Справа № 2- 159                                                                                                                                  

                                                                                                                                       2010 р.                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

                                    головуючого судді             Воронкіна О.А.,

                                                  при секретарі             Якубі О.І.,

                             за участі позивача               ОСОБА_1,

                           представника позивача               ОСОБА_2,

                                  відповідача               ОСОБА_3,

                       представника відповідача               ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в  м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,  у якому просить суд  стягнути з відповідача на її користь борг у розмірі 31 197 грн. 27 коп., що еквівалентно 3 900 доларів США.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 21 вересня 2009 року відповідач   зайняла у неї в борг  4000 доларів США строком до  травня 2009 року. У встановлений строк борг не повернула. За офіційним курсом валют станом на 02.02.2010 року за 100 доларів борг становить 31 197 грн.  

У судовому засіданні позивачка  ОСОБА_1  позов підтримала в повному обсязі і підтвердила доводи, викладені в позові.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі  та просив позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_3М  у судовому засіданні позов визнала в повному обсязі і пояснила, що   дійсно займала гроші у позивачки у розмірі 4000  доларів США строком до  травня 2009 року. Вона 28 грудня 2009 року ходила до позивачки щоб віддати їй 5 000 гривень, але позивачка відмовилась, мотивуючи тим, що їй потрібно віддавати гроші лише в доларах. Потім вона відносила ще 100 доларів, які позивачка взяла. Також пояснила, що не зможе виплатити одразу всю суму боргу.

    Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала пороти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи, чи інтереси інших осіб .

    Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків,  вивчивши і дослідивши матеріали  справи,  суд вважає позов  таким, що підлягає повному задоволенню в зв'язку з наступним:

Свідок ОСОБА_6  пояснив суду, що йому відомо, що його дружина ОСОБА_3, займала гроші у позивача.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов визнала в повному обсязі і підтвердила, що отримала  гроші у позивачки ОСОБА_1 в розмірі 4 000 доларів США і до наступного часу гроші не повернула в повному обсязі, повернула тільки 100 доларів США.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України, – За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.    Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що  договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. Частина 2 ст.1047 ЦК України говорить про те, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При розгляді справи суд враховує, що відповідно до ст.202 ЦК України, - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та двосторонніми (договори).   Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.  

Згідно до ст.203 ЦК України, - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.  

Ст.204 ЦК України передбачає, що  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.218 ЦК України, - 1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. 2. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Суд з урахуванням вимог ст.ст.202-204 ЦК України, а саме поняття правочину, загальних вимог, додержання яких необхідним для чинності правочину, презумпції правомірності правочину;  з урахуванням вимог ст.218 ЦК України, і і з  урахуванням вимог ст.ст.1046, 1047 ЦК України,  факту передачі грошей позивачкою відповідачу 17.05.2006 року і отримання вказаної суми відповідачем, а також з урахуванням визнання цього факту відповідачем і постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.12.2008 року,  всіх обставин взаємовідносин між сторонами, їх волевиявлення, суд вважає, що вказані  обставини свідчать про укладення між сторонами договору позики.

    Відповідач повинен повернути суму боргу позивачу у повному обсязі у розмірі еквівалентній 3 900 доларів США, що становить станом на час подання позову на 02.02.2010 року за курсом НБУ за 100 доларів США 799,93 грн., 31 197,27 грн., на підставі вимог ст.ст.1046-1047, 1049-1050 ЦК України.

Суд у відповідності зі ст. 82 ЦПК України  суд стягує з позивача судові витрати  у розмірі 90 грн. 00 коп. ( витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді).

На підставі ст.ст.202-204, 218, 533, 1046-1050 ЦК України, керуючись     ст.ст. 10-11, 88, 209-210, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу  в розмірі 31 197 грн. 27 коп., що еквівалентно 3 900 доларів США .

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 90 гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                         О.А.Воронкін