Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа № 2-1562/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р.        Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Гаращенко Д.Р.

При секретарі - Варгаракі С.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом, за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на будинок № 16, що розташований за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Шишкіна, в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що 07.01.2001 року померла ОСОБА_8, яка 23.05.2000 року заповіла позивачам, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частках кожному частину належного спадкодавцю житлового будинку № 16, що розташований за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Шишкіна.

Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Після смерті спадкодавця позивачі в обумовлений законом строк звернулись до державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадкового майна.

Але відповідачі вважають, що власниками спірного майна є вони та перешкоджають позивачам в отриманні правовстановлюючих документів відповідно до заповіту від 23.05.2000 року.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним.

В якості підстав позову позивачі зазначили, що ОСОБА_8, яка померла 07.01.2001 року, була неписьменною особою. Тому заповіт, складений 23.05.2000 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, який не містить відмітки про те, що заповідач є неписьменною особою й текс документа заповідачу прочитано, є недійсним.

06.10.2010 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси об'єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом з позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та просив суд їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та просив суд їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та просили суд їх задовольнити.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні, при цьому він підтримав позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримав заявлені вимоги про визнання заповіту недійсним та просив суд його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представник, представник ОСОБА_4 позов ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не визнали в повному обсязі та просили суд відмовити в задоволенні позову.

Приватний нотаріус ОСОБА_7 заперечувала проти позову ОСОБА_11 та ОСОБА_12 посилаючись на те, що при посвідчені заповіту ОСОБА_8 в неї не викликало сумніву в тому що ОСОБА_8 є не письменною особою, так як вона її про це не повідомила, читала та підписала заповіт самостійно.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору від 29 жовтня 1982 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-8040, ОСОБА_8 придбала 7/20 частин житлового будинку з надвірними спорудами під № 16, розташованого в м. Одесі по 2-му провулку Шишкіна.

Договір підписано ОСОБА_8 власноручно в присутності нотаріуса, її особу та дієздатність установлено.

Право власності ОСОБА_8 на придбану частину будинку зареєстровано Одеським міжміськбюро технічної інвентаризації 12.11.1982 року під № 8862 стр. 109 кн. 82.

07 січня 2001 року ОСОБА_8 померла, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси 08.01.2001 року зроблено запис № 271 та видано свідоцтво про смерть серії 1-ЖД № 244576.

За час життя, 18 лютого 1997 року ОСОБА_8 склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом дев'ятої одеського державної нотаріальної контори ОСОБА_14 та зареєстрований в реєстрі за № 1-195.

Згідно означеного заповіту усе майно спадкодавця, де б воно не було, та з чого б воно не складалось і взагалі усе те, що на день смерті буде належати спадкодавцю, ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_10.

23 травня 2000 року ОСОБА_8 склала інший заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 2547.

Відповідно до заповіту від 23.05.2000 року ОСОБА_8 заповіла належну останній частину житлового будинку з надвірними спорудами під № 16, що розташований м. Одесі по 2-му провулку Шишкіна, в рівних частках ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Обидва заповіти підписано заповідачкою власноруч, особу її під час складання заповітів було встановлено та її дієздатність перевірено.

ОСОБА_15 змінив прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серії І-ЖД № 254689 виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міськради 26.07.2000 року.

ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_11, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії І-ЖД № 012915 виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси 07.04.1995 року.

17 квітня 2001 року Третя одеська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 433/2001 до майна померлої 07.01.2001 року ОСОБА_8.

17.04.2001 року до Третьої одеської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_5 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої 07.01.2001 року, у вигляді будинку № 16 по 2-му провулку Шишкіна в м. Одесі, відповідно до заповіту від 18.02.1997 року.

16.05.2001 року до Третьої одеської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої 07.01.2001 року, у вигляді частини житлового будинку № 16, що знаходиться по 2-му провулку Шишкіна в м. Одесі, відповідно до заповіту від 23.05.2000 року.

19.05.2001 року до Третьої одеської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_9 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої 07.01.2001 року, у вигляді частини житлового будинку № 16, що знаходиться по 2-му провулку Шишкіна в м. Одесі, відповідно до заповіту від 23.05.2000 року.

19.05.2001 року до Третьої одеської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_5, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої 07.01.2001 року, у вигляді частини житлового будинку № 16, що знаходиться по 2-му провулку Шишкіна в м. Одесі, відповідно до заповіту від 23.05.2000 року.

06 листопада 2002 року ОСОБА_9 померла, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси 08.11.2002 року зроблено запис № 9854 та видано свідоцтво про смерть серії І-ЖД № 324212.

Заповіту за час життя ОСОБА_9 складено не було.

Таким чином спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 є її донька ОСОБА_5 та її чоловік, який її пережив - ОСОБА_6.

Вказане підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-АБ № 290289, видним бюро записів актів громадянського стану виконкому Київської районної ради м. Одеси 27.04.1971 року.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (в редакції 2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК України (в редакції 1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Ст. 534 Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963 року передбачала право особи на залишення за заповітом усього свого майна або його частини будь-яким особам, державі та будь-яким іншими організаціям.

За ст. 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 544 ЦК УРСР заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.

Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 551 ЦК УРСР якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців.

У відповідності до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 p., що була чинною на момент посвідчення заповітів від 18.02.1997 року та від 23.05.2000 року, нотаріус посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу УРСР та особисто подані ними нотаріусу.

Заповіт повинен укладатися у письмовій формі та підписуватися особисто заповідачем.

В процесі розгляду справи судом було вивчено три документи, які були власноручно підписані ОСОБА_8, яка померла 07.01.2001 року, а саме - договір віл 29.10.1982 року щодо придбання останньою 7/20 частин житлового будинку з надвірними спорудами під № 16, розташованого в м. Одесі по 2-му провулку Шишкіна, заповіт від 18.02.1997 року та заповіт від 23.05.2000 року.

Лише один документ - заповіт від 18.02.1997 року має відмітку про те, що заповідачка неписьменною особою, якій заповіт прочитано нотаріусом уголос. Але ця відмітка викликає у суда сумнів, так як по тексту видно, що він додруковувався нотаріусом який посвідчував заповіт з не встановлених судом причин.

На інших оглянутих судом документах ніяких відміток стосовно неписьменності ОСОБА_8, яка померла 07.01.2001 року, не існує, та належних підтверджень її не письменності не має.

Також до суду не надано будь-яких допустимих та переконливих доказів стосовно того, що спадкодавець не була ознайомлена з текстом заповіту, підписаного 23 травня 2000 року останньою у присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за місцем розташування нотаріальної контори або спадкодавець діяла всупереч своїй волі та внутрішнім переконанням.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом, є такими що ґрунтуються на законі та належать до задоволення у повному обсязі, а вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 531, 541, 544, 549, 551 Цивільного кодексу Української PCP від 18.07.1963 року, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на 7/20 частин житлового будинку № 16, що розташований за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Шишкіна, по 1/6 частині кожному в порядку спадкування за заповітом.

У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                        Д.Р.Гаращенко