УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2008 року     м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Кучевського П.В.,

суддів Денишенко Т.О., Камзалова В.В.,

при секретарі Новотарській В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2008 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири;

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, асоціації «Правовий Центр підприємництва» про визнання недійсним і скасування рішення третейського суду;

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ВГІРФО Ленінського ВМ УМВС України у Віницькій області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом скасування реєстрації та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

28 листопад 2005 року ОСОБА_3 звернулася в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною (а.с.3-5т.1). Позов мотивувала тим, що в грудні 1991 році в нотаріальному порядку нею було укладено договір довічного утримання з ОСОБА_2 в присутності дружини останнього ОСОБА_5, за яким у власність ОСОБА_2 перейшла її квартира. Позивачка є жінкою похилого віку, на момент укладення договору мала 66 років, була інвалідом 2-ої групи, потребувала сторонньої допомоги, догляду. Вона має єдине житло, де весь час проживає: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Перші декілька років після уклання договору дружина ОСОБА_2 дійсно допомагала і доглядала позивачку, але, коли протягом останніх років стан здоров'я останньої значно погір-

Справа № 22-1823/2008     Рішення ухвалено суддею Овсюком Є.М.

Категорія 20     Доповідач Денишенко Т.О.

шився, відповідачі перестали до неї навідуватися, надавати допомогу. ОСОБА_3 повідомила їм свій намір розірвати укладену угоду і взнала від них, що насправді нею 24.12.1991 року було укладено договір купівлі-продажу займаної нею квартири з дочкою ОСОБА_2 - неповнолітньою на той час ОСОБА_1 Вважаючи даний договір недійсним через неотримання коштів за відчужене житло, відсутність наміру на продаж єдиного помешкання, де вона проживає по даний час, ОСОБА_3 звернулася в суд з даним позовом.

28 квітня 2007 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_4, асоціації «Правовий центр підприємництва» з позовом про визнання недійсним і скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 09.02.2007 року, яким визнано дійсною угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_3, укладену 02.02.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

В позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що в провадженні суду з листопада 2005 року перебує справа за її позовом про визнання недійсною угоди купівлі-продажу її квартириАДРЕСА_1. На квартиру ухвалою суду від 24.01.2006 року накладено арешт, ухвалою Верховного Суду України від 01.03.2007 року зупинено виконання рішення Ленінського райсуду м. Вінниці від 06.07.2006 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 22.08.2006 року в даній справі, але незважаючи на це, ОСОБА_1 продала спірну квартиру ОСОБА_4 і цей договір визнаний дійсним рішенням третейського суду від 09.02.2007 року, а власником квартири в бюро технічної інвентаризації зареєстровано ОСОБА_4 Оскільки стосовно проданої квартири має місце судовий спір, а третейський суд вирішив непідвідомчу йому справу, ОСОБА_3 пред'явила в суд даний позов (а.с.1т.2).

21 серпня 2007 року ОСОБА_4 звернувся в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_3, ВГІРФО Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом скасування реєстрації та виселення. Позов мотивовано наступним. 02.02.2007 року ОСОБА_4 купив у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. Укладена між ними угода визнана дійсною рішенням третейського суду від 09. 02.2007 року. Проте у придбаній ОСОБА_4 квартирі зареєстрована і продовжує проживати ОСОБА_3 Оскільки через таку обставину позивач не може вільно реалізувати своє право власника на користування, володіння і розпорядження квартирою та вважає своє право власності порушеним, він звернувся в суд з вказаним позовом (а.с.4-5т.3).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.04.2008 року (а. с.134 т.2) три згадані вище справи об'єднані в одне провадження на підставі ст. 126 ЦПК України.

Справа слухалася судами неодноразово.

06 липня 2006 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсною було відмовлено ( а. с. 88 т. 1 ). Дане рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Винницької області від 22.08.2006 року ( а. с. 123-124 т. 1 ). Постановлені рішення ухвалою апеляційного суду Львівської області ( касаційної інстанції ) від 29.11.2007 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.187-189т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 листопада 2007 року (а. с. 100 т. 2) у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, асоціації «Правовий центр підприємництва» про визнання недійсним і скасування рішення третейського суду було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 03.03.2008 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, вказане рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.11.2007 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд в той же суд ( а. с. 129-131 т. 2 ).

Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ВГІРФО Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом скасування реєстрації та виселення відмовлено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24.12.1991 року, визнано недійсним і скасовано рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 09.02.2007 року ( а. с. 121-134 т. З ).

