Новомиколаївський районний суд Запорізької області

                                                                                                  Справа № 2 – А-33/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 лютого 2010 року                                                                                  смт Новомиколаївка

Новомиколаївський районний суд Запорізької області в складі

    Головуючого судді      ВДОВЕНКО  В.О.

    Секретаря                  ГАВРИШ О.А.

      З участю  позивача ОСОБА_1      

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду смт Новомиколаївка  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2009 роки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1. звернулась  до суду з  вище зазначеним позовом вказуючи в обґрунтування своїх вимог на те, що  вона є "дитиною війни" відповідно до  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але в 2006-2007 роках таку допомогу не отримувала, а в 2008-2009 роках отримувала в меншому розмірі, що передбачено Законом «Про соціальних захист дітей війни», що вважає незаконним.  Мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає, що за період з 1.01.2006 р по 31.12.2009 р. їй недоплачена соціальна допомога в сумі  5214,90 грн. Просить суд  зобов’язати УПФУ в Новомиколаївському району нарахувати  їй вказану суму.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника відповідача..

В письмових запереченнях, наданих суду, відповідач проти позову заперечив, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач вказує, в 2008 – 2009 роках позивач отримувала  щомісячну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у таких розмірах: з 01.01.08 по 1.04.08 – 47 грн, з 1.04.08. по 1.07.08 – 48.10 грн, з 1.07. по 1.10..08 – 48,20 грн, з 1.10.08  по 31.12.09 – 49,80 грн. Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Органами пенсійного фонду України щомісячна соціальна допомога, передбачена Законом «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалась з урахуванням вимог ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та виплачується з урахуванням постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Крім того, відповідач вказує, що позивачка пропустила річний строк для звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України, в позовній заяві не зазначено  ніяких поважних причин та обставин, які об’єктивно могли зашкодити своєчасному зверненню до адміністративного суду, тому вважає, що пропуск строку  є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

 Вислухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач звернувся до суду з адміністративнім позовом 11 лютого 2010 року.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Відповідно, позивачка, яка народилась 23 жовтня 1936 року, є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач вказаний факт не заперечує.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» ст. 110  було встановлено, що пільги дітям війни передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМ України за погодженням з Комітетом ВР України з питань бюджету. В 2006 році КМ України не був визначений порядок запровадження  в дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  Будь-яких змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» в частині дії ст. 6 ЗУ «Про соціальних захист дітей війни» не вносилось. Конституційний Суд не приймав рішення про визнання  положення ст. 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» не конституційним. Таким чином підвищення пенсії особам, які мають статус «дитина війни» в 2006 році законом не передбачено.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 вказаного Закону на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Суд вважає, що позивач має право  на підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону «України» Про соціальний захист дітей війни»  з 9.липня  по 31 грудня 2007  року .

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» були внесені зміни до  ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Але рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008  року  положення  ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  внесені зміни до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційним і дія ст. 6 ЗУ «Про соціальних захист дітей війни», якою передбачена щомісячне підвищення  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком особам які мають статус «дитина війна» була відновлена. Таким чином, право на підвищення пенсії, як «дитина війні», в 2008 році позивач має тільки з 22 травня 2008 року.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, що визнані неконституційними, суд вважає, що в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла в редакції від 18.11.2004 р.

 Законом «Про державний бюджет України на 2009 рік» будь яких змін  до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось, порядок нарахування підвищення пенсії  «особам, які мають статус «дитина війни» не визначався.

Виходячи із того, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , іншого нормативно-правового акту, який би визначав це розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи приписи зазначеної в ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов’язаний призначити, нарахувати та виплатити позивачці підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого  розміру мінімальної пенсії за віком  у липні-грудні 2007 року, травні-грудні 2008 року та в 2009 році.

 Позивач отримувала в 2008 році надбавку до пенсії в наступних розмірах : з 01.01.08 по 1.04.08 – 47 грн, з 1.04.08. по 1.07.08 – 48.10 грн, з 1.07. по 1.10..08 – 48,20 грн, з 1.10.08  по 31.12.09 – 49,80 грн., тобто 10% мінімальної пенсії за віком, що е порушенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Розмір мінімальної пенсії за віком, якій відповідно до ст. 28 ЗУ «Про  загальне обов’язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб які втратили працездатність, становив в 2007 році: з 1.05 по 1.10 – 406 грн, з 1.10 по 31.12 – 411 грн, в 2008 році:  з1.01. по 1.04 – 470 грн, з 1.04 по 1.07 – 481 грн, з 1.07 по 1.08 – 482 грн, з 1.08 по 1.10. – 498 грн, в 2009 році з 1.01. по 1.11. – 498 грн. с 1 листопада по 31 грудня 2009 року 573 грн.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячного підвищення пенсії дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання підвищення до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення  пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Керуючись принципом офіційності за змістовим наповненням позову ОСОБА_1 спрямованим на захист прав, порушених бездіяльністю відповідача, суд вважає за можливе з метою захисту прав позивачки вийти за межи позову та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення, не нарахування та не виплати позивачці в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії у розмірі встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Враховуючи похилий вік позивачки та встановлені у 2007,2008 роках на законодавчому рівні обмеження її прав, а  також впевненість відповідача про відсутність у нього обов’язку призначати, нараховувати та виплачувати визначене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії позивачки незважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 9.07. 2007 року та від 22.05.2008 року і проявлену відповідачем бездіяльність у період з 9.07.07 по 31.12.07р. та з 22.05.08 по 31.12.09 р. суд визнає наведені позивачкою в позові обґрунтування причин пропуску строку її звернення до суду поважними, що є підставою для задоволення вимог позивачки про поновлення строку для звернення до суду.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

 Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.11, 12, 17,18, 69,71, 159, 160, 161,162, 163 КАС України, суд

        П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2009 роки задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк  звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі у період 2006-2009  років.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області в частині не призначення, не донарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у   липні-грудні 2007 р, травні-грудні 2008 року, січні – грудні 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області призначити, до нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року  розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на час виплат у ліпні – грудні 2007 року,  травні-грудні 2008 році, січні - грудні  2009 році.

В частині задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області до нарахувати на її користь недоплачене, як дитині війні, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік та з 1 січня 2007 по 9 липня 2007 р з 1 січня по 22 травня 2008 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

    Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів  з дня  складання повного тексту постанови.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Повна постанова  складена 28  лютого 2010 року.

СУДДЯ                                                             В.О.ВДОВЕНКО