону України «Про освіту» (в редакції Закону №2145-VIIІ від 05.09.2017 року), хоча такі вимоги позивачем не заявлялись (оскільки на час прийняття спірного наказу та укладення договору цей закон ще не існував).

Третя особа надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує доводи апеляційних скарг відповідача та прокурора. Третя особа зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано положення Закону України «Про освіту», оскільки спірні приміщення повинні використовуватись безпосередньо університетом для реалізації освітньої та наукової діяльності. Просить апеляційні скарги відповідача та прокурора задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2018 у цій справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами прокурора про те, що спірний наказ є актом ненормативного характеру з тих підстав, що він є обов'язковим для виконання всіма органами виконавчої влади, установами, організаціями та громадянами, а також породжує права та обов'язки не тільки у відповідача, але і у позивача та третьої особи. Також позивач зазначає, що апеляційна скарга відповідача не містить аргументів про те, що саме не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Просить апеляційні скарги прокурора та відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

В судове засідання 22.11.2018 третя особа не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглядати справу без участі її представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 1177 від 07.07.2015 року вирішено передати в оренду ТОВ "Інверс-Тім" (якого визнано орендарем згідно протоколу №2 від 23.06.2015 засідання конкурсної комісії) нежитлові приміщення - кімнати з № 1 по № 23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, загальною площею 334,35 кв.м., розміщене за адресою: м.Харків, вул. Трінклера, 6. Балансоутримувачем зазначеного приміщення є Харківський національний медичний університет (а.с.14 т.1).

На виконання вказаного наказу, 13.07.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" (орендарем) укладено договір оренди № 5936 (а.с.15-18 т.1).

Відповідно до п.1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір оренди № 5936-Н від 13.07.2015 року (укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім") та припинити зобов'язання за цим договором на майбутнє.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016 у справі №922/1469/16 позовні вимоги прокурора задоволено. Розірвано договір оренди №5936-Н від 13.07.2015 року та припинено зобов'язання за цим договором на майбутнє (а.с.21-24 т.1).

Вказане рішення суду обгрунтоване наступним:

«Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (в тому числі на умовах оренди) з навчально-виховним процесом.

Крім того, постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року за №63 - санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

Відповідно до п. 3.19 вказаних правил здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Суд зауважує, що системний аналіз наведених вище норм та приписів Закону України "Про освіту" (котрий в даному випадку є спеціальним по відношенню до даних правовідносин) в їх сукупності вказує, що унормовуючи освітню діяльність законодавець передбачив та допустив можливість отримання навчальними закладами освіти додаткового джерела фінансування з надання платних послуг, внаслідок здавання в оренду належного майна (яке тимчасове невикористовується) виключно за умови, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" є неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, обслуговування напоями.

Відтак, спірним договором оренди фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під кафе, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем.

За таких обставин передача в оренду приміщень Харківського національного медичного університету, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства».

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року у справі №922/1469/16 вказане рішення суду залишено без змін (а.с.25-28 т.1).

Постановою Вищого господарського суду від 23.11.2016 у справі №922/1469/16 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року залишено без змін.

Отже, суди всіх інстанцій у справі №922/1469/16 прийшли до висновку про незаконність укладення договору і передачі майна в оренду ТОВ «Інверс-Тім».

Звертаючись до суду із цим позовом до суду, позивач наполягає на тому, що наказ №1177 від 07.07.2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", не визнаний судом недійсний, а тому повинен бути виконаний відповідачем.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд, в своїй постанові від 07.06.2018 вказав на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено:

- з яких саме правових та фактичних підстав у справі № 922/1469/16 судом визнано недійсним договір оренди № 5936-Н від 13 липня 2015 року;

- чи здійснювалася оцінка законності самої по собі передачі в оренду саме спірного об'єкту оренди, визначеного в наказі відповідача № 1177 від 07 липня 2015 року ;

- чи здійснювалася оцінка законності самого даного наказу;

- з врахуванням вищевикладеного, чи мають обставини, встановлені рішенням суду в зазначеній справі, преюдиціальне значення для даної справи.

Як свідчать матеріли справи, договір оренди № 5936-Н від 13.07.2015 року укладено на виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області №1177 від 07.07.2015.

Вказаним договором визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе (п.1.2).

Господарським судом Харківської області в рішенні у справі №922/1469/16 встановлено, що орендар використовує об'єкт оренди відповідно до профілю власної виробничої діяльності, з метою розміщення кафе, як це передбаченого договором оренди.