Не погодившись з постановленим рішенням у справі, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, де просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.12.1991 року відмовити, позов ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» залишити без розгляду. У скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів у відповідності зі ст. 305 ЦПК України ухвалила розглянути дану справу за апеляційною скаргою у відсутності представників ВГІРФО Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, асоціації «Правовий центр підприємництва» та ОСОБА_4, котрі не з'явилися в судове засідання з невідомих причин, оскільки заяв про відкладення слухання справи ніким не подано, всі учасники процесу повідомлені в установленому порядку про день, час і місце розгляду справи (а.с.171 -178 т.3).

Заслухавши доповідача, пояснення апелянтів, які підтримали свою скаргу за викладених в ній обставин, представника ОСОБА_3 ОСОБА_7, яка вважає скаргу безпідставною, а рішення суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи. Суд повинен кожен доказ проаналізувати, оцінити його достовірність та допустимість.

Судом встановлено, що 24 грудня 1991 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який діяв в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_1 ( на той час дитині виповнилося 13 років ), було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Укладаючи цей договір, ОСОБА_3 помилилася щодо природи даного правочину, вважала, що уклала договір довічного утримання.

Станом на грудень 1991 року ОСОБА_3 мала 66 років, інвалідність 2-ої групи (а.с.99, 127, 129, 139, 152-154, 170, 181-182 т. 1 ). Іншого житла, окрім спірної квартири, у ОСОБА_3 немає, гроші, як вартість проданого житла, вона не отримувала. Протягом 14 років після продажу квартири ОСОБА_3 продовжувала і на даний час проживає в ній, а сусіди ОСОБА_1, зокрема законний представник неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ОСОБА_1 після досягнення свого повноліття по даний час не ставили питання про виселення ОСОБА_3 Ніхто із сторін у справі не оспорює того, що у ОСОБА_1 з ОСОБА_3 мали місце довірливі стосунки, ОСОБА_8 допомагала ОСОБА_3 у веденні домашнього господарства, доглядала її, аж до пори, коли ОСОБА_3 повідомила їм свій намір розірвати укладену угоду. За таких обставин суд під ставно дійшов висновку, що ОСОБА_3 укладала з ОСОБА_2 договір довічного утримання і дійсно між сторонами після укладання 24.12. 1991 року договору мали місце стосунки довічного утримання ОСОБА_3 ОСОБА_5 під час перевірки звернень ОСОБА_3 в правоохоронні органи про вчинений щодо неї та її майна злочин дала пояснення, що оплата вартості придбаної у ОСОБА_3 квартири здійснювалася її сім'єю тільки на момент викупу житла за дорученням користувачки ОСОБА_3 у Вінницької міської ради.

Поскільки ОСОБА_3 дізналася про укладення угоди купівлі-продажу квартири лише в серпні 2005 року і підставно вважала, що уклала договір довічного утримання, про що свідчили об'єктивні обставини: факт її постійного проживання в квартирі, допомога зі сторони ОСОБА_5 і після підписання договору, суд прийшов до висновку, що пропуск строку звернення в суд за захистом порушеного права ОСОБА_3 пропущений з поважних причин і відповідно до ст. 73, ч.2 ст. 80 ЦПК України ( 1963 року ) підлягає поновленню.

Відповідно зі ст. 58 ЦК України (1963 року) недійсною є угода, укладена для виду, без наміру створити юридичні наслідки ( удавана угода ). Оскільки сторони ніяких дій по виконанню укладеної угоди не здійснювали, ОСОБА_3 продовжувала і наданий час продовжує користуватися своєю квартирою за її призначенням - дана угода судом визнана недійсною.

Відповідно до ч.2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'зковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. На виконання цієї норми закону суд першої інстанції врахував висновки касаційної інстанції - апеляційного суду Львівської області ( а. с. 187-189 т. 1 ), який в ухвалі від 29.11.2007 року, задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_3 та скасовуючи постановлені рішення, зазначив, що суд безпідставно не поновив ОСОБА_3 строку для звернення за захистом порушеного права, адже позивачка, укладаючи з ОСОБА_2 договір, помилилася щодо природи правочину і наслідків, ним передбачених.

09 лютого 2007 року третейський суд при асоціації «Правовий центр підприємництва» своїм рішенням задоволив позов ОСОБА_4 і визнав дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 02 лютого 2007 року ним та ОСОБА_1, визнав за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 мотивував свій позов тим, що ОСОБА_1 ухилялася від нотаріального посвідчення укладеного в письмовій формі договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 ( а. с. 69-71 т. 2 ).

