Справа №1-200/2009

ВИРОК

ІМЕНЕМ                     УКРАІНИ

07 грудня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі :

головуючого                                                    судді   Овсеп’ян Т.В.

при секретарі                                                               Семку М.О.      

за участю прокурора                                                   Шабаліна М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу  по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Яготин Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого у ТОВ "Інтерфайф" менеджером, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, п/б, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,  в силу ст.89 КК України раніше не судимого

 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,    

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1, ОСОБА_2 /який звільнений від кримінальної відповідальності згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2009 р. на підставі ст.47 КК України/, та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом обману, вступили в злочинну змову. Реалізуючи свій злочинний умисел, розробили план, згідно якого по оголошенню в газетах знаходили квартиру, яка здавалась в оренду щодобово, орендували вказану квартиру на добу, після чого в свою чергу, здавали вказану квартиру іншим громадянам в оренду на місяць або на більш тривалий проміжок часу, отримуючи при цьому гроші від громадян.

    Так, приблизно на початку грудня 2007 року, ОСОБА_1, знаючи, що його наглядно знайомий ОСОБА_3 бажає для тимчасового проживання орендувати квартиру, з метою заволодіння грошима ОСОБА_3, вступив в злочинну змову з ОСОБА_2. та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розробили злочинний план, згідно якого ОСОБА_1 представив ОСОБА_3 особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, як брокера, який допоможе знайти та орендувати квартиру, після чого вказана особа, діючи згідно злочинної домовленості, знайшла в газеті "Авізо" оголошення про здачу щодобово  квартири АДРЕСА_1, та надала адресу вказаної квартири ОСОБА_2., який повинен був орендувати квартиру на добу та виступити перед ОСОБА_3 в ролі власника квартири. Продовжуючи реалізовувати свій план, приблизно 13 грудня 2007 року, в денний час, ОСОБА_2., представившись гр-ці ОСОБА_5, як ОСОБА_6, орендував за гроші в сумі 120 грн. на одну добу квартиру АДРЕСА_1, яка належить її сину ОСОБА_7, отримавши при цьому від ОСОБА_5 ключі від вхідних дверей вказаної квартири. Після чого, в той же день, в денний час, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зателефонувала ОСОБА_3, та продовжуючи вводити його в оману повідомила, що здається квартира АДРЕСА_1, та надала номер телефону нібито власника квартири, в ролі якого виступав ОСОБА_2 ОСОБА_3, будучи введеним в оману, та будучи впевненим в порядності ОСОБА_1, який запропонував йому послуги особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зателефонував на наданий вказаною особою номер телефону, де ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 завідомо неправдиву інформацію про те, що квартира АДРЕСА_1 нібито належить йому та запропонував йому оглянути квартиру. Після чого, ОСОБА_3, будучи введеним в оману, прибув до вищевказаної адреси, де ОСОБА_2 представився йому власником квартири та показав йому її приміщення, повідомивши при цьому, що вартість оренди квартири за два місяці складає 4000 грн. Оглянувши вказану квартиру, ОСОБА_3 виявив бажання орендувати квартиру на два місяці, але в зв’язку з відсутністю при собі грошей, домовився про зустріч з ОСОБА_2 для розрахунку в цей же день о 20 год. біля будинку №38 по б-ру Шевченка в м. Києві. Продовжуючи свої злочинні дії, 13 грудня 2007 року приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка представлялась брокером, перебуваючи біля будинку №38 по б-ру Шевченка в м. Києві, зустрілись з ОСОБА_3 та зажадали від останнього гроші в сумі 4000 грн. ОСОБА_3, будучи введеним в оману, добровільно передав їм гроші в сумі 4000 грн. Після чого, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розпорядились грошима за власним розсудом.

    Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, суду показав, що дійсно при обставинах, викладених в установчій частині вироку він, приблизно на початку грудня 2007 року, знаючи, що його наглядно знайомий ОСОБА_3 бажає для тимчасового проживання орендувати квартиру, з метою заволодіння грошима ОСОБА_3, вступив в злочинну змову з ОСОБА_2. та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розробили злочинний план, згідно якого він представив ОСОБА_3 ОСОБА_7, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, як брокера, який допоможе знайти та орендувати квартиру, після чого ОСОБА_7, діючи згідно злочинної домовленості, знайшов в газеті "Авізо" оголошення про здачу щодобово  квартири АДРЕСА_1, та надав адресу вказаної квартири ОСОБА_2., який повинен був орендувати квартиру на добу та виступити перед ОСОБА_3 в ролі власника квартири. Продовжуючи реалізовувати свій план, приблизно 13 грудня 2007 року, в денний час, ОСОБА_2., представившись гр-ці ОСОБА_5, як ОСОБА_6, орендував за гроші в сумі 120 грн. на одну добу квартиру АДРЕСА_1, яка належить її сину ОСОБА_7, отримавши при цьому від ОСОБА_5 ключі від вхідних дверей вказаної квартири. Після чого, в той же день, в денний час, ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_3, та продовжуючи вводити його в оману повідомив, що здається квартира АДРЕСА_1, та надав номер телефону нібито власника квартири, в ролі якого виступав ОСОБА_2 ОСОБА_3, будучи введеним в оману, та будучи впевненим в порядності ОСОБА_1, який запропонував йому послуги ОСОБА_7, зателефонував на наданий вказаною особою номер телефону, де ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 завідомо неправдиву інформацію про те, що квартира АДРЕСА_1 нібито належить йому та запропонував йому оглянути квартиру. Після чого, ОСОБА_3, будучи введеним в оману, прибув до вищевказаної адреси, де ОСОБА_2 представився йому власником квартири та показав йому її приміщення, повідомивши при цьому, що вартість оренди квартири за два місяці складає 4000 грн. Оглянувши вказану квартиру, ОСОБА_3 виявив бажання орендувати квартиру на два місяці, але в зв’язку з відсутністю при собі грошей, домовився про зустріч з ОСОБА_2 для розрахунку в цей же день о 20 год. біля будинку №38 по б-ру Шевченка в м. Києві. Продовжуючи свої злочинні дії, 13 грудня 2007 року приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_7, який представлявся брокером, перебуваючи біля будинку №38 по б-ру Шевченка в м. Києві, зустрілись з ОСОБА_3 та зажадали від останнього гроші в сумі 4000 грн. ОСОБА_3, будучи введеним в оману, добровільно передав їм гроші в сумі 4000 грн. Після чого, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розпорядились грошима за власним розсудом.

В зв’язку з визнанням вини, щирим каяттям, просить суворо не карати.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману /шахрайстві/, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.190 КК України.

    Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи та відношення до скоєного підсудного, який вину визнав, щиро розкаявся, тяжких наслідків від злочину не настало.

      При призначенні ОСОБА_1 покарання, судом також враховуються дані про особу підсудного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

    До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.

    Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Пред’явлений на досудовому слідстві цивільний позов суд не розглядає в зв’язку з відмовою потерпілого в судовому засіданні від позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання у вигляді 2-х /двох/ років позбавлення волі.

    На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1   звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 2-х /двох/ років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов’язки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1   наступні обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з тримання під вартою в СІЗО №13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти з зали суду.

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

     С у д д я