КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2109/2018

Справа № 364/313/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 листопада 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Володарського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Макаренко Л.А. в смт. Володарка 06 серпня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В березні 2018 року позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути із ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16568,34 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідно до договору від 13 лютого 2013 року б/н ОСОБА_4 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак у порушення умов договору свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого станом на 31 січня 2018 року має заборгованість в розмірі 16568,34 грн., з яких 843,95 грн. - заборгованість за кредитом, 11559,23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2900 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 765,16 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 06 серпня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Володарського районного суду Київської області від 06 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що при оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана відповідачем, зазначено, і з чим погодився відповідач, що заява разом з Пам'яткою, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Отже, відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Вказував, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідачу відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Доказом користування кредитними коштами є виписка по рахунку, у якій відображено всі операції із використанням кредитних коштів, зняття грошових коштів, а також, розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов'язання. Із виписки також слідує, що відповідач не лише знімав грошові кошти, але частково і сплачував заборгованість, що свідчить про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування.

Зазначав, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами та Тарифами банку. Доказів, що відповідач не укладав кредитний договір, не підписував його, не ознайомлювався з Умовами та правилами, Тарифами банку відповідач не надав.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Позивачем в апеляційній скарзі заявлене клопотання про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом сторін), разом із тим, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, і позивачем в клопотанні про виклик сторін не зазначено причин необхідності їх виклику, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду на виконання ухвали суду выд 28 березня 2018 року оригіналу анкети-заяви на ім?я ОСОБА_4 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, що позбавило суд можливості перевірити копію анкети-заяви на відповідність його оригіналу, а тому суд першої інстанції, керуючись ч. 6 ст. 95 ЦПК України, не взяв до уваги копію цієї анкети-заяви як доказ одержання відповідачем кредиту. Також копія згаданої анкети-заяви не містить усіх необхідних умов кредитного договору.

У зв'язку із наведеним суд вважав, що позивач не довів належними і допустимими доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів на умовах, зазначених у позові, а відповідно - розміру заборгованості, що позивач просить стягнути із відповідача.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в матеріалах справи на а. с. 7 міститься копія анкети-заява ОСОБА_4 від 12 лютого 2013 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що були надано їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умови і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

В нижній частині анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім'я: карта «Універсальна», пенсійна карта, карта Gold, зарплатний пакет, ідентифікація з паспортом, послуга накопичення «Копилка», із яких ОСОБА_4 обрано карту «Універсальна», однак поле бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою не заповнено.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг, який укладений 12 лютого 2013 року шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, ухвалою Володарського районного суду Київської області від 28 березня 2018 року у даній справі відкрито провадження, зобов'язано позивача надати суду для дослідження в судовому засіданні оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, насамперед анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Роз'яснено наслідки неподання суду оригіналів цих документів, які визначено ч. 6 ст. 95 ЦПК України (а. с. 48 - 50).

Копію зазначеної ухвали ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав 12 квітня 2018 року (а. с. 55), однак оригінали зазначених письмових доказів суду надано не було.

Повторно, листом від 12 червня 2018 року суд повідомив позивача про необхідність явки представника позивача для надання особистих пояснень, та надання оригіналів документів, які містяться в кредитній справі, для дослідження їх в судовому засіданні, який позивач отримав 15 червня 2018 року (а. с. 67, 75).

Таким чином, судом першої інстанції вжито належних заходів для витребування оригіналу письмового доказу, який, незважаючи на це, не було надано позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, поставивши під сумнів надану позивачем копію анкети-заяви, суд першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до ч. 6 ст. 95 ЦПК України не взяв до уваги як доказ надану позивачем копію анкети-заяви, і відповідно дійшов висновку, що позивачем не доведено факту одержання відповідачем кредиту за договором від 12 лютого 2013 року, а також не доведено позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовані.

Також суд першої інстанції звернув увагу, що наявна в матеріалах справи копія анкети-заяви не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру і підстав нарахування відсотків, комісій, штрафу і пені, тобто усіх необхідних істотних умов кредитного договору, визначених ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України. Не доводить умов кредитування відповідача і доданий до позову витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з різними процентами (відсотковими) ставками за цими картами, розміром пені тощо, жодні з наведених умов кредитування не містять підпису відповідача про ознайомлення його з цими умовами. Також різняться відсоткові ставки, зазначені в складеному позивачем розрахунку заборгованості.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції вважав, що позивач не довів належними і допустимими доказами розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути із відповідача.

Апеляційний суд погоджується із цими висновками, виходячи із наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і що відповідач поставив підпис в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодних з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Судом першої інстанції дані доводи обґрунтовано не взято до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт досягнення сторонами згоди про предмет договору та інші умови.

Із доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається підтвердження того, що відповідачем отримано та ознайомлено його під підпис з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку».

Дані документи є складовою договору про надання банківських послуг, а отже на підставі наявних в матеріалах справи доказів не можна встановити, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору.

Зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Наявні в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи Банку не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і Тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови і Тарифи мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справі № 6-2320цс16.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ст. 1048 ЦК України щодо сплати відсотків за кредитним договором.

Апеляційний суд також звертає увагу, що на час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано суду відомостей, що підтверджують тип і строк дії картки, якщо вона видавалась, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку, а також розміру заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 16568,34 грн., враховуючи, що згідно анкети-заяви, розмір кредитного ліміту взагалі не визначено, а відповідно до позовної заяви позивачем зазначено про отримання відповідачем кредиту у розмірі 2000 грн. Також позивачем не було надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Розрахунок заборгованості, на думку апеляційного суду, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Разом із тим, в матеріалах справи міститься лише нічим не обґрунтований розрахунок заборгованості, а отже в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст. 12 ЦПК України, позивач мав надати належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності, чого ним зроблено не було, на що і звернув увагу суд першої інстанції.

Апеляційний суд враховує, що до апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку з особового рахунку ОСОБА_4 за період з січня 2015 року по січень 2018 року, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток, два фотознімки особи жіночої статі з карткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Оскільки позивачем не наведено доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, вони не приймаються апеляційним судом.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування.

Отже, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо умов договору, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі копії анкети-заяви від 12 лютого 2013 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, із яким погоджується апеляційний суд, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :