АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем    України

    15 січня 2010 року                                                                     м. Вінниця

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого :  Чорного В.І.

                                                   Суддів : Медвецького В.К., Оніщука В.В.,

                                                   при секретарі : Черепановій В.І.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2009 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, мотивуючи тим, що майно дружини за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості, тому позивач просив визнати за ним та відповідачкою право спільної сумісної власності на житловий будинок та господарські споруди, які знаходяться в АДРЕСА_1.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати судове рішення й ухвалити нове рішення, щодо задоволення позовних вимог, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.        

    Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 213 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

    Вище приведені вимоги процесуального закону судом першої інстанції не виконані, що призвело до неправильного вирішення справи.

    Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з грудня 1983 року про вересень 2008 року та проживали у спірному будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 3.08.2005 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на спадковий спірний будинок з господарськими будівлями.

    За час спільного проживання подружжя, у 2005 – 2007 році здійснений капітальний ремонт будинку, літньої кухні, сараю, здійснено газифікацію будинку і літньої кухні.

    Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності подружжя, суд виходив із того, що майно яке належить дружині істотно не збільшилось у своїй вартості.

    Проте такий висновок суду не може бути визнаний обґрунтованим.

    Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України наданих у п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» виходячи зі змісту ст. 62 СК України виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові може бути віднесено спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

    Поясненнями сторін, показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, матеріалами справи доведено, що спірний будинок  та господарські споруди були старої забудови, на них не була заведена інвентарна справа так як спадкодавець ОСОБА_8 при житті не провела первинну реєстрацію свого житлового будинку з господарськими будівлями. За час спільного проживання сторони здійснили капітальний ремонт будинку, літньої кухні, сараю. Ремонтні роботи та газифікація будинку проводилась після визнання права власності на спадкове майно.

    Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала обставини на які посилався позивач у позовній заяві

    Таким чином, виконання будівельних робіт та здійснення газифікації будинку, що належить відповідачці, дають підстави для висновку про істотне збільшення майна внаслідок трудових та грошових затрат позивача та задоволення позовних вимог.

    Враховуючи, що по справі не вимагається додаткове зібрання доказів, що суд повно встановив факти та правовідносини, про те не правильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне скасувати  постановлене судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з присудженням позивачеві понесених ним судових витрат.

      Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

                                            в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок та господарські споруди, що розміщені по АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір судового збору 122 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.

                        Судді :

            З оригіналом вірно :