АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Вінницької області
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Колодійчука В.М.
Суддів: Камзалова В.В., Іванюка М.В.,
При секретарі: Руденко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду від 21 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Кредо» про скасування договору поруки ,-
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Кредо» про скасування договору поруки, посилаючись як на підставу на недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, який було вчинено під впливом обману та тиску.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 січня 2009 року у позові відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, по справі встановлено, що 02.06.2006 року між відповідачем ТОВ «Кредо» та СВК «Надія» в особі голови ОСОБА_1 – позивачки по справі, було укладено договір поставки нафтопродуктів за №1/0206 /П у простій письмовій формі (а.с. 7). У такій же формі 01.08.2007 року ТОВ «Кредо» уклало письмовий договір поруки з ОСОБА_1, за яким остання поручилася перед ТОВ «Кредо» за виконання СВК «Надія» обов’язку за договором поставки (а.с. 6).
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленість сторін.
В ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину
навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Факт обману та застосування до позивачки фізичного чи психічного тиску з боку відповідача не було доведено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не навела суттєвих доводів, які б спростовували висновки суду та давали підстави до його скасування чи зміни.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно із ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 21 січня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно :