П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2167/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

12 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.

секретар судового засідання: Гонтарука В. М.,

за участю:

ОСОБА_2

представника відповідача: Порхун Людмили Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Вінницького районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 із позовом до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Вінницького районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство. В зв'язку із релігійними переконаннями ОСОБА_4 не бажає отримувати паспорт у вигляді ІD - картка, оскільки чинними положеннями законодавства передбачено можливість отримання паспорту у вигляді книжечки.

Також позивач зазначила, що цифрова кодифікація має безпосереднє відношення до духовного стану людини та її спасіння у житті вічному, прийняття цифрових ідентифікаторів (що є відреченням від християнського імені та ототожненням свого імені з будь-яким кодифікатором) позбавляє людину можливості наслідувати Царство Небесне. Пояснила, що її донька не відмовляється від отримання паспорта, але бажає отримати зазначений документ, оформлення якого не суперечить її переконанням як православної християнки.У зв'язку з чим, вважає, дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта у формі книжечки є протиправними.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

09.02.2018 року до суду від Вінницького районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено пре безпідставність доводів апеляційної скарги.

19. 02.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Також, 30.10.2018 року від відповідачів надійшло до суду заперечення на адміністративний позов.

В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримала просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала. Просила суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення першої інстанції скасувати, а адміністративний позов задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_4, 2001 р.н., через своїх представників ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_2 (мати) звернулася до управління ДМС України у Вінницькій області із заявою з приводу видачі паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, у зв'язку з відмовою від оформлення паспорта з електронним безконтактним носієм та з електронним чіпом.

09.11.2017 року управління ДМС України у Вінницькій області листом за №10-20/Ш-357/08 повідомило заявника, що відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови КМУ від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" з 01.01.2016 запроваджено оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм.

Зазначено, що паспорт громадянина України оформляється громадянам України виключно у формі ID-1 картки, видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки не здійснюється.

Разом з тим, проінформовано, що зв'язку із спрямуванням на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" внесено зміни до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", якими виключено можливість громадян через свої релігійні переконання відмовитись від отримання документів з імплантованим у бланк безконтактним електронним носієм, або від внесення інформації до безконтактного електронного носія. Звернута увага на норми ст.24 Конституції України, відповідно до якої не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, повідомлено, що паспорт громадянина України вперше після досягнення 14 річного віку можна отримати за місцем реєстрації громадянина (особи).

Вважаючи відмову протиправною позивач в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 звернулась до суду з метою захисту її порушеного права.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовляючи в задоволенні заяви щодо видачі паспорта у вигляді книжечки, діяв на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним, на час звернення, законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі Закон №5492-VI).

В розумінні п.1 ч.1ст.13Закону №5492-VIпаспорт громадянина України є документом, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Частинами 1, 2, 4, 5ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1ст. 21 Закону № 5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3ст. 13 Закону № 5492-VIпаспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п.3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. (п.п. 5, 6, 8Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII).

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п. 1постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302)затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

-з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

-з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п.3 Постанови №302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Скаржник у апеляційній скарзі покликаються на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вони згоди на таку обробку не надають.

Згідно ч. 1ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних) № 2297-VI (далі Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.ч. 5, 6ст. 6 Закону № 2297-VI).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Тобто реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу використання традиційних методів ідентифікації особи.

Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1,2ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012надано офіційне тлумачення положення ч. 2ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Слід зазначити, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Водночас судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно дост.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції".

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п.37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

В контексті наведеного слід зазначити, що норми Закону № 5492-VIна відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України та порушенням ст.8 Конвенції.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої "Британії" сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

З наведеного слідує, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови ОСОБА_4 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 буде зобов'язання Вінницького районного сектору Управління ДМС України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_7 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача зазначила, що в прохальній частині апеляційної скарги позивач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду, тоді як в матеріалах справи міститься постанова Вінницького окружного адміністративного суду.

Однак, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 на виконання ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху привела вимоги апеляційної скарги у відповідність до вимог ст. 296 КАС України, та зазначила вірно назву суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача в частині повернення судового збору, як помилково сплаченого не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи слідує, що сплата судового збору у розмірі 647 грн. відповідно до квитанції № 0.0.901134868.1 від 23.11.2017 відбулася на рахунок, який не належить Сьомому апеляційному адміністративному суду і апелянт фактично просить повернути судовий збір, який було помилково сплачено на рахунок іншого суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості повернути вказаний вище судовий збір, який не надходив на рахунок Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Разом з тим, позивач не позбавлений можливості звернутися з заявою до суду, на рахунок якого було помилково сплачено судовий збір, для його повернення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Вінницького районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Вінницького районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницького районного сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо не оформлення паспорту громадянина України неповнолітній ОСОБА_4 у формі паспортної книжечки.

Зобов'язати Вінницький районний сектор управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_4 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 листопада 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Граб Л.С. Біла Л.М.