Разом із тим, положення ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» (в редакції на час укладення договору оренди) визначають обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (в тому числі на умовах оренди) з навчально-виховним процесом.

Враховуючи наведені вимоги законодавства, у справі №922/1469/16 суд дійшов висновку, що спірним договором фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під кафе, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем.

Вказані фактичні обставини справи №922/1469/16 стали підставою для визнання договору оренди № 5936-Н від 13.07.2015 року недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки передача в оренду приміщень Харківського національного медичного університету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства.

Вказане рішення було залишено без змін постановами суду апеляційної та касаційної інстанцій.

Отже, судовим рішенням у справі №922/1469/16, яке набрало законної сили, встановлено, що укладення з позивачем договору оренди приміщень, зазначених в наказі відповідача №1177 від 07.07.2015, суперечить вимогам чинного законодавства та є незаконним.

В наведеному рішенні суд не надавав безпосередньо оцінку законності наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області №1177 від 07.07.2015 року з огляду на те, що вказане питання не було предметом позовних вимог.

Разом із тим, підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди, стало порушення норм законодавства при передачі відповідачем в оренду індивідуального визначеного нерухомого майна, що перебуває в державній власності.

Тобто, предметом дослідження суду в межах розгляду справи №922/1469/16 були обставини законності передачі в оренду позивачу спірного майна.

При цьому, укладення з позивачем договору оренди, який визнано недійсним в судовому порядку, відбулось на підставі розпорядчого документу відповідача - наказу №1177 від 07.07.2015.

Враховуючи, що судовим рішенням у справі №922/1469/16 в цілому встановлено незаконність передачі в оренду ТОВ «Інверс-Тім» нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Трінклера, 6, така обставина, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, має преюдиціальне значення для цієї справи.

Отже, наказ №1177 про укладення договору оренди на час його видання також не можна вважати законним.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для виконання наказу відповідача №1177 від 07.07.2015, оскільки укладення з позивачем договору оренди суперечить вимогам законодавства.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконання спірного наказу не суперечить положенням Закону України «Про освіту» в чинній редакції від 28.09.2017, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.80 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на цей час, об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням.

На час видачі спірного наказу 07.07.2015, редакція ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» також містила аналогічне положення.

Порушення вказаної норми закону при укладенні між сторонами договору оренди стало підставою для визнання його недійсним за судовим рішенням у справі №922/1469/16.

Таким чином, вимога щодо обов'язкового використання об'єктів освіти і науки за цільовим призначенням закріплена законодавчо в обох редакціях Закону України «Про освіту»; обставина незаконності укладення договору оренди встановлена рішенням суду у справі №922/1469/16, а тому, виконання спірного наказу в будь-якому разі є незаконним.

Стосовно доводів позивача про те, що спірний наказ є актом нормативного характеру, а тому може застосовуватись неодноразово, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не містить чітких критеріїв розмежування правових актів за ознаками їх нормативності, а тому для такого розмежування слід керуватись не тільки існуючою юридичною доктриною, а і рішеннями Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 23.06.1997 у справі №3/35-313.

Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області №1177 від 07.07.2015 містить конкретний припис, звернений до позивача - передати йому в оренду нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Трінклера, 6.

Вказаний припис був реалізований шляхом укладення між сторонами договору оренди №5936 від 13.07.2015.

Таким чином, спірний наказ є ненормативним (індивідуально-правовим) актом, який регулював правовідносини позивача та відповідача, та вичерпав свою дію після укладення договору оренди №5936 від 13.07.2015.

За таких обставин, доводи позивача про можливість неодноразового застосування наказу відповідача №1177 від 07.07.2015 є необгрунтовними.

Позивач посилається на те, що рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 у справі №3/35-313 стосується виключно правових актів Верховної Ради України та не стосується спірних правовідносин.

Однак, судова колегія не погоджується з такими доводами позивача, оскільки Конституційним Судом України в наведеному рішенні надано висновки стосовно розмежування нормативних та ненормативних актів, і такі висновки, відповідно до ст.151-2 Конституції України, є обов'язковими.

Отже, доводи позивача є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області №1177 від 07.07.2015, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги прокурора та відповідача підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2018 року у справі №922/2632/17- скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.2 ч.1 ст. 275, п.п.1, 4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2018 року у справі №922/2632/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 26.11.2018р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя С.В. Барбашова

Суддя І.В. Зубченко