У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.01.10                                                                                       Справа №1/162-0-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Антонік С.Г.    , Кагітіна Л.П.  , Коробка Н.Д.

при секретарі: Савченко Ю.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 23.10.97;

           ОСОБА_2, довіреність № ВММ 393093 від 14.01.10;

від відповідача: Порохня Є.С., довіреність № 1-СП/02.09 від 16.02.08;

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № ВМК 320754 від 14.01.10;

               ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_2 від 18.11.98;      

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області,

на рішення господарського суду Херсонської області від 06.10.2009р. у справі № 1/162-0-09  

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області,

до відповідача: Генічеської міської ради, м. Генічеськ Херсонської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_5, м. м. Херсон,

про визнання недійсним та скасування рішення міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 18.12.2009р. розгляд справи відкладався. Колегія суддів змінювалась.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 43 від 15.01.2010р. справа № 1/162-0-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г.; суддів: Кагітіної Л.П., Коробки Н.Д., яка прийняла справу до свого провадження.

За заявою представників сторін та третьої особи судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами. За їхньою згодою у судовому засіданні 15.01.2010р. колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.10.2009р. у справі №1/162-0-09 (суддя Губіна І.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст.125 ЗК України, а також тим, що на момент розгляду справи позивачка не набула права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку, тому міська рада не зобов’язана була погоджувати з нею межі земельної ділянки, виділеної третій особі. Крім того, за третьою особою визнано у судовому порядку право на оренду земельної ділянки, яка в подальшому за спірним рішенням ради продана ПП ОСОБА_5 Також суд дійшов висновку, що право власності позивачки на належну їй частину нежитлової будівлі виникло з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу, за яким вона її придбала. У той же час спірне рішення ради було прийнято раніше.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП ОСОБА_1 звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що при ухваленні рішення місцевим господарським судом були порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і його висновки не відповідають дійсним обставинам справи, тому, на думку позивачки, вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що вона є власником частини майнового комплексу, отже, на підставі ст. 30 ЗК України в редакції 1992р. до неї перейшло право користування земельною ділянкою в розмірах, передбачених законодавством. Крім того, вказує, що висновок суду про набуття права власності на будівлю у позивачки виникло з моменту державної реєстрації є необґрунтованим, оскільки на той час діяв ЗК України у редакції 1992р., відповідно до якого право власності підлягало реєстрації у виконавчому органі місцевої ради, що позивачкою і було зроблено. За таких обставин вважає протиправним непогодження з нею, як із суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки.

У судовому засіданні 15.01.2010р. позивачка та її представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просять рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник Генічеської міської ради у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, письмового відзиву не надав, вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа – ПП ОСОБА_5 – та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у відзиві, а саме: позивач не довів того, що він є законним землекористувачем спірної земельної ділянки, документи на право користування чи право власності на суміжну земельну ділянку позивачем не оформлені, у зв’язку з безпідставною відмовою суміжних користувачів акт обстеження земельної ділянки був затверджений міською радою на підставі п.3 ст. 158 ЗК України. Щодо посилань позивача на невідповідність розміру частки ПП ОСОБА_5 вказує на рішення господарського суду Херсонської області у справі № 16/81-пн-05 від 14.10.2005р., яким за ним визнано право на земельну ділянку площею 0,1288га, та висновок будівельно-технічної експертизи. Просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення залишає без змін з наступних підстав.

На підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2000р., укладеного з ТОВ «Дніпрова хвиля», ОСОБА_1 придбала у власність 3/25 частини нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Генічеськ, Херсонська область, вул. Воровського, 37, які складаються з: кафе-магазину «Г», навісу «г», нежилої площі 188,8кв.м. На право встановлювальному документі здійснено реєстраційний напис. Кафе-магазин «Г» зареєстрований Генічеським ДБТІ на праві приватної власності за ОСОБА_1 12.09.2000р., запис про що внесений у реєстрову книгу №1.

За договором купівлі-продажу від 14.11.2003р., укладеного з ТОВ «Дніпрова хвиля», ОСОБА_5 придбав у власність 22/25 частини нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Генічеськ, Херсонська область, вул. Воровського, 37.

Рішенням Генічеської міської ради № 212 від 25.11.2003р. зі змінами, внесеними рішенням ради № 365 від 02.06.2004р., ПП ОСОБА_5 надано дозвіл на переоформлення технічної документації на право користування земельною ділянкою 1417,2кв.м з РПС на ПП ОСОБА_5 за вказаною вище адресою у зв’язку з придбанням будівель і споруд з РПС. Надано дозвіл на складання проекту відведення цієї земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.10.2005р. у справі № 16/81-пн-05 за ПП ОСОБА_5 визнано право на оренду земельної ділянки площею 0,1288кв.м, розташованої по вул. Воровського, 37, у м. Генічеськ.

У подальшому частки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були визначені рішенням міської ради № 105 від 20.03.2006р. відповідно 69/100 – ОСОБА_5, загальною площею 618,8кв.м, та 31/100 - ОСОБА_1, загальною площею 644,5кв.м., що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006р. та від 26.05.2009р.

Отримавши зазначені свідоцтва на право власності, ПП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 звернулись до Генічеської міської ради з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішенням ради від 27.12.2007р. №469 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови земельної ділянки орієнтовною площею 0,0219га для розміщення кафе за адресою: вул. Воровського, 37, у м. Генічеськ, та оформлення права власності на цю земельну ділянку шляхом її викупу. Цим рішенням наданий також дозвіл на складення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Генічеської міської ради №38 від 16.06.2006р. ФОП ОСОБА_5 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 1288кв.м. за тою ж адресою для розміщення торговельної бази з роздрібним відділом шляхом надання її в оренду строком на 49 років з правом наступного викупу. Надалі рішенням міської ради № 419 від 12.12.2007р. були внесені зміни до попереднього рішення №38 від 16.06.2006р., а саме: зазначено, що розробку проекту землеустрою ФОП ОСОБА_5 слід провести з метою її викупу.

Надалі рішенням № 914 від 14.04.2009р. Генічеська міська рада затвердила розроблений відповідно до вищезгаданого рішення № 419 проект землеустрою та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1282га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для розміщення торгівельної бази, розташованої за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Воровського, 37. Також вирішено продати у власність ФОП ОСОБА_5 зазначену земельну ділянку.

Вважаючи, що вказаним рішенням порушуються її права як суміжного землекористувача, ПП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсним та скасування цього рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Херсонської області про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Пунктом 2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

Як свідчать матеріали справи, право власності на 31/100 нежитлових будівель за адресою: м. Генічеськ, вул. Воровського, 37, виникло у позивачки за договором купівлі-продажу 12.09.2000р. ПП ОСОБА_1 обґрунтовує своє право користування земельною ділянкою тим, що на ній знаходиться нерухоме майно, що їй належить, з посиланням на ст. 30 ЗК України в редакції 1992р., яка діяла на час переходу до позивачки права власності на будівлі.

Так, відповідно до ч.1, 4 ст. 30 ЗК України в редакції 1992р. при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст..22 ЗК України (1992р.), право власності  на  землю  або  право  користування  наданою земельною  ділянкою  виникає  після  встановлення  землевпорядними

організаціями меж земельної ділянки в  натурі  (на  місцевості)  і одержання документа, що посвідчує це право.

          Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення  меж  цієї  ділянки  в  натурі  (на місцевості) і одержання документа, що  посвідчує  право  власності або право користування землею, забороняється.

Аналогічні приписи містяться і в ст..125 Земельного Кодексу України 2001 року.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що землекористувачем особа стає лише після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує право користування.

Позивачкою відповідно до ст. 33 ГПК України суду не надано та в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про встановлення меж земельної ділянки та посвідчували законне право користування ПП ОСОБА_1 земельною ділянкою на якій розміщені належні їй споруди.

Колегія суддів не заперечує, що  ПП Ротанова має право на земельну ділянку, але не є землекористувачем суміжної земельної ділянки на підставах, передбачених земельним законодавством України, оскільки нею не оформлено право користування земельною ділянкою згідно з законом.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами того, що вона є землекористувачем суміжної зі спірною земельної ділянки.

Зазначеним вище, з урахуванням недоведеності того, що позивачка є суміжним землекористувачем ОСОБА_5 щодо спірної земельної ділянки, спростовується твердження ОСОБА_1 про те, що рішенням відповідача № 914 від 14.04.2009р. порушуються її законні права та інтереси як користувача суміжної земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на оренду спірної земельної ділянки визнано за третьою особою рішенням господарського суду Херсонської області від 14.10.2005р. у справі № 16/81-пн-05, а також ще у 2003 році на підставі рішення міської ради № 212 від 25.11.2003р. йому надавався дозвіл на оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: вул. Воровського, 37, у м. Генічеськ.

Пунктом «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Приймаючи спірне рішення, Генічеська міська рада діяла у межах повноважень, наданих їй п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Інших підстав для скасування спірного рішення Генічеської міської ради колегією суддів не встановлено.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що спірне рішення Генічеської міської ради прийнято відповідно до норм чинного законодавства, у межах компетенції органу, що його прийняв, та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, у зв’язку з чим підстави для визнання його недійсним та скасування відсутні.

За таких обставин Запорізький апеляційний господарський суд залишає апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Генічеськ Херсонської області, без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 06.10.2009р. у справі № 1/162-0-09 - без змін.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Генічеськ Херсонської області, залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 06.10.2009р. у справі № 1/162-0-09 залишити без змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Антонік С.Г.  

 Кагітіна Л.П.  Коробка Н.Д.