Суд прийшов до висновку, про підставність і законність визнання рішення третейського суду від 09 лютого 2007 року таким, що підлягає скасування як незаконне. Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення суду може бути скасоване, якщо цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Враховуючи наведене, те,

що рішення третейським судом постановлено в період, коли квартира, щодо якої було вирішено спір, являлася предметом спору в суді загальної юрисдикції, суд першої інстанції правильно і обгрунтовано задоволив позов ОСОБА_3 щодо визнання недійсним і скасування рішення третейського суду. Окрім цього, виходячи з висновків суду щодо недійсності договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 24.12.1991 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, не може залишатися дійсним наступний договір про продаж цієї квартири ОСОБА_1 ОСОБА_4, укладений 02.02.2007 року та визнаний дійсним рішенням третейського суду від 09.02.2007 року, як такий, що вчинений в період існування первісного договору відчуження житла. Реституція, зважаючи на викладене, в даному випадку не застосовується.

Апеляційний суд Вінницької області у власній ухвалі від 03.03.2008 року, задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_3 щодо визнання недійсним і скасування рішення третейського суду від 09.02.2007 року, вказав, що суду належить прийняти до уваги похилий вік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, те, що вона є інвалідом 2-ої групи, незрячою, прикутою до ліжка, потребуючою стороннього догляду, а спірна квартира є для неї єдиним житлом. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, відмовляючи ОСОБА_3 в позові про визнання недійсним рішення третейського суду, оскільки спірна квартира є предметом спору, що вирішується компетентним судом і на яку накладено арешт, що передбачено ст. 51 Закону України «Про третейські суди» (а. с. 129-131 т. 2).

З урахуванням задоволення позовів ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.12.1991 року, рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий центр підприємництва» від 09.02.2007 року, підстав для задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ВГІРФО Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом скасування реєстрації та виселення - немає. Реєстрація ОСОБА_4 в КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» власником квартири АДРЕСА_1 не тягне жодних правових наслідків і на підставі судового рішення підлягає анулюванню. Власницею спірної квартири являється ОСОБА_3, а власник не може бути виселений з належного йому на праві власності житла, як не може бути знятий з реєстрації у цьому житлі. У відповідності з нормами ст. 9 ЖК України жодних підстав для виселення ОСОБА_3 немає, дане питання є похідним відносно права власності на житло.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приймає до уваги пояснення в судовому засіданні ОСОБА_2 щодо намірів придбати шляхом купівлі-продажу квартиру у ОСОБА_3 для забезпечення житлом дочки в майбутньому. З ОСОБА_3 мала місце домовленість про надання їй необхідної допомоги в подальшому, не дивлячись на договірні стосунки щодо займаного нею житла. Саме на підставі домовленостей щодо надання допомоги, догляду в майбутньому ОСОБА_3 уклала нотаріально посвідчений договір з ОСОБА_2 З пояснень ОСОБА_1 слідує, що вона прописувалася в квартиру ОСОБА_3 на підставі нібито існуючих родинних стосунків, що не відповідає дійсності. Непослідовність пояснень та дій ОСОБА_1 свідчать про відсутність у них щирих намірів щодо укладання угоди з ОСОБА_3 На запитання суду ОСОБА_1 пояснила, що вона забезпечена іншим житлом по відношенню до житла батьків та ОСОБА_3, через судові спори з приводу помешкання останньої втратила до нього інтерес, тому вирішила продати квартиру, де проживає ОСОБА_3 іншій особі. Сумніви у щирості намірів ОСОБА_1 викликає факт відчуження квартири шляхом прийняття рішення про визнання дійсною угоди купівлі-продажу третейським судом, де зазначено, що ОСОБА_1 ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного з ОСОБА_4 договору.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення про поновлення ОСОБА_3 строку на звернення в суд за захистом порушеного права, задовольняючи її позов, встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну правову оцінку та дійшов підставного висновку щодо заявлених в суд вимог, при цьому правильно застосувавши норми матеріального права, не порушивши вимоги процесуального права. Суд постановив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Судом першої інстанції повно відповідно до положень ст. 212 ЦПК України з'ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення судова колегія не вбачає.

У відповідності з положеннями ст. 154 ЦПК України та, враховуючи, що рішення апеляційного суду згідно ст. 319 ЦПК України набирають законної сили з моменту їх проголошення, а питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, заходи забезпечення позову в даній справі у вигляді накладення судом 16 квітня 2008 року арешту на спірну квартиру, підлягають скасуванню. Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці з цього питання, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 належить скасувати, а зазначений арешт - зняти.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 безпідставні і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 217, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, асоціації «Правовий Центр підприємництва» про визнання недійсним і скасування рішення третейського суду; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ВГІРФО Ленінського ВМ УМВС України у Вінницькій області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом скасування реєстрації та виселення - залишити без змін.

Доповнити резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2008 року наступним:

«Власницею квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3».

Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 квітня 2008 року про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - скасувати, зазначений арешт - зняти.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.