Справа № 1-662/2009  

ВИРОК

ІМЕНЕМ                     УКРАІНИ

22 жовтня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого             судді     Овсеп’ян Т.В.

при секретарі                     Семку М.О.

за участю прокурора                 Попова А.О., Марущенка Є.Г., Галаєва Р.М-Ш.    

захисника                                                ОСОБА_1

законного представника             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу  по обвинуваченню        

 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, гр-на України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2005 р.н., працюючого вантажником ТОВ "Київський завод солодових екстрактів", проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, а саме: 1) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.1995 року за ч.3 ст.140, ст.44 КК України (в ред.1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 2) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.1998 року за ч.1 ст. 229-6 КК України (в ред.1960 року) до 6 місяців позбавлення волі; 3) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.1999 року за ч.3 ст. 206 КК України (в ред.1960 року) до 6 років позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 10.11.2004 р. по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою /9 класів/, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2008 року за ст. 128 КК України до 80 (восьмидесяти) годин громадських робіт, на даний час відбуває покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

                     В С Т А Н О В И В :

         10 лютого 2008 року ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб з неповнолітнім ОСОБА_4, за ініціативи останнього, з метою відкритого викрадення чужого майна, вступили між собою в злочинну змову. Приблизно о 23 год. 00 хв., знаходячись по вул. Щусева, 10 в м. Києві, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшли до потерпілого ОСОБА_5 Реалізуючи злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 вдарив потерпілого скляною пляшкою по голові, внаслідок чого той впав. На спробу ОСОБА_5 чинити опір, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нанесли потерпілому по декілька ударів в різні частини тіла, чим завдали останньому фізичного болю. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито викрали у потерпілого його особисте майно, а саме:

         - гроші в сумі 200 гривень; гроші в сумі 100 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10 лютого 2008 року становить 505 гривень,

         - мобільний телефон «Nokia 6233» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1399 гривень, у якому знаходилася сім картка оператора мобільного зв ' язку «Київстар» номер абонента НОМЕР_2 вартістю 25 гривень, на рахунку якої був авансовий рахунок для отримання послуг мобільного зв ' язку в розмірі 70 гривень,

         З відкрито викраденим майном потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зникли та розпорядились викраденим за власним розсудом, завдавши матеріальної шкоди на загальну суму 2199 гривень.

         Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, визнав частково, не оспорюючи фактичних обставин вчинення злочину, не визнав суму викраденого майна, та пояснив суду, що 10 лютого 2008 року у вечірній час він разом зі своїми знайомими ОСОБА_4 та ОСОБА_6, знаходився в кафе «42 сектор», яке розташоване по вул. Щусева, 6 в м. Києві, де грав на гральних автоматах. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вживали спиртні напої. Приблизно о 22 год. 30 хв. до нього підійшов ОСОБА_4, та запропонував піти до кафе «Захар», випити пива. Він погодився, після чого вони вийшли з кафе, та через двори попрямували в сторону вул. Берлінського. Приблизно о 23 годині він побачив, що позаду йдуть ОСОБА_6 з ОСОБА_5, які також знаходилися в кафе «42 сектор» та вживали спиртні напої. В цей момент ОСОБА_6 окрикнула ОСОБА_4, після чого вони зупинилися та стали їх чекати з метою відкритого викрадення майна потерпілого. Коли ОСОБА_6 з ОСОБА_5 підійшли до них, то ОСОБА_4 вдарив потерпілого пляшкою з-під пива по голові, внаслідок чого останній впав, а коли почав вставати, він, ОСОБА_3, наніс йому декілька ударів кулаком в обличчя, після чого обшукав кишені ОСОБА_5 та знайшов у кишенях гроші в сумі 200 грн., які вони відкрито викрали та витратили за власним розсудом. Мобільного телефону та 100 доларів в кишені у потерпілого він не бачив, також зазначив, що не бачив щоб ОСОБА_4 їх викрадав у ОСОБА_5.

            Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав в повному обсязі та пояснив, що 10 лютого 2008 року приїхав на Сирець від бабусі близько 18 год. 00 хв. та проходив біля кафе, куди вирішив зайти і випити кави, де протягом декількох годин пив каву та дивився телевізор. Біля 21 год. до нього підійшла його сестра ОСОБА_6 зі своїм хлопцем ОСОБА_8, потім вони кудись пішли, а він залишився. Приблизно о 22 год. 00 хв. повернулась ОСОБА_6, вони посиділи десь 20 хвилин і вона пішла. Він виходив покурити на вулицю, біля кафе було багато людей, серед яких він бачив ОСОБА_3, якого знав наглядно, та привітався з ним, але не спілкувався і не пив з ним пиво. Приблизно о 22 год. 45 хв. він вийшов з кафе та пішов додому. Стверджує, що будь-яких злочинних дій не скоював та не грабував ОСОБА_5  

    Незважаючи на те, що свою вину у вчиненому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, підсудний ОСОБА_3 визнав частково, а підсудний ОСОБА_4 не визнав в повному обсязі, їх вина в інкримінованому злочині підтверджується іншими зібраними по справі доказами у їх сукупності, а саме:

    - показаннями допитаного в стадії досудового слідства як підозрюваного, так і обвинуваченого ОСОБА_3, який визнавав вину в скоєнні відкритого викрадення разом з ОСОБА_4 у потерпілого ОСОБА_5 його мобільного телефону та 200 грн.;

          - показаннями допитаного судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5, який пояснив, що 10 лютого 2008 року у вечірній час він приїхав на житловий масив «Сирець», де зайшов у кафе, розташоване по вул. Щусєва, 6 в м. Києві. В кафе він зустрів наглядно знайому ОСОБА_6, з якою вжив спиртні напої. Приблизно о 23 год. 00 хв. він вийшов на вулицю, та разом з ОСОБА_6 пішов в напрямку будинку № 10 по вул. Щусєва в м. Києві. Підійшовши до вищевказаного будинку він побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Коли він до них підійшов, то ОСОБА_4 відразу вдарив його пляшкою по голові, внаслідок чого він впав на землю. Після цього ОСОБА_3 продовжили його бити та одночасно обшукувати його кишені. Хто саме обшукував кишені він не бачив. В результаті цього, в нього відкрито викрали гроші в сумі 200 гривень, гроші в сумі 100 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10 лютого 2008 року становить 505 гривень, мобільний телефон «Nokia 6233» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1399 гривень, у якому знаходилася сім картка оператора мобільного зв ' язку «Київстар» номер абонента НОМЕР_2 вартістю 25 гривень на рахунку якої був авансовий рахунок для отримання послуг мобільного зв ' язку в розмірі 70 гривень, а всього на загальну суму 2199 гривень. В подальшому, заподіяні злочином збитки були йому в повному обсязі відшкодовані ОСОБА_3, в зв’язку з чим будь-яких претензій до підсудних він не має;

    - показаннями допитаної в стадії досудового слідства як свідка ОСОБА_6., яка пояснила, що 10.02.2008 року приблизно о 19 год. 00 хв. разом з ОСОБА_8 прийшли до кафе, розташованого по вул. Щусєва, 6 в м. Києві, щоб випити пива. У кафе вона зустріла свого наглядно знайомого на ім’я ОСОБА_5, з яким раніше грала в автомати. ОСОБА_5 пригостив їх горілкою, вони випили 2 пляшки по 0,5 л. "Медова", після чого ОСОБА_8 заснув. ОСОБА_5 пішов провести її додому, і по дорозі, проходячи повз ЖЕК по вул. Щусєва, 10-А в м. Києві, зі сторони дому підбігли її брат ОСОБА_4 та наглядно знайомий ОСОБА_3. ОСОБА_3 відразу вдарив рукою ОСОБА_5, і вона почала заступатись за ОСОБА_5 та її хтось вдарив у ніс. Після отриманого удару вона пішла в бік церкви додому. Що відбувалось далі між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не знає. Щоб її брат ОСОБА_4 бив ОСОБА_5 вона не бачила. Про те, що у ОСОБА_5 забрали мобільний телефон вона дізналась від працівників міліції. Також зазначила, що ОСОБА_4 вдома не ночував, зі слів матері поїхав до бабусі, яка проживає по АДРЕСА_3. Вона з ним не розмовляла і не бачила його.

