Справа №1-743/2009  

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А І Н И

30 грудня  2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого                                                               судді  Овсеп'ян Т.В.

при секретарі                                                                          Семку М.О.                                                                                        

за участю прокурора                              Власова І.В., Варшавської І.О., Попова А.О.

захисника                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу  по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Токмак Запорізької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2005 року за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України строком на 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України,

                     В С Т А Н О В И В :

        ОСОБА_2, 27 лютого 2009 року приблизно о 15 год. 40 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зайшов до будинку АДРЕСА_3 і почав дзвонити в двері з метою виявлення квартир, в яких відсутні господарі. Встановивши таким чином, що в квартирі НОМЕР_1 нікого немає, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом злому замка вхідних дверей намагався проникнути в середину квартири, однак був помічений господарем квартири ОСОБА_3 та не зміг довести свого наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі.

         Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе фактично визнав, суду показав, 27 лютого 2009 року приблизно о 15 год. 40 хв., з метою оренди квартири, зайшов до будинку АДРЕСА_3, при цьому почав дзвонити в двері з метою виявлення квартир, які здаються. Встановивши, що в квартирі НОМЕР_1 нікого немає, у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом злому замка вхідних дверей він намагався проникнути в середину квартири, однак був помічений господарем квартири ОСОБА_3 та не зміг довести свого наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі.

      Крім визнання вини ОСОБА_2, його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

    - показаннями допитаного в стадії досудового слідства потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 27 лютого 2009 року о 08 год. 30 хв. він пішов на роботу, також вся його сім’я в квартирі була відсутня. Приблизно о 15 год. 40 хв. він зустрівся зі своєю знайомою і вони приїхали до його будинку. Вийшовши з автомобіля, почила підніматися сходами, та піднявшись на площадку між 3 та 4 поверхами, він помітив раніше незнайомого чоловіка, який спускався по сходах. Вони з ним розминулись і чоловік пішов донизу, а вони піднялись на 4 поверх, і коли взявся за ручку вхідних дверей своєї квартири, то вони відчинилися, а ручка випала з замка, який виявився зламаним. Тоді він відразу побіг вниз за вказаним вище молодим чоловіком, оскільки зрозумів, що саме він міг пошкодити замок, і можливо обікрав його квартиру. Вибігши на вулицю, він наздогнав молодого чоловіка і запитав, що він робив у них в будинку, на що останній нічого не відповів і почав тікати. Він побіг за ним і через деякий час наздогнав його, після чого викликали працівників міліції і затримали вказаного чоловіка.

                    /Т.1 а.с.79-81/

    Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:

-   даними протоколу огляду місця події від 27.02.2009 р., в яких зафіксовано наявність пошкодження замків у вхідних дверях квартири, а також факт виявлення в під’їзді та дворі будинку матерчатих рукавиць та викруток, які ОСОБА_2 використовував при спробі проникнути в квартиру ОСОБА_3;

                                           /Т.1 а.с.35-38, 39-40/

-   даними протоколу огляду предмета від 31.03.2009 р., в якому зафіксовано наявність пошкоджень на серцевині замка вхідних дверей квартири ОСОБА_3;                                            /Т.1 а.с.71-72/

- даними протоколу огляду предметів від 24.04.2009 р., в якому описані трикотажні рукавиці та викрутки, що використовувались ОСОБА_2 під час вчинення злочину;

                                                /Т.1 а.с.67-68/

- речовими доказами, а саме: рукавицями, викрутками, серцевиною замка з пошкодженнями.             /Т.1 а.с.69, 73, 76/

    Вивчивши та дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в умисних діях, які виразились у замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, кваліфікація дій за ст.15, ч.3 ст.185 КК України є вірною.

          Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого ним злочину; конкретні обставини справи та відношення підсудного до скоєного, який вину визнав.

            При призначенні ОСОБА_2 покарання судом також враховуються дані про його особу, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливого злочину, належних висновків для себе не зробив та знов вчинив аналогічний злочин, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні цивільну дружину та неповнолітню дитину.

          До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

          Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ними нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Цивільний позов не заявлений.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним за ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді 4-х /чотирьох/ років позбавлення волі.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в СІЗО №13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

    Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 28 лютого 2009 року.

    Речові докази по справі - знищити.

                /Т.1 а.с.69, 73, 76, 198/

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд учасниками процесу, засудженим -  в той же строк з моменту вручення копії вироку.

                                С у д д я