АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-609 2009 р. Головуючий по 1 інстанції
№
Категорія: № 19, 23 Совгиря І.В.
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2009 р. колегія судців Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника приватного підприємства "Колос Чигиринщини" - Козового Олексія Дмитровича на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до приватного підприємства "Колос Чигиринщини" про визнання договору оренди землі недійсним,
встановила:
01.12.2008 р. позивачі звернулись в суд з позовами до приватного підприємства "Колос Чигиринщини" про визнання договору оренди землі недійсним.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.12.2008 р. позови позивачів були об'єднані в одне провадження.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказали, що вони являються власниками земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Топилівської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області та їхнє право на вказані земельні ділянки посвідчується Державними актами на право власності на земельні ділянки.
У 2006 році між ними, як орендодавцями, та відповідачем, як орендарем, були укладені договори оренди земельних ділянок.
Проте, на думку позивачів, вказані договори були укладений із значними порушеннями чинного законодавства, а саме дані договори були підписані без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно з вимогами ст. 55 Закону України «Про землеустрій». Така невід'ємна за ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» частина договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є відсутньою та й взагалі дані акти не складались. Проте, за правилами ст. 125 ЗУ України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) забороняється.
Таким чином, на думку позивачів, ПП "Колос Чигиринщини" не вправі було приступати до використання земельних ділянок, тобто не набуло права користування земельними ділянками у встановленому законом порядку.
З викладених підстав, вважають договори оренди такими, що не відповідають вимогам ЗУ «Про оренду землі» та нормам ЗК України, у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 215 ЦК України, просять їх визнати недійсними.
На думку позивачів винні дії відповідача полягають у тому, що не зважаючи на те, що йому було відомо про не набуття ним права користування земельними ділянками, відповідач самовільно їх зайняв, обробляє і отримує прибутки.
Відбувається обмеження з боку відповідача прав власності позивачів на земельні ділянки шляхом незаконного позбавлення їх прав власності на землю, зокрема права користування та права розпорядження належними земельними ділянками.
Позивачі просили суд зобов'язати СТОВ "Агростар" повернути їм самовільно зайняті земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Тіньківської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області, у стані придатному для використання за її цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме вирощування сільськогосподарської продукції.
Визнати договори оренди землі укладені між позивачами та відповідачем у 2006 р. недійсними з моменту укладання.
В подальшому позивачами були уточнені підстави позову. При цьому вказано, що з виданих позивачам Державних актів вбачається, що земельні ділянки позивачам передані у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України позивачі як власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати її використання цільовим призначенням.
Частинами 1 - 3 ст. 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування , вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 ЗК України передбачено, що можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадяни України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Відповідач у справі є юридичною особою і тому не належить до передбачених нормами ЗУ «Про особисте селянське господарство» суб'єктів оренди земельних ділянок, переданих для ведення особистого селянського господарства, тобто не можуть бути не можуть бути суб'єктом права оренди земельні ділянки, призначенні для ведення особистого селянського господарства.
Отже, на думку позивачів, відповідач не наділений достатнім обсягом правосуб'єктності і цивільної дієздатності для укладання договорів оренди земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства. Згідно до п. «г» ч. 1 ст. 141 ЗК України, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Враховуючи, що за ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу просили суд визнати оспорювані договори оренди недійсними.
16.12.2008 р. представником позивачів ОСОБА_9 були доповнені підстави позовних вимог, а саме вказано, що земельні ділянки, відповідно до яких укладено оспорювані договори, розташовані за межами с Топилівка, тобто за межами населеного пункту, тому вважають, що видача Державних актів на право власності на ці земельні ділянки належить до повноважень органу виконавчої влади, а саме Чигиринської районної державної адміністрації.
