КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

17.12.09 р.                                                                                          № 7/75          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                                             

головуючого судді                    Маляренка А.В.,

суддів:                                       Мостової Г.І.,

                                                     Ільєнок Т.В.,

При секретарі судового засідання Данчуку В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2,

на ухвалу  господарського суду Полтавської  області від 15.10.2009 року

у справі № 7/75 (суддя Іванко Л.А.),

за заявою фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Полтава,  

про  визнання банкрутом,

в судове засідання учасники апеляційного провадження не з’явились, -

ВСТАНОВИВ:

          У серпні 2009 року фізична особа –підприємець ОСОБА_2  звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця, в якій просив порушити справу про банкрутство    фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, визнати банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру, за наслідками продажу майна, включеного до ліквідаційної маси –задовольнити вимоги кредиторів.

          Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.10.2009 р. провадження у справі про банкрутство припинено.

  Не погодившись з прийнятою ухвалою, фізична особа –підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.10.2009 року, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду.

  В обґрунтуванні апеляційної скарги фізична особа –підприємець ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального  та матеріального права.

За апеляційною скаргою фізичної особи –підприємець ОСОБА_2 на ухвалу  господарського суду Полтавської області від 15.10.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 01.12.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 7/75 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Від фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до апеляційного господарського суду  надійшла телеграма від 15.12.2009 року, в якій боржник просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення,  знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

             Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Згідно  Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця                   ОСОБА_2, державну реєстрацію проведено 25.05.2009р. державним реєстратором  виконавчого  комітету Полтавської міської ради.

          Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП від 26.05.2009 року №7411 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку ДПІ у м. Полтава з дати видачі цієї довідки.

Статтею 53 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку встановленому законом.

            Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

           Таким чином, провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина здійснюється за правилами, визначеними нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в цілому, з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».  

Пункт 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює підстави порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом, а розділ VI Закону про банкрутство не встановлює інші особливості підстав для порушення провадження у справі про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності -громадянина.

Стаття 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає обов’язок доведення ознак неплатоспроможності боржника, визначення яких встановлено у ст. 1 Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Згідно  ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до п. 4, 7 ст. 11 Закону господарський суд остаточно оцінює подані документи та з'ясовує ознаки неплатоспроможності боржника саме у підготовчому засіданні і, у випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, має припинити провадження у справі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Ця стаття має універсальний характер як для позовного провадження, так і для провадження у справах про банкрутство.

                    Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В заяві боржник зазначає наступну  кредиторську заборгованість:  230 000,00 грн. за договором безпроцентної позики від 12.06.09 р.;  400 грн. - єдиний податок за серпень-вересень 2009 р.; 60 грн. згідно акту №0906/1 здачі-прийому робіт та матеріалів від 09.06.09р.; 92 798,77 дол. США - еквівалент гривні –736 822,24 грн.  за кредитним договором №10-29/7842 від 10.07.08 р. з АКБ «Укрсоцбанк»;  99 218,71 дол. США - еквівалент гривні –787 796,56 грн.  за кредитним договором №223337909 від 22.08.2008р.

           Між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(кредитором) та ОСОБА_2 (позичальником) 22.08.2008 р. було укладено кредитний договір №223337909.

Також, між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2 (позичальником) 10.07.2008р. було укладено кредитний договір  №10-29/7842.

З кредитних  договорів вбачається, що боржником є фізична особа ОСОБА_2, а не суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_2., як зазначається в заяві.

Тобто, для процедури провадження банкрутства відсутні підстави порушення провадження у справі про банкрутство, а саме стосовно статусу боржника –суб’єкта підприємницької діяльності, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 209 Господарського кодексу України суб’єктом банкрутства може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності.

Таким чином, заборгованість по кредитам в сумі 92798,77 дол. США (еквівалент гривні 736 822,24 грн.) та в сумі 99 218,71 дол. США (еквівалент гривні 787 796,56 грн.) виникла у боржника як у фізичної особи, а тому суд першої інстанції правомірно не прийняв  до уваги вказані посилання заявника.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що боржник -  фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство 27.08.09 р., тобто до закінчення трьохмісячного строку, оскільки по заборгованості за договором безпроцентної позики від 12.06.2009 р. в сумі 230 000 грн. трьохмісячний термін збігає 12.10.2009 р., по заборгованості згідно акту №  0906/1 від 09.06.2009 р. в сумі 60 грн. - 08.10.09 р., по єдиному податку за серпень-вересень 2009 р., в сумі 400 грн. - грудень 2009 р. - січень      2010 р.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції  дійшов вірного висновку про безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в зв’язку з відсутністю належних доказів на підтвердження наявності у нього, як у суб’єкта підприємницької діяльності заборгованості перед кредиторами, а тому провадження у справі правомірного припинено.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи,   надано   відповідну правову оцінку, а тому  підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.10.2009 року у справі № 7/75 - залишити без задоволення.

2.  Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.10.2009 року у справі               № 7/75 - залишити без змін.

3.    Справу № 7/75 повернути до господарського суду Полтавської області.

4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з моменту її оголошення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний термін.

Головуючий суддя                                                                                    А.В. Маляренко

Судді:                                                                                                            Т.В. Ільєнок

                                                                                                                       Г.І. Мостова

Дата відправки  22.12.09