Справа №1-1266/2009
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
25 листопада 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Овсеп'ян Т.В.
при секретарі Семку М.О.
за участю прокурора Левко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою /9 класів/, перебуваючого у цивільному шлюбі, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, а саме: вироком Жовтневого районного суду м. Києва від 10 лютого 2000 року за ч. 2 ст. 141 КК України до 2 років позбавлення волі; 2) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2002 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 3) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2002 року за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі; 4) вироком Солом ' янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2007 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений умовно-достроково 15.10.08 р. з не відбутим строком на 6 місяців 11 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, 22 липня 2009 року приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись поблизу станції Київського метрополітену «Дорогожичі», помітив наметову палатку з розповсюдження безкоштовних газет та гр-ку ОСОБА_2, яка там працювала. У цей час у нього виник умисел на збагачення за рахунок чужого майна, шляхом його таємного викрадення. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, він, скориставшись тим, що увага ОСОБА_2 була відвернута від її власних речей прохожими громадянами, зайшов за наметову палатку, після чого, оглянувшись навколо та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, припідняв палатку та повторно таємно викрав особисте майно ОСОБА_2, а саме:
- жіночу сумочку сріблястого кольору, вартістю 150 гривень;
- гроші в сумі 120 гривень;
- паспорт громадянина України на ім ' я ОСОБА_2, який для потерпілої не становить матеріальної цінності;
- банківську картку банку «Аваль», яка для потерпілої не становить матеріальної цінності;
- посвідчення на ім ' я ОСОБА_2, яке для потерпілої не становить матеріальної цінності;
- студентський квиток на ім ' я ОСОБА_2 номер НОМЕР_1, який для потерпілої не становить матеріальної цінності;
- гаманець коричневого кольору, вартістю 100 грн.;
- дисконтні картки: «Космо» номер НОМЕР_2, «ДЦ» номер НОМЕР_3, «Фокстрот» номер НОМЕР_4, «Еко маркет» номер НОМЕР_5, які для потерпілої не становлять матеріальної цінності;
- парасольку чорного кольору, вартістю 25 гривень;
- косметику: 2 блиски для губ, туалетну воду, пудру, - загальною вартістю100 грн.,
а всього на загальну суму 495 грн.
Після чого він з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав в повному обсязі, суду показав, що дійсно, при обставинах, викладених в установчій частині вироку, він 22 липня 2009 року приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись поблизу станції Київського метрополітену «Дорогожичі», помітив наметову палатку з розповсюдження безкоштовних газет та побачив жіночу сумку, яка виглядала з-під намету. У цей час у нього виник умисел на збагачення за рахунок чужого майна, шляхом його таємного викрадення. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, він, скориставшись тим, що увага продавця була відвернута від її власних речей прохожими громадянами, зайшов за наметову палатку, після чого, оглянувшись навколо та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, припідняв палатку та таємно викрав чуже майно, а саме: жіночу сумочку сріблястого кольору; гроші в сумі 120 гривень; паспорт громадянина України на ім ' я ОСОБА_2; банківську картку банку "Аваль"; посвідчення на ім ' я ОСОБА_2; студентський квиток на ім ' я ОСОБА_2 номер НОМЕР_1; гаманець коричневого кольору; дисконтні картки: «Космо» номер НОМЕР_2, «ДЦ» номер НОМЕР_3, «Фокстрот» номер НОМЕР_4, «Еко маркет» номер НОМЕР_5; парасольку чорного кольору; косметику: 2 блиски для губ, туалетну воду, пудру. Після чого він з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
В зв’язку з щирим каяттям, визнанням вини, добровільним відшкодуванням заподіяних потерпілій збитків, просить суворо не карати.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна /крадіжці/, вчиненому повторно, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого ним злочину; конкретні обставини справи та відношення підсудного до скоєного, який вину визнав в повному обсязі.
При призначенні ОСОБА_1 покарання судом також враховуються дані про його особу, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за скоєння корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та після звільнення з місць позбавлення волі через незначний проміжок часу знов вчинив аналогічний злочин, офіційно не працює, перебуває під наглядом у лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні цивільну дружину та неповнолітню дитину.
До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування заподіяних збитків.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ними нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді 2-х /двох/ років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою в СІЗО №13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, взявши ОСОБА_1 під варту з зали суду.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 25 листопада 2009 року.
Речові докази по справі - повернути потерпілій ОСОБА_2
/а.с.26-27/
Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд учасниками процесу, засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку.
С у д д я