    Також вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується письмовими доказами по справі:

    - даними протоколу явки з повинною ОСОБА_3, згідно якого він пояснив, що 10.02.2008 року спільно з ОСОБА_4 відкрито викрали чуже майно;

                                                      /а.с.16/

    - даними протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3, згідно якого потерпілий підтвердив свої показання;

                                                       /а.с. 31-34/

    - даними протоколу пред ' явлення осіб для впізнання, згідно якого, потерпілий ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_4, як на особу яка 10.02.2008 року відкрито викрала його особисте майно;

                                                       /а.с.35/

    - даними протоколу огляду та вилучення від 11.02.2008 року, в ході якого у ОСОБА_5 було вилучено розрахунково-товарний чек № ПН 33104862554 на суму 1424 гривні від 10.02.2008 року на придбання мобільного телефону «Nokia 6233», та гарантійний талон від 10.02.2008 року на мобільний телефон «Nokia 6233» ІМЕІ НОМЕР_1;

                                                          /а.с.21/

    - речовими доказами по справі: розрахунково-товарним чеком № ПН 33104862554 на суму 1424 гривні від 10.02.2008 року на придбання мобільного телефону «Nokia 6233», та гарантійним талоном від 10.02.2008 року на мобільний телефон «Nokia 6233» ІМЕІ НОМЕР_1.

                                                          /а.с.23/

         Вивчивши та дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в умисних діях, які виразились у відкритому викраденні чужого майна /грабежі/, поєднаному з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого,  вчиненому за попередньою змовою групою осіб , кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 КК України є вірною.

    Доведена зібраними по справі доказами вина ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна /грабежі/, поєднаному з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого,  вчиненому за попередньою змовою групою осіб , кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 КК України є вірною.

Суд дає критичну оцінку показанням підсудного ОСОБА_3 стосовно часткового визнання суми викраденого в розмірі 200 грн., оскільки його пояснення в цій частині спростовуються як показаннями потерпілого, так і іншими зібраними по справі доказами, а також фактичним відшкодуванням ним всієї суми заподіяної шкоди.

В матеріалах кримінальної справи міститься постанова помічника прокурора Шевченківського району м. Києва від 14.09.2009 р., винесена за результатами перевірки повідомлення підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні про застосування до нього заходів фізичного та психологічного впливу під час затримання та досудового слідства з боку працівників міліції. Факти, вказані в повідомленні підсудного, не знайшли свого підтвердження під час перевірки. Інших доводів за усними скаргами підсудний суду не надав.

      Невизнання в судовому засіданні підсудним ОСОБА_4 вини у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого,  вчиненого за попередньою змовою групою осіб , суд вважає засобом захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, та дає критичну оцінку показанням підсудного ОСОБА_4, оскільки вони спростовуються поясненнями в судовому засіданні підсудного ОСОБА_3 щодо його безпосередньої участі і конкретної ролі у вчиненні злочину, показаннями потерпілого як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, які є логічним та послідовними, поясненнями свідка, а також зібраними в стадії досудового слідства іншими доказами, які знайшли підтвердження в ході судового слідства.

    При призначенні підсудним виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, роль та ступінь участі підсудних в його скоєнні, конкретні обставини справи, відношення до скоєного, дані про особу кожного з підсудних, думку потерпілого.

    При призначенні покарання ОСОБА_3 судом враховується те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за скоєння корисливого злочину, має постійне місце проживання, працює, характеризується позитивно, має дружину та неповнолітню дитину, відшкодував заподіяні злочином збитки в повному обсязі.

    До обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_3, суд відносить добровільне відшкодування заподіяних збитків потерпілому.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, судом не встановлено.

    При призначенні покарання ОСОБА_4 судом враховуються дані про його особу, який раніше судимий, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин в період відбуття покарання, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку. Також судом враховуються дані про його життя та виховання, рівень його розвитку,  який виховується без батька, не працює та не навчається.

    До обставин, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_4, суд відносить вчинення злочину неповнолітнім.

      Обставин, які обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та попередження вчинення ними нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин в період відбуття покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2008 року, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4, частково приєднати покарання, невідбуте за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

    Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним за ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у вигляді 4-х /чотирьох/ років позбавлення волі.

    ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у вигляді 4 /чотирьох/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднати до призначеного судом покарання, невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2008 року, і остаточно до відбування ОСОБА_4 визначити покарання у вигляді 4-х /чотирьох/ років 6 місяців 5 днів позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3, ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою в СІЗО №13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, взявши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під варту з зали суду.

    Початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обчислювати з 22 жовтня 2009 року.

    Речовий доказ по справі - повернути потерпілому.

                /а.с.23-24/

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд учасниками процесу, засудженими -  в той же строк з дня отримання копії вироку.

                                       С у д д я