Справа №22-7202/08     Головуючий у 1 інстанції - Мороз І.М.

Доповідач - Панченко М. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2008 року     м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого      -        Панченка М. М.

Суддів     -       Горелкіної Н.А.,  Шиманського В.Й.

При секретарі      -        Ярошенка С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1,  яка діє за дорученням ОСОБА_2,  на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна про визнання недійсним договору дарування квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року позивач ОСОБА_2,  посилаючись на  ст.  ст. 216,  234, 717 ЦК України,  звернувся з позовом до суду до ОСОБА_3,  ОСОБА_4 і просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1,  укладений 13.12.2004 року між відповідачками,  з підстав фіктивності цього договору.

Зазначав,  що указана квартира була ним придана у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 і оформлена на дружину.

Оскільки його донька,  відповідачка ОСОБА_3,  мала намір виїхати на роботу за кордон,  але без наявності у неї житла в Україні,  вона не могла цього зробити,  на прохання доньки,  він,  позивач,  разом з дружиною вирішили подарувати їй спірну квартиру,  але без наміру створювати правові наслідки,  тобто без реального наміру відчуження спірної квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року в позові відмовлено /а.с. 81-84/.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1,  вважаючи,  що судом порушено норми процесуального та матеріального права,  просила скасувати рішення та ухвалити нове,  яким повністю задовольнити його позовні вимоги,  наполягаючи на доводах,  викладених в позовній заяві /а.с. 89-90/.

Заслухавши доповідь по справі судді Панченка М. М. ,  пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційну скаргу належить відхилити,  а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом,  21 червня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  в період шлюбу за спільні кошти,  придбали спірну квартиру АДРЕСА_1,  яка була оформлена на дружину.

За згодою позивача,  спірна квартира,  відповідно до договору дарування,  посвідченого третьою особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною,  від 13 грудня 2004 року за реєстровим номером №15443,  була подарована доньці позивача та дарувальниці - ОСОБА_3 /а.с. 7, 8/.

Указаний договір дарування,  що укладений сторонами,  не передбачає будь-яких додаткових умов. При цьому,  позивач,  даючи згоду дружині на дарування доньці квартири,  також не висував будь-яких додаткових умов.

Таким чином,  в силу  ст. 717 ЦК України,  між сторонами виникли правовідносини договору дарування,  в силу яких одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безплатно майно (дарунок) у власність.

Встановлено,  що обдарована ОСОБА_3 зареєструвалась на указаній житлоплощі,  постійно користується нею та сплачує кошти за користування цією квартирою.

Не заперечуючи свого волевиявлення на дачу своєї згоди щодо укладення даної угоди,  позивач ,  між тим,  наполягає на тому,  що цей правочин є фіктивним,  оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків,  що обумовлені цим договором,  тобто,  він не мав наміру реально дарувати квартиру своїй доньці.

Зазначав,  що укладення цього договору було обумовлене бажанням доньки виїхати за кордон для працевлаштування,  але вона не могла виїхати без наявності у неї нерухомості в Україні.

Колегія суддів вважає,  що,  відмовляючи в задоволенні позову,  суд правомірно виходив з того,  що при оформленні договору дарування квартири були дотримані всі необхідні умови,  передбачені чинним законодавством,

При цьому,  відповідачки в судовому засіданні підтвердили,  що указаний договір укладено за їх волевиявленням і бажанням настання правових наслідків передбачених умовами договору. Будь-яких умов щодо фіктивності цієї угоди сторонами за цією угодою та позивачем,  який давав згоду на дарування,  не висувалось і не обговорювалось.

Крім того,  доводи позивача спростовуються поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6,  сина позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_4,  який пояснив ,  що батько неодноразово висловлював думку,  що має намір подарувати спірну квартиру доньці.

Таким чином,  судом зроблений правильний висновок,  що позивачем не надано суду доказів фіктивності цієї угоди та настання правових наслідків,  передбачених  ст. 234 ЦК України,  в силу якої фіктивним є правочин,  який вчинено без наміру створення правових наслідків,  які обумовлювалися цим правочином.

Враховуючи викладене,  колегія суддів дійшла висновку,  що рішення постановлене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права,  а доводи,  викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись  ст.  ст. 307, 308 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,  яка діє за дорученням ОСОБА_2,  відхилити,  а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.