НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                           РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня  2010 року                справа № 2-108/10        м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

 головуючого  судді                                     Галушки О.Г.            

за участю  секретаря                                   Дячук С.Л.

позивача                               ОСОБА_1

представника позивача                   ОСОБА_2

представників відповідача                 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

                                  встановив:

    10 листопада 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до державного підприємства «Волиньвугілля» (далі ДП «Волиньвугілля») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві в розмірі 50000 ( п’ятдесят  тисяч) гривень.

    Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 червня 1998 року, 11 лютого 2001 року, 29 жовтня 2005 року та 08 жовтня 2006 року під час виконання трудових обов’язків в шахті № 5 «Нововолинська», яка входить до складу ДП «Волиньвугілля» як відокремлений підрозділ, з ним сталися нещасні випадки. Дані факти стверджуються актами про нещасні випадки, пов’язані з виробництвом за формою Н-1 від 09.06.1998 року, 14.02.2001 року, 01.11.2005 року, 11.10.2006 року.

    Висновком МСЕК від 10 квітня 2009 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом третьої групи внаслідок трудового каліцтва.

    Вважає, що у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві йому спричинено моральну шкоду, яку зобов’язаний відшкодувати заподіювач шкоди, яким являється ДП «Волиньвугілля». Позивач просить стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень.    

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 позов підтримали з підстав наведених у ньому.

    Представник позивача ОСОБА_2 обґрунтовуючи позов пояснила, що заподіяна позивачу моральна шкода випливає з трудових правовідносин, а тому має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

    Моральна шкода заподіяна ОСОБА_1 полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав як безпосередньо під час травмування так і ті, котрі він переносить і по теперішній час, втративши 60% професійної працездатності.

    Враховуючи характер та ступінь моральних страждань, заподіяних позивачу ОСОБА_1 трудовим каліцтвом, просить присудити до стягнення на користь останнього з ДП «Волиньвугілля» на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

    Представник відповідача ОСОБА_3 позов визнав частково і пояснив, що відшкодування позивачу ОСОБА_1 повинен здійснювати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві згідно чинного Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

    Частково підприємство визнає свою вину у заподіянні моральної шкоди відповідачеві, розмір якої слід зменшити, виходячи із засад справедливості та розумності.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 13.09.1993 року працював на шахті № 5 «Нововолинська», яка являється на теперішній час структурним підрозділом ДП «Волиньвугілля», що стверджується копією трудової книжки (а.с.4-7).

    Як вбачається з копії акту форми Н-1 від 09.06.1998 року, складеного відповідачем з ОСОБА_1  05 червня 1998 року стався нещасний випадок на виробництві, так під час виконання роботи по заміні поломаної затяжки над рамою кріплення, випав кусок породи та травмував 4-й палець лівої руки (а.с.8-9).

    11 лютого 2001 року під час роботи в шахті знову стався нещасний випадок, зокрема  під час виконання маневрування комбайном, з міжсекційного простору випав кусок породи, який травмував голову позивачеві, про що складений акт форми Н-1 від 14.02.2001 року (а.с.10-11).

    Крім вищезазначених травм, ОСОБА_1 ще двічі був травмований під час роботи на шахті, а саме 29 жовтня 2005 року, працюючи машиністом гірничих виймальних машин, виконуючи наряд по видобутку вугілля з 407 лави та з лави 408, встановлював рамки кріплення за комбайном. В ході цих робіт з покрівлі обвалилась порода та травмувала праву ногу позивачеві. (а.с.12-13). Ще одну виробничу травму він отримав  08 жовтня 2006 року під час виконання робіт по кріпленню спряження лави 405 з 412 конвеєрним штреком. З покрівлі пласта вивалився кусок породи який травмував голову та ліву ключицю (а.с.14-15).

    За висновком Нововолинської МСЕК від 10.04.2009 року ОСОБА_1. встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи внаслідок трудового каліцтва (а.с.17).

    З копії виписок медичних закладів видно, що ОСОБА_1. проходив курс лікування у зв’язку з отриманими виробничими травмами на шахті № 5  «Нововолинська» (а.с.19-20).

    Нормами Конституції України, а саме ст.ст.21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

    Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

    Згідно зі ст.237-1 цього ж Кодексу передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача, який не забезпечив безпечних умов праці позивачу ОСОБА_1. на робочому місці, останній отримав виробничу травму.

    В результаті травмування під час виконання трудових обов’язків позивачеві заподіяно моральну шкоду, оскільки при травмуванні зазнав фізичного болю та страждань, які переносить і по теперішній час, так як періодично проходить лікування в медичних закладах, став інвалідом третьої групи. Все це вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

    Заподіяна ОСОБА_1 моральна шкода у зв’язку з отриманою виробничою травмою підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля» з вини якого вона спричинена, і є не відшкодованою на час розгляду справи судом.

    Суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди норми трудового законодавства, тому що на момент встановлення позивачу втрати працездатності, зокрема станом 10 квітня 2009 року виключені статті Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», які регулювали порядок відшкодування Фондом моральної шкоди.

    Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20 –рп/2008 зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», яким були виключені статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди, визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

    Згідно роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

    Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача слід стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 12000 гривень.

    Також слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 700 (сімсот) грн. за надання правової допомоги (а.с.21)

    Керуючись ст.88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставіст.23 ЦК України,  ст.153,  ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці", — суд,

вирішив:

    Позов задоволити частково.

    Стягнути з   Державного підприємства "Волиньвугілля"  в користь ОСОБА_1 12 000 ( дванадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.

    Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

    Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 15 (п'ятнадцять) грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

    Стягнути з   Державного підприємства "Волиньвугілля"  в користь ОСОБА_1 700 (сімсот) грн. витрат понесених на правову допомогу.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий