Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Справа № 2-1839/09

28 грудня 2009 року.                                                                         м. Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської обл. у складі:

головуючої: судді Янжули С.А.

при секретарі: Лиман Н.П.

з участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, спричиненої виконанням трудових обов’язків,

В С Т А Н О В И В :

01.12.2009 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до Першотравенського міського суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, спричиненої виконанням трудових обов’язків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що її чоловік ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився в трудових відносинах з ВАТ ДХК «Павлоградвугілля», працював гірником очисного вибою 5 розряду. Виконуючи свої професійні обов’язки, 18 липня 1982 року він був травмований.  На підставі акту розслідування нещасного випадку №71 від 18.06.1982 року він був направлений на МСЕК. Висновком МСЕК від 05.10.1993 року йому було встановлено 70% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності.

01 вересня 2005 року її чоловік помер. Висновком МСЕК від 15.12.2005 року встановлено причинний зв’язок смерті з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва. З чоловіком вона прожила в зареєстрованому шлюбі з 14 грудня 1974 року.

Втрата чоловіка завдала їй глибоку, невиправну психологічну та моральну травму. Розуміння того, що вона в 50 років, після 31 року спільного проживання, залишилася вдовою, а також розуміння того, що вона не в змозі буде матеріально допомагати дітям, як це зробив би її чоловік, додають їй додаткові моральні та психологічні страждання. Після смерті чоловіка їй довелося змінити звичайний уклад життя, а також доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.  

Просить суд стягти з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 105 000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлений позов в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, подала суду заперечення та пояснила, що 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключені статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди, зокрема, виключені ч.3 ст.28 вказаного Закону та ч.3 ст.34 вказаного Закону, які безпосередньо передбачали обов’язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, на які посилається позивач, як на підставу задоволення його позовних вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві, чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Крім того, відповідно до ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» було передбачено відшкодування моральної шкоди саме потерпілим, а не членам їхніх сімей.

Відповідно до п.е) ст.21 Закону Фондом сплачується грошова сума за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння потерпілому. Пунктом 3 ст. 34 Закону визначено порядок виплати Фондом грошової суми за моральну шкоду саме потерпілому на виробництві. Пункт 7 ст.34 Закону регулює порядок призначення та визначає перелік страхових виплат, на які мають право члени сім’ї потерпілого на виробництві в разі його смерті внаслідок професійного захворювання чи виробничої травми. Законом не передбачено право членів сім’ї на отримання страхової виплати за моральну шкоду внаслідок смерті потерпілого на виробництві.

По аналогічній справі вже винесено рішення Верховного Суду України від 30 січня 2008 року по цивільній справі за позовом громадянки Л. до ЗАТ «Лукор» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку зі смертю потерпілого під час виконання службових обов’язків, як члену сім’ї померлого. Верховний Суд України відмовив позивачці повністю в задоволенні позову у зв’язку з тим, що законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім’ї померлого.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не відшкодовує шкоду завдану каліцтвом, а здійснює страхування від нещасного випадку, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності, чинне законодавство не передбачає обов’язку виплати моральної шкоди Фондом.

Позивачка не обгрунтовує свої позовні вимоги відповідно до діючого законодавства, не надає ніяких доказів, крім двох речень у позові.

Після смерті чоловіка позивачці відділенням Фонду було призначено страхову виплату в розмірі п’ятирічної заробітної плати потерпілого, передбачену ст.ст. 28, 34 Закону в разі смерті потерпілого внаслідок професійного захворювання, тобто відділенням відповідно до діючого законодавства були призначені усі відповідні страхові виплати.

Позивачка не вказала у чому саме полягає вина відділення ВД ФССНВУ в м. Першотравенську у заподіянні їй моральної шкоди, а також немає причинного зв’язку між шкодою (втратою працездатності) та неправомірними діями відділення,  не зазначено за  яких обставин  чи якими діями (бездіяльністю) ця шкода заподіяна.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату професійної працездатності», ст. 128 ЦПК України - просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Дійсно, судом встановлено, що позивачка та її померлий чоловік проживали разом з дня укладення шлюбу - 14 грудня 1974 року по день смерті ОСОБА_4

Копією свідоцтва про укладення шлюбу І – ЕР № 364413 від 14.12.1974 року підтверджується, що ОСОБА_4 та Гіда (дошлюбне прізвище Євдокімова) ОСОБА_5 14 грудня 1974 року зареєстрували шлюб.

У відповідність ч.2 ст.3 Сімейного Кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Чоловік позивачки - ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах з шахтою «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля». Під час виконання своїх трудових обов’язків був травмований – отримав закриту чеперно – мозкову травму, струс головного мозку легкого ступеня, підтвердженням є акт №71 від 18.06.1982 року.

Висновком МСЕК від 05.10.1993 року йому було встановлено 70 % стійкої втрати працездатності та другу групу інвалідності.

01 вересня 2005 року ОСОБА_4 помер.

Висновком МСЕК від 15.12.2005 року встановлено причинний зв’язок між смертю та трудовим каліцтвом.

Оскільки ОСОБА_4 до своєї смерті був застрахованою особою, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», йому були призначені  ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати, але не відшкодовано спричинену йому моральну шкоду.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

У відповідність частині 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що факт спричинення моральної шкоди позивачці наявний, оскільки вона несе моральні страждання внаслідок втрати чоловіка, вона змушена самостійно матеріально підтримувати дітей, що призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

01 квітня 2001 року набрав чинності Закон  України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із  завданнь цього Закону та обов’язку Фонду було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків. Право на отримання моральної шкоди у позивачки наступило з моменту встановлення висновком МСЕК причинного зв’язку між смертю та трудовим каліцтвом чоловіка, а саме: 15 грудня 2005 року.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди, суд враховує характер та об’єм її фізичних, душевних, психічних страждань від смерті чоловіка, пов’язаної з отриманою ним на виробництві травми, втрату можливості її повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв’язків, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що в відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 потрібно стягнути з відповідача в межах заявлених нею позовних вимог в розмірі 50 000 грн. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Поскільки встановлено причинний зв’язок смерті ОСОБА_4 з отриманою ним за життя при виконанні трудових обов’язків на виробництві травми, згідно акту №71 від 18.06.1982 року, висновку МСЕК від 05.10.1993 року про стійку втрату профпрацездатності 70 % та другу групу інвалідності, висновку МСЕК від 15.12.2005 року про встановлений причинний зв’язок смерті з трудовим каліцтвом, з урахуванням вказаних позивачкою та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачці, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на її користь 50 000  грн.

Крім того, згідно ст.8 ОСОБА_6 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується.

Згідно ч.3 ст.22 ОСОБА_6 України – при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачці моральної шкоди в зв’язку з смертю чоловіка, пов’язаною з труджовим каліцтвом, яку повинен відшкодувати позивачці відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 209,212, 214-215 ЦПК України, ст.8, ч.3 ст.22 ОСОБА_6 України, ст.ст. 1, 5, 6, 13, 21, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»  - суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_3 в відшкодування моральної шкоди 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи, у розмірі 15 (п’ятнадцяти)  гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя                                                                               С.А.Янжула