Справа № 2 – 2704/2010  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  21 січня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:  

головуючого судді  Дрішлюка А.І.,  

при секретарі судового засідання – Алманової І.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «СоцКом Банк» про стягнення суми банківського вкладу, -      

ВСТАНОВИВ:  

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася  ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «СоцКом Банк» (далі - Банк) про стягнення суми банківського вкладу   (а.с. 1)   . Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між нею та банком «03» червня 2008 року  було укладено договір банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Депозитна лінія плюс» № 090-13/DL:12:163/1   (а.с. 5)   . Відповідно до умов вказаного договору позивач мала право до протязі дії договору зменшити розмір депозиту до розміру не менш 100 євро без застосування штрафних санкцій.  

Під час дії договору позивач неодноразово звертався до Банку з заявою про намір забрати частину вкладу   (а.с. 9-12)   , але відповідач ніяким чином не відповідав на вказані заяви, а після спливу строку дії депозитного договору - відмовив в видачі коштів. На момент подачі позову сума заборгованості по поверненню банківського вкладу складала – 2550 євро.  

Також позивач  в своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000 грн., що спричинена в результаті порушення грошових зобов’язань  і виражалася в моральних та фізичних стражданнях.  

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Дрішлюка А.І. від 18 листопада 2009 року було відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначене на 14 грудня 2009 року   (а.с. 14)   .  

Під час розгляду цивільної справи з боку відповідача заборгованість частково була погашена, у зв’язку з чим була подана заява про уточнення позовних вимог   (а.с. 25),   розмір яких складав 2500 євро.  

В заяві про збільшення розміру позовних вимог від 11 січня 2010 року ОСОБА_2 просила суд стягнути з ПАТ КБ «СоцКом Банк» відсотки з розрахунку 8 % річних за період з 04 червня 2009 року до дня проведення розрахунку 11.01.2010 року у розмірі 120 євро   (а.с. 32)   .  

Відповідач по справі у судові засідання 14.12.2009 року, 28.12.2009 року та 21.01.2010 року не з’являвся, про час і місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку   (а.с. 18, 26, 31)   , про причини неявки суду повідомляв, що у зв’язку з зайнятістю уповноваженого представника відповідача в іншому процесі банк не має можливості забезпечити його явку в даному процесі та неодноразово просив відкласти судове засідання на іншу дату. Але ніяких документів, які б підтверджували поважність причини не явки представника у судове засідання суду представлено не було, тому суд критично відноситься до зазначених клопотань і вважає причину неявки у судове засідання не поважною, що  не перешкоджає  подальшому розгляду справи.  

Відповідно до положень ч. 2 та 4 ст. 169 ЦПК України та в  порядку ст.224 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та згоди представника позивача.  

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд дійшов до висновку,  що пред'явлений позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 акціонерним товариством комерційний банк «СоцКом Банк» «03» червня 2008 року  був укладений договір банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Депозитна лінія плюс» № 090-13/DL:12:163/1. Позивачем були виконані умови договору та внесені на депозитний рахунок з початку 2500 євро, а потім ще 200 євро, що підтверджується відповідними квитанціями №1301_55 від 03.06.2008 року на суму 2500 євро та № TR.33571.2 від 02.10.2008 року на суму 200 євро   .   .  

03.12.2008 року ОСОБА_2 надала Банку заяву про намір отримати вкладені нею кошти у розмірі 2000 євро   (а.с. 9)   , 17.01.2009 року -  заяву про намір отримати 600 євро   (а.с. 10)   , і після закінчення строку дії депозиту 14.07.2009 р.  -  заяву про намір отримати загальну остаточну суму банківського вкладу у розмірі 2550   євро   (а.с. 11)   . Відповідь була отримана лише на останній лист з посиланням на неможливість виконання грошових зобов’язань з боку банку   (а.с. 12)   .    

На момент прийняття по справі рішення депозит в повному обсязі  не був повернутий позивачу.    

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Згідно п. 2.1.5 договору банківського вкладу фізичної особи в іноземній валюті «Депозитна лінія плюс» № 090-13/DL:12:163/1 від 03.06.2008 року банк зобов’язується повернути вкладнику вклад на умовах та в порядку, передбачених цим Договором   (а.с. 5)   . Строком завершення зобов’язань є строк припинення дії договору відповідно до п.7.1 цього ж договору він діє до дати, зазначеної в п. 1.1 Договору, або до дня повернення всієї суми вкладу вкладнику за його вимогою до закінчення терміну дії договору. Крім того, суд бере до уваги, що Відповідно до положень п. 4.4 укладеного сторонами  Договору дозволяється дострокове вимагання Позивачем частини вкладу за умови збереження не знижувального залишку на депозитному рахунку, передбаченого п. 4.1. Договору, а саме 100 євро.  

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Внесок (депозит) - це кошти у готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних умовах на певний строк зберігання або без визначення такого строку (під відсоток або доход в іншій формі) і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умовам договору (ст. 2 Закон України «Про банки та банківську діяльність», п. 1.1. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними й фізичними особами»).  

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В зв’язку з тим, що відповідач фактично відмовив позивачу  у виконанні зобов’язань за договором та безпідставно утримує грошові кошти, які належать позивачу, вважається, що він  в односторонньому порядку відмовився від зобов’язань та порушив принцип рівності сторін. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.  

Таким чином, суд вважає, що відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання щодо повернення депозиту, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. При цьому відповідно до ст. 612 ЦК  України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, що порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові заподіяні цим збитки. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка зберегла майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Згідно ст. 1214 ЦК України особа, яка зберегла майно у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.  

Суд вважає, що з моменту спливу часу, передбаченого Договором та законодавством України для задоволення заяви позивача про повернення вкладу ПАТ комерційний банк «СоцКом Банк» почало володіти спірним майном (грошовими коштами) без належних на те підстав, а отже, зобов’язане виплатити процент за користування ним у розмірі 8 % річних від простроченої суми. Таке рішення буде відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.  

Приймаючи рішення про стягнення суми банківського вкладу та процентів суд виходить з того, що відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», у розрахунках між резидентами і не резидентами України в межах торгівельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки повинні здійснюватися через уповноважені банки.  

Як зазначено в  п. 1.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, банк сплачує суму вкладу(депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній валюті чи національній валюті. Згідно п. 10.20. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р., кошти з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи – резидента повертаються в іноземній валюті.  

Оцінюючи позовні вимоги щодо стягнення компенсації заданої моральної шкоди та задовольняючи їх частково суд виходить з наступного.    

Позивач просив стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що укладаючи договір депозитного вкладу з можливістю зменшення суми вкладу до не знижувального залишку, вона знала, що їй в будь який час можуть бути потрібні гроші. Так і сталось, що з початку грудня 2008 року ОСОБА_2  терміново була потрібна певна сума коштів, частину з яких вона планувала отримати шляхом повернення частини депозитного вкладу з банку Відповідача. Але грошей від Відповідача вона не отримала та вимушена була їх шукати повсюди. Частина цих  грошей повинна була бути витрачена на оплату за другий семестр навчання її доньки  ОСОБА_4 у Одеському державному економічному університеті. Як зазначає позивач,  якщо б вона не знайшла та не виплатила цих грошей відповідно до умов контракту її донька була би відрахована з ВУЗу відповідно до умов контракту. У зв’язку з вищевказаними обставинами вона була вимушена терміново шукати гроші. Вона зверталась до рідних та знайомих з проханням позичити їй гроші. Але у відповідь отримувала лише відмови. І лише г-ка ОСОБА_1 погодилася надати їй необхідну суму коштів у позику  під 36 % річних. Крім того, зазначене скрутне матеріальне становище у  родині позивача, яке було наслідком не виконання Відповідачем своїх зобов’язань,  ледве не стало причиною розірвання шлюбу з її чоловіком ОСОБА_5  

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає як у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, так і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.  

Задовольняючи позовні вимоги про компенсацію моральної шкоди частково суд при визначенні розміру відшкодування враховує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки несвоєчасне повернення грошових кошти порушило умови укладеного між сторонами договору, тобто мало місце противоправні дії, останні завдали позивачу моральні страждання пов’язані з порушенням його прав та змусило прикладати додаткових зусиль для нормалізації своїх життєвих зв’язків.  Визначаючи розмір відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості, а також невідповідність дій відповідача звичаям ділового обігу, відповідно до яких банк, повинен був прикласти максимальні зусилля для того, щоб не доводити справу до суду. Крім того, суд враховує, що на момент навіть винесення рішення по справі позивачу не було повернуто банківський вклад і вона вимушена докладати додаткових зусиль для захисту свого порушеного права, тобто - звертатись за консультацією до юристів, забезпечувати явку представника до суду, готувати та подавати відповідні процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, тощо).                

На підставі викладеного  та  керуючись  ст.ст. 23, 525, 625, 1060, 1212, 1214 ЦК  України,  ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169,  208, 209, 212, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:  

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «СоцКом Банк», -  задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «СоцКом Банк» (65026, м.Одеса, вул. Грецька, 5, к/р 32003103200 в територіальному управлінні НБУ в Одеській області) на користь ОСОБА_2 (65063, АДРЕСА_1) грошові кошти банківського вкладу в сумі 2500 (дві тисячі п’ятсот) євро; відсотки з розрахунку 8 % річних за користування належними позивачу грошовими коштами за період з 07.06.2009 р. по 11.01.2010 року у сумі 115 (сто п’ятнадцять) євро; компенсацію завданої моральної шкоди в сумі 3000 (три тисячі)  гривень.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.  

Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.  

  ГОЛОВУЮЧИЙ       А.І. ДРІШЛЮК  

  Ў