Справа №2-58/2010 р.

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 січня 2010 року       Богородчанський районний суд   Івано-Франківської області                                        в складі      головуючого судді    Битківського Л.М.,

                   з участю секретаря    Пилипонюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачки про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Свої вимоги мотивує тим, що після смерті матері ОСОБА_3, яка померла в 2003 році, на підставі заповіту від 28.07.2003 року успадкував будинковолодіння по вул.Федьковича, 9 в смт.Солотвин Богородчанського району. В цьому житловому будинку прописана також його колишня дружина ОСОБА_2 – відповідачка у даній справі. З 2001 року відповідачка виїхала закордон і з того часу в будинку не проживає, участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг не бере. Крім того, у нього виникають труднощі з оформленням права власності на будинковолодіння.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав з викладених підстав додатково пояснив, що позивачка в липні 2009 року приїжджала в Україну, однак зупинялась у іншому місці, заявила, що на житловий будинок не претендує. Тому, просить позов задовольнити та визнати відповідачку такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Відповідач в судове засідання не з’явилася повторно, про слухання справи повідомлялась у встановленому законом порядку шляхом поміщення оголошення про виклик до суду у друкованих засобах масової інформації.

Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши письмові докази, які подані у розпорядження суду, з’ясувавши фактичні обставини справи суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 15.12.1985 року. 13.12.1996 року у період, коли сторони перебували у шлюбі та жили як подружжя, рішенням виконкому Солотвинської селищної ради ОСОБА_1 визнано забудівником індивідуального житлового будинку по вул.Федьковича та зобов‘язано закінчити будівництво до 01.03.1998 року. Згідно пояснень позивача, з 1998 року він разом з дружиною перейшли проживати у будинок і лише в 2001 році відповідачrа виїхала закордон. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вказаний житловий будинок, відповідно до норм Сімейного кодексу України може бути визнаний спільним майном подружжя.

Тому, не зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_2 не проживає у вказаному житловому будинку з 2001 року, вона, як співвласник спільного майна подружжя,  не може бути позбавлена права користування цим майном і відповідно  не може бути визнана такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у будинковолодіння по вул.Федьковича, 9 в смт.Солотвин. Посилання позивача при цьому на ст.405 ЦК України є не обґрунтованим.

 На підставі викладеного, керуючись ст.213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом в будинковолодінні по вул.Федьковича, 9 в смт.Солотвин Богородчанського району ІВано-Франківської області – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Івано-Франківської області. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий