Справа №22-4274/08

Головуючий у 1 інстанції: Остапенко О.М.  Доповідач: Черненко В.А.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 липня 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва

в складі:         головуючого судді: Черненко В.А.

суддів Остапчука Д.О.,  Немировської О.В. при секретарі: Савицькій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного департаменту України з питань виконання покарань на рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 30 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного департаменту України з питань виконання покарань,  Державного казначейства України про відшкодування шкоди,

встановила :

рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 30 квітня 2008 року задоволений позов ОСОБА_1  до Державного департаменту України з питань виконання покарань,  Державного казначейства України про відшкодування шкоди -стягнуто з Державного департаменту України з питань виконання покарань на користь ОСОБА_1  11219 грн. 20 коп. ти зобов'язано Державне казначейство України провести списання із реєстраційного рахунку Державного Департаменту України з питань виконання покарань коштів у розмірі 11219 грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1

У поданій апеляційній скарзі відповідач - Державний департамент України з питань виконання покарань просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення,  яким відмовити в позові ОСОБА_1  Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає,  що вирішуючи питання про стягнення коштів на користь ОСОБА_1  суд вийшов за межі позовної давності. Також заперечує підстави визнання Державний департамент України з питань виконання покарань належним відповідачем по справі із посиланням на  ст. 1173 ЦК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг,  перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за такими підставами.

Судом першої інстанції встановлено,  що рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 02.03.2005 року відповідача зобов'язано провести перерахунок розміру грошового забезпечення за роботу в третій зоні небезпечності 27 квітня 1986 року з урахуванням подвійного розміру та видати йому довідку для перерахунку пенсії.

Відповідач 05.05.2005 року видав позивачу довідку № 21/67 про роботу в третій зоні небезпечності її квітня 1986 року з урахуванням подвійного розміру,  яку останній

надав   в   Шевченківське   районне   управління   Пенсійного   фонду   України      для перерахунку пенсії.

Відповідно до ч.2  ст.  101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,  підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду,  заподіяну громадянам внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів,  а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

З довідки,  виданої 05.04.2006 року № 7778/10 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.  Києві,  вбачається,  що позивачу зроблено перерахунок пенсії з 01.05.2005 року.

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,  що позивачу по справі ОСОБА_1  відповідачем було надано недостовірну довідку щодо оплати його праці,  що в подальшому призвело до недоотримання пенсії,  яку має відшкодувати відповідач,  оскільки Пенсійний Фонд України в особі Головного Управління в м.  Києві позбавлений можливості провести перерахунок пенсії позивача за період до 01.05.2005 р.

Разом з тим,  суд першої інстанції задовольняючи позов у повному обсязі не врахував,  що відповідач просив суд до винесення ним рішення застосувати позовну давність,  яка відповідно до  ст.  257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 14 серпня 2007 року ,  а тому має право на відшкодування за період з 01.08.2003 року по 01.01.2005 року в розмірі 6461 грн. 20 коп. ( з 01.08.2003 р. по 01.01.2005 р. за 17 міс.  5392 грн. та з 01.01.2005 р. по 01.05.2005 р. за 4 міс.  1068 грн. 80 коп.)

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивач визнав,  що розмір відшкодування має обчислюватись за період з 01.08.2003 р. та не заперечував проти зменшення розміру стягнення.

За таких підстав,  судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права,  повно та всебічно встановлено обставини справи,  однак судом не було застосовано строк позовної давності,  про що просив відповідач,  а тому рішення суду слід змінити та зменшити суму відшкодування на користь ОСОБА_1  з 11219 грн. 20 коп. до 6461 грн. 20 коп.

Керуючись    ст.  ст. 30З,  307,  308, 315 ЦПК України,  колегія суддів -

ВИРІШИЛА :

апеляційну скаргу Державного департаменту України з питань виконання покарань задовольнити частково.

Рішення   Шевченківського районного суду м.  Києва від   24 січня 2008 року

змінити та зменшити суму відшкодування на користь ОСОБА_1 з 11219 грн. 20 коп. до 6461 грн. 20 коп.

Зобов'язати Державне казначейство провести списання із реєстраційного рахунку Державного Департаменту України з питань виконання покарань кошти у розмірі 6461 грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.