Справа №1-1296/2009
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
07 грудня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Овсеп’ян Т.В.
при секретарі Семку М.О.
за участю прокурора Соколовського Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бабинці Бородянського району Київської області, українця, гр-на України, з неповною середньою освітою /9 класів/, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: вироком Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2009 року за ч.1 ст.309 КК України до 1-го року 6 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст.75, 76 КК України строком на 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, 26 липня 2009 року приблизно о 21 год. 45 хв., знаходячись біля будинку №86 по пр-ту Перемоги в м. Києві, зустрів наглядно знайомого неповнолітнього ОСОБА_2, який попрохав сфотографувати його на мобільний телефон "Нокіа 6210", що належав ОСОБА_3 На дану пропозицію ОСОБА_1 погодився, після чого ОСОБА_2 передав останньому мобільний телефон та відійшов від нього на деяку відстань. Отримавши таким чином мобільний телефон, ОСОБА_1 вирішив ним незаконно заволодіти. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, продовжуючи тримати в руці зазначений мобільний телефон, почав тікати в напрямку вул. Олександрівської в м. Києві, не реагуючи на крики та прохання ОСОБА_2 повернути телефон.
А всього, ОСОБА_1 відкрито заволодів майном гр-ки ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном "Нокіа 6210", вартістю 1430 грн., у якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку "Лайф", вартістю 25 грн., картка пам’яті, вартістю 80 грн., а всього на загальну суму 1535 грн., після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, суду показав, що дійсно при обставинах, викладених в установчій частині вироку, він, 26 липня 2009 року приблизно о 21 год. 45 хв., знаходячись біля будинку №86 по пр-ту Перемоги в м. Києві, зустрів наглядно знайомого неповнолітнього ОСОБА_2, який попрохав сфотографувати його на мобільний телефон "Нокіа 6210", що належав ОСОБА_3 На дану пропозицію він погодився, після чого ОСОБА_2 передав йому мобільний телефон та відійшов від нього на деяку відстань. Отримавши таким чином мобільний телефон, він вирішив незаконно заволодіти ним. Реалізуючи свій злочинний умисел, продовжуючи тримати в руці зазначений мобільний телефон, він почав тікати в напрямку вул. Олександрівської в м. Києві, не реагуючи на крики та прохання ОСОБА_2 повернути телефон.
А всього, він відкрито заволодів майном гр-ки ОСОБА_3 на загальну суму 1535 грн., після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
В зв’язку з визнанням вини у вчиненому злочині, щирим каяттям, відсутністю претензій з боку потерпілих, просить суворо не карати.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеною винність ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у відкритому викраденні чужого майна /грабежі/, і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст.186 КК України.
Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи та відношення до скоєного підсудного, який вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, викрадене майно повернено власнику.
При призначенні ОСОБА_1 покарання, судом також враховуються дані про особу підсудного, який раніше судимий, на шлях виправлення не став та в період відбуття покарання за попереднім вироком скоїв новий злочин, не працює, є сиротою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.
З урахування викладеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.186 КК України.
Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин в період відбуття покарання, призначеного за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2009 року, суд вважає за необхідне відповідно до ст.71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1, частково приєднати покарання, невідбуте за попереднім вироком.
Цивільний позов не пред’явлений.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст.186 КК України та призначити покарання у вигляді 1-го /одного / року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднати до призначеного судом покарання, невідбуте покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 26 січня 2009 року, і остаточно до відбування визначити 2 /два/ роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – тримання під вартою в СІЗО №13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 вираховувати з 03 серпня 2009 року.
Речові докази по справі – залишити при матеріалах кримінальної справи.
/а.с.32-34/.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд учасниками процесу, засудженим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
С у д д я