Справа №22-2491/09     Головуючий у 1 ін ст. -Васалатій К.А.

Доповідач - Побірченко Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року     Колегія суддів Судової палати з цивільних справ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого-Побірченко Т.І. Суддів-Барановської Л.В.,  Остапчука Д.О.

При секретарі Погасі О.В.

З участю ОСОБА_5 та його представника,  представника ТОВ «УСП» Штабського М. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма» - Штабського Миколи Вікторовича

   На рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2009 року

В справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма» про визнання недійсним договору від 04.07.2008 року та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ТОВ «Українська Соціальна Програма» задоволені. Договір №005531 від 04.07.2008 року визнано недійсним.  Стягнуто з ТОВ «УСП» на користь ОСОБА_5 16709, 96 грн. заборгованості,  207, 31 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «УСП» Штабський М. В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  неповне з»ясування обставин справи,  які мають значення для справи,  порушення судом матеріального та процесуального закону.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню,  рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

4 липня 2008 року між ОСОБА_5 та ТОВ «УСП» укладено договір №00553 І/А про надання послуг,  спрямованих на придбання транспортного засобу через Українську Соціальну Програму.

Відповідно до  ст. 7 додатку №2 до договору,  ТОВ «УСП» проводить оплату товару та організовує його передачу у власність клієнта УСП,  який одержав право на отримання Товару в найближчий термін,  можливий для ТОВ «УСП»,  але не пізніше 30 днів після того,  як клієнт виконає вимоги зазначеної статті,  внесе Комісійну Плату відповідно до відсотку,  передбаченого п.3.1. Договору (15% від орієнтовної вартості товару),  протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення про надання Права на отримання Товару.

Відповідно до  ст. 3п. 3.2. Договору,  позивач зобов»язався щомісячно сплачувати чисті платежі відповідно до графіку платежів,  визначеному сторонами при укладенні договору у додатку №1,  проте сплатив його лише у липні -серпні 2008 року.

Відповідно до п.5.3  ст. 5 додатку №2 укладеного договору,  клієнти,  які не виконують свої зобов »язання за договором,  не беруть участь у Розподільчому акті,  де визначаються клієнти,  яким,  відповідно до Умов Української Соціальної Програми,  надається право на одержання товару.

Позивач особисто ознайомився з умовами договору та додатками до нього,  ознайомився з Умовами діяльності Програми УСП,  про що свідчать його підписи.

За таких обставин,  посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору не знаходить свого підтвердження у судовому засіданні.

Як вбачається з позовної заяви,  позивач просив визнати недійсним зазначений договір з підстав його невиконання відповідачем,  вважаючи укладений договір не договором про надання послуг,  а договором довірчого управління грошовими коштами,  а така діяльність підлягає ліцензуванню,  також вважає,  що сторони не досягли згоди про ціну,  а тому договір вважається недійсним (неукладеним) відповідно до  ст. .216 ЦК України.

Суд,  всупереч вимог закону,  вийшовши за межі позовних вимог,  визнав договір недійсним на підставі  ст. .230 ЦК України,  як укладений під впливом обману,  на що позивач у своїх позовних вимогах не посилався.

Крім того,  суд,  визнаючи договір недійсним,  керувався положеннями  ст.  ст.  526, 625 ЦК України,  які регулюють правовідносини щодо порядку виконання зобов»язань за договором,  що не є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до п.16 п/п «б» постанови Пленуму ВС України №3 від 28.04.1978 року з подальшими змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»,  невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.

На день розгляду справи операції з «адміністрування придбання в групах» не віднесені законодавством до певного виду фінансових послуг і не підлягають ліцензуванню,  що підтверджується листом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15.08.2008 року (а.с. 46) та відсутністю відповідних змін до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки предметом договору між сторонами є надання відповідачем послуг,  спрямованих на придбання транспортного засобу,  відсутність у договорі ціни транспортного засобу також не є підставою для визнання договору недійсним.  За вищенаведених обставин,  рішення суду не може бути визнано таким,  що відповідає вимогам матеріального та процесуального закону,  а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1  ст. 88 ЦПК України,  стороні,  на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись  ст. . ст. 303, 304, 307, 309, 313, 317, 319 ЦПК України,  колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма» - Штабського Миколи Вікторовича задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення,  яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма» про визнання недійсним договору від 04.07.2008 року та стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Соціальна Програма» сплачені відповідачем судовий збір у розмірі 104, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30, 00 грн.,  а всього 134, 00 грн.. Рішення набуває чинності негайно.

В касаційному порядку може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.