АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
01601, м. Київ, МСП, вул. Володимирська, 15
Справа № 22-1160 Головуючий у 1-ій інстанції - Кухалейшвілі Ю.Л.
Доповідач - Карпенко С. О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Карпенко С. О.
суддів Наумчука М. І., Котули Л.Г.,
при секретарі Ярошенку С. В.,
з участю представника позивача - Винокурова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві справу
за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «ВУСО»
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.07 року
в справі за позовом Закритого акціонерного товариства
Страхової компанії «ВУСО»
до ОСОБА_3
про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
встановила:
У лютому 2007 року ЗAT СК «ВУСО» звернулася у суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього в порядку регресу 28 200 грн 13 коп як з особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, з яким товариство уклало Договір добровільного страхування наземного транспорту № 17338-70-02 і виплатило останньому зазначену суму як страхове відшкодування.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.07 року ЗАТ СК «ВУСО» у задоволенні позову про відшкодування в порядку регресу майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ЗАТ «ВУСО» просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої шстанції, посилаючись на те, що судом неповно встановлені обставини справи і не досліджено постанову про порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху.
В суді апеляційної шстанції представник ЗАТ СК «ВУСО» апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі; просив суд апеляційної шстанції ухвалити нове рішення.
ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, вважаючи рішення суду законним.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої шстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Встановлено, що 16.09.06 року в м. Києві сталося зіткнення автомобіля «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 і під його
керуванням та автомобіля Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Оскільки між ЗAT СК «ВУСО» та ОСОБА_4. 18.08.06 року був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 17338-70-02, товариство виплатило ОСОБА_4 28 200 грнІЗ коп страхового відшкодування.
Суд першої шстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження вини відповідача.
Проте повністю з таким висновком погодитись не можна, враховуючи наступне.
Стаття 27 Закону України «Про страхування» встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Джерман Моторз» № 3337 від 11.10.06 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 28 200, 13 грн і ця сума, розмір якої не оспорений сторонами, платіжним дорученням № 6072 від 25.10.06 року перерахована на рахунок СТО.
На час ухвалення оскаржуваного рішення у розпорядженні суду був висновок від 25.10.06 року за результатом проведення додаткової перевірки по матеріалам дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого протокол, складений відносно водія ОСОБА_3, направлений до суду для розгляду, і за порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху складено протокол і розпочате адміністративне провадження щодо ОСОБА_4
Проте суд, не з'ясувавши результати розгляду адміністративних справ, постановив рішення, яке обґрунтованим визнати не можна.
Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.07 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.07 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито з тих же підстав.
З постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 29.11.07 року вбачається, що відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 16.09.06 року о 18 год ОСОБА_3, керуючи автомобілем Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на вул. Глибочицькій у місті Києві не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11.12.07 року встановлено, що ОСОБА_4 16.09.06 року о 18 год при виїзді на головну дорогу в порушення п. 16.11.Правил дорожнього руху не надав дорогу автомобілю Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів.
Оцінюючи у сукупності фактичні обставини справи, належність, допустимість, достовірність доказів, що надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, достатність доказів і їх взаємний зв'язок та закриття адміністративних справ щодо учасників дорожньо-транспортної пригоди з нереабілітуючих підстав, колегія суддів дійшла висновку про наявність вини обох водіїв у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Пункт третій частини першої ст. 1188 ЦК України встановлює, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Зважаючи на ту обставину, що саме водієм ОСОБА_4 грубо порушені Правила дорожнього руху і створена небезпечна ситуація, а діями водія ОСОБА_3 ця ситуація доведена до аварійної, колегія вважає, що ступінь вини ОСОБА_4 і ОСОБА_3 слід визначити відповідно 90:10 і у такій же пропорції визначити ступінь відповідальності сторін (2 820, 02:25 380, 11).
Так як позивачем сплачено 28 200 грн 13 коп в рахунок страхового відшкодування за завдану власнику автомобіля «Volkswagen Touareg» шкоду і набуто право вимоги, яке ОСОБА_4 має до ОСОБА_3, колегія з урахуванням визначеного вище ступеня відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди, вважає за правильне стягнути з відповідача 2 820 грн02 коп в порядку регресу, частково задовольнивши позовні вимоги ЗАТ СК «ВУСО», та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог присудити позивачеві понесені ним судові витрати.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що постановлене на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «ВУСО» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «ВУСО» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «ВУСО» 2 820 грн02 коп на відшкодування шкоди в порядку регресу та 136 грн50 коп судових витрат.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.