Проте Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, на підставі яких укладено оспорювані договори оренди землі, видані Топилівською сільською радою. Отже Державні акти позивачам видані неповноважним органом, що позбавляє їх юридичної сили і вони не можуть посвідчувати право власності на земельні ділянки. Позивачі не мали правовстановлюючих документів на право власності на відповідні земельні ділянки та достатнього обсягу правосуб'єктності щодо укладання відносно цих земельних ділянок договорів оренди, а отже і достатніх правових підстав щодо передачі земельних ділянок в оренду відповідачеві, що обумовлює недійсність вчинення правочину.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 січня 2009 року
позовні вимоги позивачів задоволені. Визнано договори оренди землі укладені між
Приватним підприємством "Колос Чигиринщини" та позивачами недійсними.
Зобов'язано ТОВ "Колос Чигиринщини" повернути позивачам їх земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Топилівської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області, у стані, придатному для ведення сільськогосподарського виробництва (для вирощування сільськогосподарської продукції).
В апеляційній скарзі представник ПП «Колос Чигиринщини» просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, скасувати, ухвалити нове рішення, яким позивачам в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її частково задовольнити.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів, районний суд виходив з того, що позов є обгрунтований.
Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм матеріального та процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене у справі рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Топилівської сільської ради від 11 січня 2002 року № 21-3 було передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства власникам сертифікатів на земельну частку (пай) бувшого КСП "Зоря".
На підставі даного рішення позивачами були отримані земельні ділянки у власність, що стверджується Державними актами на право приватної власності на земельні ділянки. Проте в Державних актах позивачів датою винесення рішення Топилівської сільської ради за № 21-3 значиться 22 січня 2002 року. Суду апеляційної інстанції надано копії рішення Топилівської сільської ради за № 21-3 як від 11 січня 2002 року так і від 22 січня 2002 року.
Таким чином позивачі, згідно до Державних актів на право приватної власності на землю являються власниками земельних часток (паїв), розташованих на території Топилівської сільської ради Чигиринського району, Черкаської області.
При цьому, Державні акти, які посвідчують їх право власності на належні їм земельні ділянки містять опис, план зовнішніх меж земельних ділянок та їх кількісну характеристику.
Між позивачами, як орендодавцями та відповідачем, як орендарем, були укладені договори оренди, належних позивачам на праві приватної власності земельних ділянок.
Зі змісту оспорюваних договорів, а саме пунктів 1, 15, 16, вбачається, що орендодавці надали, на умовах викладених в договорах, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
У відповідності до п. 8 наведених договорів термін дії спірних договорів становить 10 років.
Пункт 40 спірних договорів містить вказівку на те, що невід'ємною частиною договору є копія державного акту на право власності на земельну ділянку та акт прийому-передачі об'єкта оренди.
Згідно до додатків до договору оренди, а саме актів прийому-передачі земельних ділянок позивачами, як орендодавцями належні їм земельні ділянки були передані відповідачу, як орендарю для ведення сільськогосподарського виробництва.
Договори оренди і акти прийому-передачі земельних ділянок підписані сторонами, що ними і не оспорюється.
Вказані договори зареєстровані у Чигиринському районному відділі Черкаської РФДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель було вчинено відповідні записи.
Таким чином з моменту державної реєстрації оспорюванні договори є чинними.
Позивачі звертаючись в суд з позовом до приватного підприємства "Колос Чигиринщини" про визнання договору оренди землі недійсним, в якості однієї із підстав заявлених вимог вказали на те, що земельні ділянки, відповідно до яких укладено оспорювані договори, розташовані за межами с Топилівка, тобто за межами населеного пункту, тому вважають, що видача Державних актів на право власності на ці земельні ділянки належить до повноважень органу виконавчої влади, а саме Чигиринської районної державної адміністрації.
Проте Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, на підставі яких укладено оспорювані договори оренди землі, видані Топилівською сільською радою. Отже Державні акти, на думку позивачів, видані їм неповноважним органом, що позбавляє їх юридичної сили і вони не можуть посвідчувати право власності на земельні ділянки. Позивачі не мали правовстановлюючих документів на право власності на відповідні земельні ділянки та достатнього обсягу правосуб'єктності щодо укладання відносно цих земельних ділянок договорів оренди, а отже і достатніх правових підстав щодо передачі земельних ділянок в оренду відповідачеві, що обумовлює недійсність вчинення правочину.
