Справа № 22ц-172/2010 р. Головуючий у 1 інст. –Іванченко Я.М. Категорія – цивільна Доповідач–Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого – судді Литвиненко І.В.
Суддів - Скрипки А.А., Шарапової О.Л.
при секретарі – Штупун О.М.
з участю – представника відповідача – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов’язання , -
в с т а н о в и в :
Рішенням Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов’язання 6750 грн., а також 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 84 грн. 50 коп. у відшкодування сплаченого державного мита, 120 грн. у відшкодування витрат, сплачених за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції . Апелянт вказує, що позовні вимоги позивачами заявлені не до тієї особи, оскільки ОСОБА_2, якій 87 років , на час загибелі корови позивачів не була зареєстрована і у неї не було власності, яка б складалася з худоби, в селі Бирино , Новгород – Сіверського району, Чернігівської області. ОСОБА_3, нині покійний чоловік відповідачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, мав у АДРЕСА_1 у власності дві корови ; після його смерті як спадкоємці, залишилися його діти. Апелянт вважає недоведеним по справі факт того, що в день загибелі корови позивачів відповідач доручила своєму сину випасати корів, за таких обставин, як вважає апелянт , є недоведеною і вина відповідача. Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно розглянув дану справу у відсутності представника відповідача ОСОБА_1 10 листопада 2009 року, не взявши до уваги його заяву про відкладення розгляду справи , чим позбавив представника відповідача надати додаткові докази на підтвердження своїх доводів. Апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги положення п.3, ч. 1 статті 208 Цивільного кодексу України, відповідно до якої вчиняється у письмовій формі правочин фізичних осіб на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Тобто, як стверджує апелянт, в даному випадку між сторонами з врахуванням вартості корови повинен бути укладений правочин лише у письмову вигляді. Виходячи з цього, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача щодо витребування довідки про вартість корови. Апелянт вказує, що ветеринарний паспорт тварини – загиблої корови містить в собі виправлення , тому суд безпідставно взяв його до уваги , як доказ по справі. Апелянт стверджує, що всі факти по справі вказують на те, що корова не втопилася у озері, а потрапила задніми ногами у боброву нору, а тому є всі підстави вважати , що має місце нещасний випадок , а наявність бобрової нори можна вважати непереборною силою , яку неможливо передбачити заздалегідь. Крім того, як вважає апелянт , судом не з’ясовано вік корови , час її загибелі, оскільки факт вигону корови позивачів до череди саме 19 червня 2009 року не підтверджено по справі належними доказами.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню , а рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін , з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і дані обставини підтверджуються матеріалами справи , що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали у власності корову по кличці „ Сивка ” породи „ Лебединська бура”( а. с . 5 , 6, 7, 8 ).
За звичаєм, між жителями АДРЕСА_1, в тому числі між позивачами та відповідачкою, існує усна угода про почерговий випас корів. Суттєвою умовою даної угоди, як вірно встановлено судом першої інстанції, являється обов’язок особи , що випасає стадо корів , відповідати за зберігання корів.
19 липня 2009 року черга випасати стадо корів, в якому знаходилась також корова позивачів з кличкою „Сивка ” була за ОСОБА_2, яка проживала в АДРЕСА_1 разом з нині покійним чоловіком ОСОБА_3, вони займалися веденням підсобного господарства , до складу якого входили і корови ( а. с. 9, 20). ОСОБА_3 помер 25 червня 2009 року ( а. с. 18) . Випас худоби села 19 липня 2009 року позивачка доручила своєму синові ОСОБА_1 , який не здійснив належного догляду за тваринами , при поверненні корів з пасовища не впевнився в наявності всієї кількості корів при перерахунку та втратив під час випасання корову позивачів. Внаслідок чого, як встановлено по справі, корова позивачів відбилась від стада , що в подальшому призвело до її загибелі (а. с. 8).
За встановлених вище обставин, з врахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини , апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачів шкоди, завданої неналежним виконанням зобов’язання по випасанню корови, що призвело до загибелі корови позивачів.
Визначаючи розмір матеріального відшкодування на користь позивачів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з даних довідок щодо середньої ваги корови у даному населеному пункті ( а. с. 48 ) та вартості 1 кг живої ваги корови ( а. с. 49) та визначив такий розмір , з врахуванням положень ч. 1 статті 11 ЦПК України , в межах заявлених позовних вимог. При визначенні розміру морального відшкодування судом , відповідно до приписів статті 23 Цивільного кодексу України, враховані вимоги розумності і справедливості.
Не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції доводи апелянта стосовно того, що дана цивільна справа після оголошеної перерви в судовому засіданні 02 листопада 2009 року була остаточно розглянута судом першої інстанції 10 листопада 2009 року без участі представника відповідача. Апелянт наполягає на тому , що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги заяву представника відповідача ( а. с. 58) щодо неможливості його явки в судове засідання 10 листопада 2009 року та не продовжив у зв’язку з цим перерву у розгляді справи. Викладені апелянтом обставини не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , оскільки приписи статті 169 ЦПК України регламентують не обов’язок , а право суду відкласти розгляд справи , якщо особа, яка бере участь у справі і оповіщена у встановленому порядку про час і місце судового розгляду , повідомила про причини своєї неявки і такі причини судом визнані поважними . Як вбачається з матеріалів справи , розгляд справи в суді першої інстанції відбувався 19 жовтня 2009 року, в подальшому 02 листопада 2009 року після оголошеної по справі перерви ( а. с. 51 – 53) за участю представника відповідача, який надавав суду свої пояснення та заперечення щодо заявлених позовних вимог, задавав питання свідкам . В ході апеляційного розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження обставини , на наявність яких у справі посилається апелянт, передбачені ч. 1, п. 3, п. 5 статті 311 ЦПК України , які є підставами для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд .
Доводи апеляційної скарги відносно того, що відповідачка ОСОБА_2 взагалі в АДРЕСА_1 не зареєстрована та не має власності в даному селі, не можуть бути підставою, як на цьому наполягає апелянт, для скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки факт тривалого проживання відповідачки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 разом з нині покійним чоловіком ОСОБА_3 та ведення ними підсобного господарства підтверджується не тільки поясненнями представника відповідачки під час судових розглядів даної справи , але і її матеріалами ( а. с. 9).
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апелянта відносно того, що виходячи з вартості корови , згідно положень статті 208 ч.1, п. 3 Цивільного кодексу України , вказаний правочин між сторонами по справі повинен був укладатися у письмовій формі і відсутність такої письмової форми є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Вказані доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у вказаній частині, які узгоджуються з нормами матеріального права, на які послався суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті.
Твердження апелянта щодо неправильності оскаржуваного рішення суду першої інстанції з причини того, що судом при розгляді справи по суті не встановлено : точний вік корови позивачів, чи була вона продуктивною ; дійсні обставини, причини , місце та дату загибелі корови ; а також те, що на думку апелянта , корова позивачів попала в боброву нору , що є непереборною силою і звільняє відповідача від обов’язку щодо відшкодування шкоди , не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Враховуючи наведене, у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясовних обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: