АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 33-416/2009
категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
суддя суду першої інстанції: Олефір М.В.
суддя апеляційного суду: Івченко О.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2009 року апеляційний суд Миколаївської області в складі:
судді - Івченко О.М.
при секретарі - Красюк А.М.
особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2
розглянув справу за апеляцією особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2009 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
- визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно постанови судді, 07.09.2009 року приблизно о 12 годині 10 хвилин ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ЗАЗ 1105» державний номерний знак НОМЕР_1 і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі. Посилається на те, що працівниками ДАІ були порушені вимоги ч.2 ст. 266 КУпАП, а тому отримані незаконним шляхом докази є недопустимими. Разом з тим зазначає, що при накладенні на нього виду адміністративного стягнення суддею недостатньо були враховані дані про його роботу, пов’язану з керуванням транспортними засобами. Також не було враховано перебування на його утриманні дружини та малолітньої дитини, що є пом’якшуючою відповідальність обставиною.
Вислухавши пояснення правопорушника ОСОБА_2, який не оспорюючи обставин вчиненого ним правопорушення та кваліфікації дій, просить змінити постанову судді в частині накладення стягнення, д ослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного.
Висновок судді про винність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом, у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
- поясненнями ОСОБА_2, який не заперечував факт відмови від медичного огляду на стан сп’яніння;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення ВЕ № 054034, з якого вбачається, що 07.09.2009 року приблизно о 12 годині 10 хвилин ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ЗАЗ 1105» державний номерний знак НОМЕР_1 з наявними ознаками наркотичного сп’яніння. Від проходження медичного огляду відмовився (а.с. 1)
- даними протоколу медичного огляду № 7942 від 07.09.2009 року, згідно якому ОСОБА_2 від проходження медичного огляду відмовився (а.с.2).
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно за ч.1 ст. 130 КУпАП і скаржником не оспорюються.
Щодо накладення адміністративного стягнення, то відповідно до вимог ст. 33 КУпАП суддя врахував характер вчиненого правопорушення, яке є грубим та особу порушника, а саме те, що він працює і має на утриманні малолітню дитину та дійшов висновку про необхідність накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Але дослідивши нові дані про особу порушника, які були надані ним в апеляційному провадженні, суд не може погодитись з рішенням судді в частині накладення зазначеного виду стягнення на ОСОБА_2 з огляду на мету адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.
Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся в скоєному правопорушенні, має на утриманні крім малолітньої дитини і дружину, що є обставинами, які пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
З наданої суду довідки з місця роботи вбачається, що ОСОБА_2 працює на ПП «Ізімедікс – Україна» завідуючим складом із функціями водія – експедитора, у зв’язку з чим регулярно проходить медичний огляд. За весь час роботи не встановлено жодного випадку перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Проявив себе як відповідальний працівник.
З урахуванням характеру роботи правопорушника, пов’язаної з керуванням транспортними засобами, застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, призведе до звільнення ОСОБА_2 з роботи, що негативно впливе на майновий стан його сім’ї, оскільки він є єдиним годувальником.
Тому суд вважає за доцільне змінити вид стягнення на більш м’який в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП , суд-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляцію ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2009 року у відношенні ОСОБА_2 – змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 грн.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області Івченко О.М.