Повноваження районних та сільських рад у галузі земельних відносин визначені статтями 10 і 12 ЗК України.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, також, виходив із того, що земельні ділянки позивачів розташовані за межами с Топилівка, тобто за межами населеного пункту і видача державних актів на право власності на ці земельні ділянки належить до компетенції Чигиринської районної державної адміністрації, отже суд дійшов висновку, що дані Державні акти видані неповноважним органом, що позбавляє їх юридичної сили.
Однак дійшовши даного висновку суд першої інстанції не залучив до участі у справі Топилівську сільську раду Чигиринського району Черкаської області, як орган який виніс рішення від 11 січня 2002 року № 21- 3, яким було передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачам, як власникам сертифікатів на земельну частку (пай) бувшого КСП "Зоря" та Чигиринську районну державну адміністрацію, як орган який видав державні акти на право власності на земельні ділянки.
Крім того, 'районний суд оскаржуваним рішенням визнав договори оренди землі
укладені між Приватним підприємством "Колос Чигиринщини" та позивачами
недійсними, зобов'язавши ТОВ "Колос Чигиринщини" повернути позивачам їх земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Топилівської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області, у стані, придатному для ведення сільськогосподарського виробництва (для вирощування сільськогосподарської продукції).
Проте, суд першої інстанції не врахував положення статей 210 ЦК України, 125 ЗК України та 18 Закону України "Про оренду землі", які в свою чергу визначають, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Спірні договори оренди в установленому законом порядку пройшли державну реєстрацію, однак суд визнаючи їх недійсними не залучив до участі у справі Чигиринський районний відділ Черкаської РФДП "Центр ДЗК", на який покладено обов'язок по здійсненню відповідної реєстрацію договорів оренди.
Як наслідок викладеного, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представниками позивачів суду були надані наступні документи:
рішення Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за № 25 -5 від 27 березня 2009 p., яким було відмінене рішення цієї ж сільської ради від 11.01.2002 р. № 21 - 3 "Про надання в приватну власність земельних часток (паїв) співвласникам землі бувшого КСП "Зоря", а раніше видані державні акти на право власності на земельні ділянки із розпайованих земель колишнього КСП "Зоря" вважати дійсними до моменту видачі нових державних актів та їх державної реєстрації;
розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області № 74 від 03.04.2009 р. "Про передачу у приватну власність земельних ділянок із розпайованих земель колишнього КСП "Зоря" в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області", яким затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю співвласників землі колишнього КСП "Зоря" на території Топилівської сільської ради, розроблену Чигиринським земельно-кадастровим бюро, передано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам, згідно переліку в додатку № 1 до цього розпорядження, раніше видані державні акти на право власності на земельні ділянки із розпайованих земель колишнього КСП "Зоря" вважати дійсними до моменту видачі нових державних актів та їх державної реєстрації;
розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області № 75 від 03.04.2009 р. "Про передачу у приватну власність земельних ділянок із розпайованих земель колишнього КСП "Зоря" в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області", яким передано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам - спадкоємцям співвласників земель колишнього КСП "Зоря", згідно переліку в додатку № 1 до цього розпорядження, раніше видані державні акти на право власності на земельні ділянки із розпайованих земель колишнього КСП "Зоря" вважати дійсними до моменту видачі нових державних актів та їх державної реєстрації.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи не залучив до участі у справі Топилівську сільську ради Чигиринського району Черкаської області, Чигиринську районну державну адміністрацію Черкаської області та Чигиринський районний відділ Черкаської РФДП "Центр ДЗК" що відповідно до наведеної вимоги цивільно - процесуального законодавства України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника приватного підприємства "Колос Чигиринщини" -Козового Олексія Дмитровича задовольнити частково.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 січня 2009 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Чигиринського районного суду Черкаської області в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.